Рішення

від 05.05.2009 по справі 12/170/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/170/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "05" травня 2009 р.                                                 Справа №  12/170/09

м. Миколаїв

Позивач:     Товариство з обмеженою відповідальністю “Южная Федерація Атлетизма”,

                     54017, м. Миколаїв, вул. Севастопольська, 66-Б, код ЄДРПОУ 35272795,

Відповідач: Акціонерний комерційний банк “Європейський”,

                     04070, м. Київ, вул. Почайнінська, 38/44,

                     в особі відділення №  22 АКБ “Європейський”,

                     54030, м. Миколаїв, просп. Леніна, 66, код ЄДРПОУ 19359904,

про:              стягнення 350000 грн. 00 коп.

Суддя Семенов А.К.

Представники:

Від позивача:      представник Камінський В.І., довіреність від 06.04.2009р.

Від відповідача: представник Чайкін О.С., довіреність № 101 від 23.10.2007р.

Суть спору: 08.04.2009р. товариство з обмеженою відповідальністю “Южная Федерація Атлетизма” подано позов до акціонерного комерційного банку “Європейський” в особі відділення № 22 АКБ “Європейський” про стягнення боргу за депозитним договором вкладу у сумі 350 000 грн.

           Позовні вимоги обґрунтовуються неповерненням відповідачем грошових коштів на виконання умов депозитного договору про вклад «Універсал плюс»№ Д/20/1401 від 08.09.2008р.

05.05.2009р. представником відповідача подано відзив на позов, згідно якого, відповідач у повному обсязі визнає позовні вимоги позивача, але не в змозі виконати вимоги за відсутністю коштів.    

Розглянувши матеріали справи господарський суд встановив.

          Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Южная федерадия атлетизма»(далі -Позивач) та акціонерним комерційним банком «Європейський»(далі - Відповідач), був укладений Депозитний договір про вклад «Універсал плюс»№ Д/20/1401 (далі - Договір № Д/20/1401), за яким позивач передав відповідачеві на депозитний рахунок № 26155001480301 грошові кошти у сумі 1750000грн на строк до 08 вересня 2011 року за процентною ставкою 18% річних. Внаслідок змін, що вносилися до Договору № Д/20/1401 Додатковою угодою № 1 від 11 вересня 2008 року, Додатковою угодою № 2 від 18 вересня 2008 року, Додатковою угодою № 3 від 19 вересня 2008 року, Додатковою угодою № 3 від 29 вересня 2008 року, Додатковою угодою № 4 від 01 жовтня 2008 року та Додатковою угодою № 5 від 13 жовтня 2008 року, сума депозиту за Договором № Д/20/1401 становить 350000 грн. 00 коп.

          Пунктом 2.1.1 Договору № Д/20/1401 позивачеві було надане право, повідомивши відповідача за 5 банківських днів, достроково витребувати всю суму депозиту чи частину суми депозиту у розмірі різниці між сумою депозиту та сумою незмінного залишку.

          Позивач звертався до відповідача 30 березня 2009 року із заявою про дострокове повернення суми депозиту (вкладу), яке було прийняте відповідачем за вхідним № 496 та розглянуте 31 березня 2009 року.

          Листом за вихідним № 455 відповідач відмовив позивачеві у достроковому поверненні депозиту (вкладу), пославшись на пункт 2 постанови Правління Національного банку України від 04 грудня 2008 року № 413 «Про окрему питання діяльності банків», та на лист Національного банку України від 06 грудня 2008 року № 22-310/946-17250.

Позивач вважає дії відповідача неправомірними і звернувся до суду з позовом про стягнення суми депозиту (вкладу) із процентами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд дійшов до таких висновків.

Частиною 1 статті 1058 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Відносини банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського-рахунка, якщо інше не встановлено цим Кодексом або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Вимоги частини 1 статті 1059 Цивільного кодексу України до укладання договору банківського вкладу у письмовій формі додержані, отже для визнання цього договору нікчемним за частиною 2 статті 1059 Цивільного кодексу України немає підстав.

Стаття 1060 Цивільного кодексу України передбачає, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого Договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Крім того, частиною 1 статті 1061 Цивільного кодексу України передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно частини 3 статті 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Абзацом 12 статті 2 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІП «Про банки і банківську діяльність», визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до статті 193 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржником є відповідач, який на порушення умов Договору № Д/20/1401 та вимог чинного законодавства України не приступив до виконання своїх обов'язків із повернення депозиту (вкладу) позивачеві.

Абзацом другим частини 3 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частинами 1 та 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства, та не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Отже, передбачених законом підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення чинного законодавства та умов Договору № Д/20/І401 немає.

За таких обставин позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Южная Федерація Атлетизма” до акціонерного комерційного банку “Європейський” в особі відділення № 22 АКБ “Європейський” про стягнення боргу за депозитним договором вкладу у сумі 350 000 грн. підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд,

В И Р І Ш І В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з акціонерного комерційного банку “Європейський” (04070, м. Київ, вул. Почайнінська, 38/44, код ЄДРПОУ 19359904) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Южная Федерація Атлетизма” (54017, м. Миколаїв, вул. Севастопольська, 66-Б, код ЄДРПОУ 35272795) 350 000 грн. 00 коп.

3. Стягнути з акціонерного комерційного банку “Європейський” (04070, м. Київ, вул. Почайнінська, 38/44, код ЄДРПОУ 19359904) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Южная Федерація Атлетизма” (54017, м. Миколаїв, вул. Севастопольська, 66-Б, код ЄДРПОУ 35272795) 3500 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня  його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

   Суддя