Рішення

від 03.06.2009 по справі 5020-3/212

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-3/212

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"03" червня 2009 р. справа № 5020-3/212

За позовом           Прокурора Балаклавського району м. Севастополя

(99042, м. Севастополь, вул. 7-го Листопада, 3);

в інтересах держави в особі Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2)

до                     Відкритого акціонерного товариства „Севастопольське підприємство „Ера”

(99011, м. Севастополь, вул. Індустріальна, 12)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:           Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3),

про стягнення суми боргу в розмірі 21 860,89 грн.,

Суддя Головко В.О.

Представники сторін:

Прокурора –Шульга А.М., прокурор відділу, посвідчення №438 від 20.02.2006, Прокурор Балаклавського району м. Севастополя;

позивача –Іванов П.П., юрисконсульт, довіреність № 1547 від 09.01.2009; Комунальне підприємство „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради

відповідача –Жукова Є.Ю., представник, довіреність б/н від 08.01.2009, Відкрите акціонерне товариство „Севастопольське підприємство „Ера”,

третьої особи –не з'явився, Севастопольська міська Рада.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Балаклавського району м. Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (далі –КП “Севтеплоенерго” СМР) до Відкритого акціонерного товариства „Севастопольське підприємство „Ера” про стягнення заборгованості по оплаті за теплову енергію з урахуванням суми пені, інфляційного відшкодування та 3% річних у розмірі 21860,89 грн.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору про  постачання теплової енергії № 117 від 02.06.2006.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13.04.2009 позовна заява прийнята до розгляду суддею Головко В.О., порушено провадження у справі №5020-3/212, судове засідання призначено на 19.05.2009.

У порядку статті 77 Господарського кодексу України у судовому засіданні 19.05.2009 оголошувалась перерва до 27.05.2009, у судовому засіданні 27.05.2009 –до 03.06.2009.

Третя особа явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечила, до його початку надала клопотання про розгляд справи без участі її представників (вх. 5129) (арк.с. 37).

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що ним вживаються заходи до погашення заборгованості, проти позову не заперечує та просить, приймаючи до уваги складне фінансове становище підприємства, відсутність можливості одномоментного погашення суми боргу, надати розстрочку виконання рішення на три місяці (арк.с. 71).

Прокурор та представник позивача проти розстрочення виконання рішення не заперечують.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд -

встановив:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави. Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтує в позовної заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, визначеним в частині другій статті 2 ГПК України, слід розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

Згідно зі статтею 140 Конституції України органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. У м. Севастополі інтереси територіальної громади представляє Севастопольська міська Рада.

Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста

безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно з пунктом 1.2 Статуту КП «Севтеплоенерго»СМР, засновником підприємства є територіальна громада м. Севастополя в особі Севастопольської міської Ради, яка є органом місцевого самоврядування  (арк.с. 53-63).

02.06.2006 між комунальним підприємством „Севтеплоенерго” (продавець) та Відкритим акціонерним товариством „Севастопольське підприємство „Ера” був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії №117 (далі – Договір). Строк дії договору 3 роки з 01.07.2006, який відповідно до умов пункту 10.3 Договору є продовженим на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін письмово не заявить про його розірвання (арк.с. 13-16).     

Відповідно до умов договору позивач взяв на себе зобов'язання по постачанню теплової енергії відповідачу у необхідних обсягах, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати отриману енергію за встановленими тарифами та у строки, передбачені цим договором.

Згідно з пунктом 4.7 договору остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється у строк до 15 числа місяця, наступного за звітним, за тарифами, діючими на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається доставленим на адресу відповідача у випадку, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за звітним, не заявить про неотримання рахунку.

Зобов'язання з постачання енергії позивачем виконувались належним чином та  своєчасно, але оплата за отриману енергію відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному обсязі, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем за період з квітня по жовтень 2008 року, грудень 2008 року, та з січня по лютий 2009 року склала 18143,21 грн., що і стало підставою для звернення прокурора до господарського суду з даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином сума основної заборгованості у розмірі 18143,21 грн., підлягає стягненню з відповідача.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України та статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.8 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного внесення плати  відповідачем з нього стягується  пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що вимоги щодо стягнення пені в розмірі 1888,50 грн., заявлені відповідно до вимог чинного законодавства,  тому суд визнає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, на суму простроченої заборгованості нараховані 3 % річних у розмірі 274,84 грн. та  інфляційні витрати у розмірі 1554,34 грн., розрахунки яких також перевірені судом та визнані такими, що підлягають стягненню з Відповідача.

Викладене є підставою для визнання позовних вимог у сумі 21860,89 грн. (18143,21 грн. +1888,50 грн.+274,84 грн.+1554,34) обґрунтованими, у зв'язку з чим зазначена сума підлягає стягненню.

Згідно з частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягуються з відповідача в доход бюджету.  

Згідно з пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення строком на три місяці.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 75, 78, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Севастопольське підприємство „Ера” (99011, м. Севастополь, вул. Індустріальна, 12 , ідент. код 143110527027, відомості про розрахункові рахунки відсутні, МФО 384986) на користь комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь,                           вул. Л. Павліченко, 2, код у ЄДРПОУ 03358357, р/р 26030945206831 в СФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324195) заборгованість у сумі 21860,89 грн. (двадцять одна тисяча вісімсот шістдесят грн. 89 коп.), у тому числі: основна заборгованість –18143,21 грн., пеня –1888,50 грн., 3% річних –274,84 грн., інфляційні витрати –1554,34 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Розстрочити виконання рішення строком на 3 місяці та вчиняти стягнення наступним чином:

до 30.06.2009 –7286,89 грн.,

до 31.07.2009 –7287,00 грн.

до 31.08.2009 –7287,00 грн.

4.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Севастопольське підприємство „Ера” (99011, м. Севастополь, вул. Індустріальна, 12 , ідент. код 143110527027, відомості про розрахункові рахунки відсутні, МФО 384986) в доход Державного бюджету України                                  (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в місті Севастополі, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код у ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200) державне мито в сумі 218,61 грн. (двісті вісімнадцять грн. 61 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Севастопольське підприємство „Ера” (99011, м. Севастополь, вул. Індустріальна, 12 , ідент. код 143110527027, відомості про розрахункові рахунки відсутні, МФО 384986) в доход Державного бюджету України                                  (р/р 21216259700007, отримувач Державний бюджет, Ленінський район в місті Севастополі, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код у ЄДРПОУ 24035598, код бюджетної класифікації 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                        підпис                                                            В.О. Головко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського                         

процесуального кодексу України і підписано 12.06.2009.                                      

РОЗСИЛКА:

1.          Прокурор Балаклавського  району м. Севастополя (99042, м. Севастополь, вул. 7-го Листопада, 3)

2.          Прокурор м. Севастополя (99011. м. Севастополь, вул. Павліченко, 1)

3.          Севастопольська міська Рада (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

4.          Комунальне підприємство „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2)

5.          ВАТ „СП „Ера” (99011, м. Севастополь, вул. Індустріальна, 12)

6.          Справа