Рішення

від 02.07.2009 по справі 37/188

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/188

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/188

02.07.09

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.П. Інвест", м. Київ

До                    Акціонерного комерційного банку "Імексбанк" в особі філії АКБ

                    "Імексбанк"

Про                    стягнення коштів в розмірі 7686 381,35 грн. (3 105 341,35 грн. –

                    сума банківського вкладу та 4 581 040 грн. збитків)

Суддя    Качан Н.І.

Представники:  

Від позивача          Ласкавий В.В. - пред. по довір.

Від відповідача          Хом'як Ю.Ю. –пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.П. Інвест»до Акціонерного комерційного банку «Імексбанк»в особі філії АКБ «Імексбанк»в м. Києві про стягнення коштів в розмірі 7 686 381,35 грн. (3 105 341,35 грн. - сума банківського вкладу та 4 581 040 грн. збитків).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2009р. порушено провадження у справі № 37/188 та розгляд справи було призначено на 27.04.2009р.

Ухвалою суду від 09.04.2009р. задоволено клопотання позивача та вжито заходи до забезпечення позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2009р. апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу суду від 09.04.2009р. –без змін.

Розпорядженням № 01-1/878 від 18.06.2009р. Голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І., у зв'язку з призначенням Кондратової І.Д. суддею Київського апеляційного господарського суду, дану справу передано на розгляд судді Н.І.Качан.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2009р. розгляд справи було відкладено на 01.07.2009р.

В судовому засіданні 01.07.2009р. було оголошено перерву до 02.07.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

01.07.2009р. відповідач подав до канцелярії суду заяву про відвід судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2009р. Заступника Голови Господарського суду міста Києва Шевченко Е.О. заяву про відвід судді було залишено без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав в частині стягнення суми банківського вкладу, проти решти позовних вимог заперечував посилаючись на умови договірної відповідальності банку .У судовому засіданні представник відповідача надав доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги по поверненню банківського вкладу в розмірі 2869509 гривень. Зменшення суми вкладу, який підлягає поверненню, відповідач пояснював неправильно зазначеною в позовній заяві сумою депозитного вкладу та виплатою позивачу відсотків по вкладу після розірвання договору, на підтвердження чого надав суду виписки з депозитного рахунку позивача.

Представник позивача в судовому засіданні визнав, що залишок коштів на депозитному рахунку становить 3020000 гривень, та те, що відповідачем були нараховані відсотки по депозиту в сумі 300980 гривень 48 копійок.

Проти решти позовних вимог відповідач заперечував , посилаючись на неможливість виконання своїх зобов'язань за договором внаслідок дії постанови НБУ № 413 від 04.12.2008 р., якою банкам заборонялось дострокове повернення депозитних вкладів.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення  спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач та відповідач 14.10.2008 р. уклали договір банківського вкладу № 07-08, згідно з яким позивач передав в користування відповідача грошові кошти в сумі      4 600 000 гривень з щомісячною виплатою 13% річних.

          За договором позивач має право, письмово попередивши Відповідача за три дні, списувати кошти з депозитного рахунку на власний поточний рахунок, за умови, що на депозитному рахунку залишається не менше 10000 гривень.

          Пунктом 4.1 договору визначене право позивача на дострокове розірвання договору з письмовим попередженням відповідача не менше ніж за 10 днів.

          Позивач стверджує, що 25.11.2008 р. письмово повідомив Відповідача про списання 800 000 гривень з депозитного рахунку, але на розрахунковий рахунок  кошти не надійшли.

          Це твердження позивача суд до уваги не приймає, як не підтверджене належними засобами доказування всупереч вимогам ст. 34 ГПК України.

          Позивач 19.12.2008 р. звернувся до відповідача з письмовою вимогою списати з депозитного рахунку на поточний рахунок весь залишок коштів за винятком незнижуваного ліміту.

          Ця вимога виконана не була, що підтверджується свідченнями сторін та виписками з банківського рахунку.

          Позивач листом № 8 від 16.03.2009 р повідомив відповідача про розірвання договору банківського вкладу № 07-08 з 27.03.2009 р.

          Пунктом. 2.3 договору банківського вкладу № 07-08 встановлений обов'язок відповідача в разі дострокового припинення договору перерахувати суму депозиту та нараховані за ним відсотки на поточний рахунок позивача протягом двох днів.

          Пояснення сторін та банківські виписки з депозитного рахунку позивача свідчать про те, що на момент розгляду справи сума депозиту на поточний рахунок позивача не перерахована.

          Невиконання своїх зобов'язань відповідач обґрунтовує забороною Національного банку України здійснювати дострокове повернення вкладів, викладеною в листі НБУ № 22-310/946-17250 від 06.12.2008 р. та постанові НБУ від 04.12.2008 № 413 «Про окремі питання діяльності банків».

          Суд не приймає до уваги доводи відповідача з огляду на наступне.

          Відповідно до ст. 4 ГПК України Господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України «Про господарські суди», цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

          Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

          Відповідно до ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.

          Згідно з Порядком подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5, нормативно-правові акти, які занесені до Державного реєстру, набирають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку набрання ними чинності.

