Ухвала

від 19.08.2014 по справі 823/3377/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" серпня 2014 р. м. Київ К/800/35072/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Костенко М.І.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат М»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 року

у справі № 823/3377/13-а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дукат М» доДержавної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дукат М» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Дукат М») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.12.2013 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 року скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.12.2013 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Дукат М» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 01.10.2013 року № 20/23-00-22-04-02/33456859.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 14.1.257 п. 14.1, ст. 14 , п. 135.1, пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України , а саме: занижено податок на прибуток за 2012 рік на суму 766624 грн., в тому числі заниження за 2 квартал 2012 року на суму 849748 грн. та завищення за 3 квартал 2012 року на суму 83124 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2013 року № 0004032301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 958280 грн. (основний платіж - 766624 грн., штрафні санкції - 191656 грн.).

Суд першої інстанції визнав не обґрунтованими такі висновки ДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пп. 14.1.257 п. 14.1, ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Згідно пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають: суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2012 року між ТОВ «Дукат М» (Довіритель) та ОСОБА_2 (Повірений) укладено договір доручення (далі - договір), відповідно до умов якого Довіритель доручає, Повірений зобов'язується за винагороду і від імені і за рахунок Довірителя вчинити наступні юридичні дії: сплатити грошовими коштами гарантійний внесок у розмірі 4 150 589, 42 грн. на розрахунковий рахунок Товарної біржі «Херсонська універсальна товарна біржа» №26004318138, відкритий у ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» МФО 380805, для участі у публічних торгах по придбанню майнового комплексу ВАТ «Лисичанська сода» лоти №1-23.

Згідно п. 1.2. договору Повірений має виключне право на вчинення від імені та за рахунок Довірителя всіх юридичних дій, визначених у п.1.1 цього договору та з дотриманням положень глави № 68 Цивільного кодексу .

Пунктом 3 договору передбачено, що Довіритель зобов'язаний: забезпечити Повіреного іншими засобами, необхідними для виконання Повіреним його зобов'язань за цим договором, а саме: грошовими коштами у розмірі 4 150 589,42 грн. та витрати РКО у розмірі 500, 00 грн.

А) відшкодувати Повіреному необхідні витрати, пов'язані із виконанням доручення шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у розмірі 4 151 089,42 грн. зі свого поточного рахунку, вказаного у цьому договорі на поточний рахунок Повіреного;

Б) після відшкодування повіреному витрат, пов'язаних із виконанням доручення підписати акт виконаних робіт та сплатити Повіреному плату у розмірі 110 000 грн. на протязі 3-х робочих днів після підписання акту виконаних робіт шляхом безготівкового перерахування зазначених коштів зі свого поточного рахунку.

Фактичне виконання умов договору підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, звітом Повіреного про виконання доручення, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , є документами первинного обліку.

Судом першої інстанції встановлено, що сума - 3 651 089, 42 грн., надана ОСОБА_2 використовувалася ТОВ «Дукат М» для здійснення власних операцій, зокрема операцій з купівлі-продажу нерухомого майна, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 27.06.2012 року, укладеними між ВАТ «Лисичанська сода» та ТОВ «Дукат М» щодо купівлі об'єктів нерухомого майна.

Згідно ст. 1000 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Частиною 2 ст. 1007 ЦК України передбачено, що довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором:

1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;

2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Таким чином, Цивільний кодекс України передбачає можливість перерахування коштів повіреним продавцю товарів, з подальшим відшкодуванням таких витрат довірителем, у разі якщо це узгоджено у договорі доручення.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суду погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідачем неправомірно зроблено висновок щодо зарахування коштів отриманих позивачем від ОСОБА_2 до поворотної фінансової допомоги.

В свою чергу, щодо висновків ДПІ про завищення податку на прибуток за 2 квартал 2012 року на суму 83 124 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Судом першої інстанції встановлено, що у звітному періоді не відбулося повернення поворотної фінансової допомоги, а кошти в сумі 500000 грн. перераховані як відшкодування понесених витрат по договору доручення, датою збільшення валових витрат буде дата оприбуткування робіт (послуг) (дата отримання позивачем акта виконаних робіт, складання якого передбачено договором доручення) .

Таким чином, у перевіряємому періоді у ТОВ «Дукат М» були відсутні правові підстави для включення 500 000 грн. до інших витрат.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

За таких обставин, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 року підлягає скасуванню, а постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 03.12.2013 року має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат М» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 року - скасувати.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.12.2013 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді М.І. Костенко О.В. Муравйов