Рішення

від 19.06.2009 по справі 10/199/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/199/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.09                                                                                        Справа №  10/199/09

Суддя   Алейникова Т.Г.

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю “ ЗТЛ Інвест ”,

м. Запоріжжя

До відповідача: Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад»,       

м. Запоріжжя

Про визнання недійсним частково договору купівлі-продажу від 25.12.06 року

                                                            Суддя      Т.Г.Алейникова

         Представники сторін:

Від позивача:    Яковенко Д.В. дов. від 10.03.09

Від відповідача: Оксещенко Ю.М. дов. від 29.05.09

До господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “ЗТЛ Інвест” (далі Позивач) з позовною заявою до ЗДП «Радіоприлад»(далі Відповідач), про визнання недійсним частково договору купівлі-продажу від 25.12.06 року. Справа слухання призначена на 18.05.09р,потім об'явлені перерви на 22.05.09,11.06.09р,18.,19,06.09р.

11.06.2009 року Позивачем було уточнено позовні вимоги якими він уточнив правові підстави визнання недійсним пункту договору.11.06.09р сторони подали клопотання про продовження строку розгляду справи., яке судом задоволено.  Рішення оголошено 18.06.09р

Відповідач з позовом не згоден,   т.я. вважає, що ним виконані всі необхідні дії по переоформленню земельної ділянки.             

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд встановив:

25.12.06р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 3.

Обов'язки, щодо передачі майна та його оплати сторонами виконано у повному обсязі.

Відповідно до умов п. 4.3. договору Покупець (Позивач за позовом) зобов'язаний переоформити право користування земельною ділянкою відповідно до умов діючого законодавства України. Окрім цього, Покупець зобов'язаний компенсувати Продавцю (Відповідачеві за позовом) витрати, пов'язані з користуванням земельною ділянкою. Цим же пунктом договору купівлі-продажу передбачено укладання окремого договору, щодо зобов'язань відшкодовувати витрати пов'язані з користуванням земельною ділянкою.

На підставі вищевикладеного між Позивачем та Відповідачем, було укладено угоду «Про відшкодування витрат ЗДП «Радіоприлад»за використання земельних ресурсів»б/н від 03.01.07р.

Згідно п. 4.3. договору купівлі-продажу, «Продавець зобов'язаний сприяти у переоформлені документів на право користування земельною ділянкою». Однак, всупереч зазначених вище умов договору, Відповідач направив лист № 131-2481 від 25.07.08р. на ім'я міського голови м. Запоріжжя, в якому Відповідач просить «припинити будь-які погодження та скасувати будь-які дозволи, що стосуються вилучення (використання, переоформлення) земельної ділянки».

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України умовою недійсності правочину є невиконання умов встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України «Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним».

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить вичерпний перелік вимог, додержання яких є необхідно для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (у відповідності до вимог ст. 92 ЦК України).

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним, як це передбачено ч. 3 ст. 215 ЦК України.

Угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам виданими органами державної влади та управління в межах наданої їм компетенції  .

Оскільки лист № 131-2481 від 25.07.08 року направлений Відповідачем на ім'я міського голови м. Запоріжжя, в якому Відповідач просить «припинити будь-які погодження та скасувати будь-які дозволи, що стосуються вилучення (використання, переоформлення) земельної ділянки», прямо суперечить умовам договору, суд дійшов висновку, що п. 4.3. договору купівлі-продажу не спрямовано на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до умов угоди б/н від 03.01.07р., Позивач повинен компенсувати Відповідачу витрати за використання земельної ділянки, які розраховуються з урахуванням вартості 1 кв.м. земельної ділянки та ставки земельного податку.

Відповідно до п. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, при відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Договором, що регламентує перехід права користування ділянкою до набувача будівлі (споруди) визнається тільки договір оренди земельної ділянки. Набувач повинен врегулювати свої відносини по землекористуванню з власником земельної ділянки шляхом укладання з ним самостійного цивільно –правового договору (у тому числі договору оренди землі).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю», від 03.07.82р., № 2535-ХІІ, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про плату за землю», суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у т.ч. орендар.

Таким чином, Позивач не має жодної правової підстави компенсувати витрати Відповідача за використання земельних ресурсів, оскільки Позивач не є суб'єктом земельних відносин з Відповідачем.

Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не є наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Виходячи зі змісту укладеного між Позивачем та Відповідачем договору купівлі –продажу, цей договір вчинений у повному обсязі за винятком недійсного п. 4.3.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Заперечення  відповідача суд до уваги не приймає т.я. вони є необґрунтованими і безпідставними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 69, 82, 84, 85  ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Продовжити строк розгляду справи до 11.07.09р.

           Позов задовольнити.

Визнати недійсним п. 4.3. Договору купівлі продажу від 25 грудня 2006року. укладеного між Запорізьким державним підприємством “Радіоприлад”, 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 3, ідентиф. код за ЄДРПОУ 14313317 та ТОВ “ЗТЛ”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Миру, 13, ідентиф. код за ЄДРПОУ 34676576.

Стягнути з Запорізького державного підприємства “Радіоприлад”, 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 3, ідентиф. код за ЄДРПОУ 14313317 на користь ТОВ “ЗТЛ”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Миру, 13, ідентиф. код за ЄДРПОУ 34676576, 85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита та 118 (Сто вісімнадцять) грн. витрат за судово-інформаційні послуги. Видати наказ.

Суддя                                                                                Т.Г.Алейникова