          На дату відмови відповідача в поверненні вкладу постанова НБУ № 413 не пройшла державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України, не набрала чинності, і не могла бути підставою невиконання зобов'язань за договором.

          Крім того, постанова НБУ № 413 не містить заборони повернення вкладів, а лише зобов'язує банки «вживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів»(абзац 5 пункту 2).

          Лист НБУ № 22-310/946-17250, який містить пряму заборону дострокового повернення депозитних вкладів також не може бути прийнятий до уваги, як такий, що суперечить закону.

          Відповідно до ст. 1060 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

          Таким чином правовідносини за договором банківського вкладу регулюються законом або договором і не можуть бути змінені листом НБУ.

          Доводи  відповідача про зменшення позову в частині стягнення суми банківського вкладу визнаються доведеними і документально підтвердженими ,але  наведені заперечення приймаються судом до уваги  з огляду на наступне.

          Зобов'язання відповідача перерахувати з депозитного рахунку на поточний рахунок позивача весь залишок коштів за винятком незнижуваного ліміту за вимогою від 19.12.2008 р. виникло, відповідно до п. 3.4.4 договору, через три дні після письмового попередження, а саме 23.12.2008 р. На цей час залишок коштів на депозитному рахунку згідно з виписками становив 3520000 гривень. Незнижуваний ліміт рахунку, згідно з п. 1.3 договору становить 10000 гривень. Отже відповідач був зобов'язаний перерахувати позивачу 3510000 гривень.

          Пунктом 5.1 договору банківського вкладу № 07-08 передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасне повернення депозитних коштів в вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на день повернення коштів. З 30.04.2008 р. по 14.06.2009 р. облікова ставка НБУ становила 12%, з 15.06.2009 р. по теперішній час –11%.

Облікова ставка НБУ становила 30.04.2008 р. по 14.06.2009 р. 12%, а з 15.06.2009 р. по теперішній час - 11%.

Таким чином, за несвоєчасне повернення коштів з депозитного рахунку, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу пеню в наступному розмірі:

-          з 23.12.2008 р. по 28.12.2008 р. включно (6 днів) на суму 3510000 за ставкою 12% - 5769,86 гривень;

-          за 29.12.2008 р. (1 день) на суму 3310000 за ставкою 12% -1088,22 гривень;

-          з 30.12.2008 р. по 30.03.2008 р. (90 днів)    на суму 3010000 за ставкою 12% -89063,01 гривень;

-          з 30.03.2008 р. по 14.06.2009 р. включно (77 днів) на суму 3020000 за ставкою 12% - 70080,55 гривень;

-          з 15.06.2009 р. по 30.06.2009 р. включно (16 днів) на суму 3020000 за ставкою 11%-14562,19 гривень;

Всього  за зазначений період нарахування  пені  становить 180563,83 гривні.

Відповідно до п. 4.1.2. договору банківського вкладу, у разі дострокового розірвання договору банківського вкладу, Відповідач зобов'язаний утримати компенсацію у розмірі 50%) від суми нарахованих та сплачених Позивачу відсотків за фактичний строк зберігання коштів, повернувши суму вкладу, зменшену на розмір компенсації.

Всього Відповідач нарахував Позивачу 300980,48 відсотків по Договору.

Отже Відповідач зобов'язаний повернути Позивачу суму банківського вкладу в розмірі 2869509,76 гривень та сплатити пені 180563,83 гривень, що разом становить 3050073,59 гривень.

          Починаючи з 30.12.2008 р. по 30.03.2009 р. тобто з дати  виникнення зобов'язання повернення всіх коштів у зв'язку з розірвання договору  пеня нараховується від  суми  3010000 грн.

          Залишок депозитних коштів становить 3020000 гривень, сума виплачених відсотків становить 300980,48 гривень.

          Разом з додатковими поясненнями сторін  відповідач представив докази про рух коштів по рахунку  позивача  станом на 01.07.2009р.і позивач не оспорив наведені облікові дані  , тому згадані докази прийняті судом як належні якими засвідчується проведені списання коштів .

          Таким чином, враховуючи виписки по операціям  банківського рахунку позивача   вимоги  про повернення банківського вкладу зменшуються на     54357,62 гривень.

          Позивач 03.12.2008 р. уклав з ТОВ «КТК Імпекс»договір поставки № 1 дерев'яних паливних гранул в кількості 6000 тон на суму 5184000 гривень, за яким прийняв на себе зобов'язання до 31.12.2008 р. здійснити передоплату в розмірі            3 110 400 гривень.

          Між позивачем та компанією Worldwide Agency Limired», Гонконг 04.12.2008 р. був укладений контракт № 0112, за яким позивач зобов'язався поставити 6000 тон паливних гранул на суму 840000 євро.

          Листом від 26.12.2008 р. № 27 позивач звернувся до ТОВ «КТК Імпекс»з проханням перенести строк передоплати по договору поставки № 1 від 03.12.2008 р. на один місяць в зв'язку з неможливістю оплати в строк по незалежним від нього причинам.

          Позивач стверджує, що неможливість оплати спричинена невиконанням відповідачем зобов'язань за договором банківського вкладу.

В подальшому , ТОВ «КТК Імпекс»листом від 29.12.2008 р. відмовило позивачу в продовженні строку передоплати.

          Листом від 31.12.2008 р. № 29 позивач повідомив ТОВ «КТК Імпекс»з про неможливість оплати у встановлені договором поставки № 1 від 03.12.2008 р. в зв'язку з неповерненням банком коштів з депозитного рахунку.

          ТОВ «КТК Імпекс»листом від 09.01.2009 р. повідомило позивача про розірвання договору поставки № 1 від 03.12.2008 р. та висунуло вимогу сплатити штрафні санкції в сумі 311040 гривень згідно з вимогами п. 4.3 договору.

          Платіжним дорученням № 20 від 29.01.2009 р. позивач сплатив ТОВ «КТК Імпекс»штраф у розмірі 311040 гривень. Листування та платіжні документи також залучено до матеріалів справи і відповідно прийняті судом як безумовне підтвердження понесених позивачем витрат та збитків .

          Листом № 28 від 29.12.2008 р. позивач звернувся до компанії PHRODITE Worldwide Agency Limired»з проханням перенести строки поставки по контракту        № 0112 на 60 днів.

          Компанія Worldwide Agency Limired»листом № 1077211/08 від 29.12.2008 р. відмовила позивачу в перенесенні строків поставки.

          Листом № 1077212/09 від 12.01.2009 р. компанія Worldwide Agency Limired» повідомила позивача про розірвання контракту № 0112 з 15.01.2009р.

          Як вбачається зі змісту контракту № 0112, договору поставки № 1 від 03.12.2008 р. та з розрахунку, наданого позивачем, в результаті виконання договору поставки та контракту позивач очікував  отримати прибуток в розмірі     3270000 гривень.

          З аналізу договору поставки № 1  та контракту № 0112, а також з пояснень та доказів позивача, випливає, що наведені  правочини пов'язані між собою, і виконання контракту     № 0112 неможливе без виконання договору поставки № 1.

          Суд встановив причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням відповідачем зобов'язань за договором банківського вкладу № 07-08 і розірванням договору поставки № 1 та контракту № 0112.

          Статтею 220 Господарського кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

          До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, ст. 225 Господарського кодексу України включає додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

За  умовами спірного Договору  не передбачалося вжиття заходів спрямованих на запобігання правопорушення чи настання збитків від неналежного виконання зобов'язань сторонами.

Позивач наголошує на бездіяльність банку та безпідставне ухилення від виконання  банком  договірних зобов'язань. Разом з тим посилаючись на прийняті заходи щодо внесення змін та доповнень до Договору шляхом укладання додаткових угод - Договорів №№ 1,2.3.4,5,6.7.8   пояснює ,що змушений був використати своє право як клієнт та достроково припинити  договір .

           Відповідач в свою чергу посилаючись на розділ 5 Договору зазначає ,що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання положень договору , якщо таке невиконання стало наслідком дії обставин ,які знаходяться не в полі контролю сторони , яка не виконала зобов'язання . Вищезгадану постанову НБУ  та  листування з приводу заборони дострокового повернення депозитів  відносить до категорії таких обставин.

Проте позивач не погоджується з наведеними  доводами та обставинами і вважає невиконання відповідачем зобов'язань за договором банківського вкладу  порушенням прав користування та розпорядження належних йому коштів та прямим втручанням у господарську діяльність юридичної особи і по суті є порушенням вимог ст.ст. 133,134 ГК України .Суд погоджується з такими доводами позивача.

          Таким чином вимоги  позивача про стягнення з відповідача санкцій ( штраф та пені ) і  збитків, заподіяних невиконанням господарського зобов'язання підлягають  задоволенню в частині відшкодування сплачених штрафних санкцій, нарахованої пені  та неотриманого прибутку.

          Вимога позивача про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Моральна шкода визначається в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність»як шкода, яку заподіяно особистим немайновим правам суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та яка призвела або може призвести до збитків, що мають матеріальне вираження.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Позивач не надав суду належних  доказів та пояснень яким саме чином, за яких обставин постраждала його ділова репутація та яких саме збитків це може йому завдати.

          Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Договором сторін, ст.ст.133,134,220 ГК України ,  Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Акціонерного комерційного банку "Імексбанк" в особі філії АКБ "Імексбанк" (65039, м. Одеса, просп. Гагаріна, 12-а, Код ЕДРПОУ 20971504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.П. Інвест»(03057, м. Київ, вул. Софії Перовської, 10-«Б», Код ЄРПОУ 35633224) - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, суму банківського вкладу по договору банківського вкладу від 14 жовтня 2008 р. № 07-08 3050073,59 (три мільйони  п'ятдесят тисяч   сімдесят три) гривні 59 копійки; збитків 3 581 040 (три мільйони п'ятсот вісімдесят одна тисяча сорок) гривень; та судових витрат  25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот ) гривень і 118 (сто вісімнадцять )грн. за інформаційні  послуги .

3.          В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                               Н. І. Качан

Дата підписання рішення 06 липня 2009 року.