Постанова

від 16.09.2009 по справі 10/199/09

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/199/09

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.09.09                                                                                               Справа №10/199/09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

   , Яценко О.М.

при секретарі: Акімовій Т.М.,

за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: Оксещенко Ю.М., довіреність від 29.05.2008р. № 8-юр;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізького державного підприємства «Радіоприлад», м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 19.06.2009р. у справі  № 10/199/09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТЛ Інвест», м. Запоріжжя,                      

до відповідача: Запорізького державного підприємства «Радіоприлад», м. Запоріжжя,

про визнання частково недійсним договору.

           Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗТЛ Інвест», м. Запоріжжя, звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу від 25.12.2006 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗТЛ Інвест», м. Запоріжжя, та Запорізьким державним підприємством «Радіоприлад», м. Запоріжжя, а саме: п.4.3 договору, другий абзац, починаючи з другого речення.

Господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 19.06.2009р. у справі №10/199/09 (суддя Алейникова Т.Г.) позов задовольнив. Визнав недійсним п.4.3 договору купівлі-продажу від 25 грудня 2006 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗТЛ Інвест», м. Запоріжжя, та Запорізьким державним підприємством «Радіоприлад», м. Запоріжжя. Стягнув з Запорізького державного підприємства «Радіоприлад», м. Запоріжжя, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТЛ Інвест», м. Запоріжжя, 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорюваний пункт договору не був спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені, і не відповідає вимогам закону. Крім того, рішенням суду визначено, що позивач не має правових підстав для компенсування витрат відповідача за використання земельних ресурсів, оскільки позивач не є суб'єктом земельних відносин з відповідачем.

Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад», не погоджуючись із прийнятим у справі судовим актом, звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 19.06.2009р. у справі № 10/199/09 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; недоведені висновки, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; а самі висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що належне виконання ЗДП «Радіоприлад» умов вказаного пункту щодо сприяння у переоформленні документів на право користування земельною ділянкою підтверджується листами-зверненнями на ім'я міського голови від 27.03.2007р. №ЗГиЧ-762 та від 16.11.2007р. №ЗГиЧ-2912. Вважає, що умови пункту 4.3 договору відповідають вимогам діючого законодавства і підстави для визнання його недійсним відсутні. Також вказує, що господарський суд, мотивуючи рішення п.5 ст.203 Цивільного кодексу України з посиланням на лист ЗДП «Радіоприлад» від 25.07.2008р., не надає належної оцінки доводам та поясненням відповідача, що порушує норми процесуального права щодо рівності перед законом. Вважає, що господарським судом не прийнято до уваги додаткові пояснення відповідача відносно того, що саме порушення позивачем зобов'язань по відшкодуванню витрат за використання земельних ресурсів призвело до направлення ЗДП «Радіоприлад» в липні 2008 року листа про припинення будь-яких погоджень та скасування дозволів стосовно вилучення земельної ділянки. Звертає увагу, що згідно Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною і у такому разі сторона має право вимагати розірвання договору або інших, передбачених законом або договором наслідків. Крім того, вказує на порушення господарським судом ст.83 Господарського процесуального кодексу України, а саме вихід за межі позовних вимог та визнання недійсним п.4.3 договору у повному обсязі, тоді як в позовній заяві та в уточненнях позовних вимог зазначена вимога про визнання недійсним п.4.3 договору другий абзац починаючи з другого речення. Також, не погоджується із висновками рішення суду першої інстанції щодо відсутності у ТОВ «ЗТЛ Інвест» правових підстав компенсувати витрати ЗДП «Радіоприлад» за використання земельних ресурсів, оскільки підставою для зазначеної компенсації є відповідна угода, укладена сторонами в січні 2007 року.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.07.2009 року у справі  №10/199/09 апеляційний розгляд справи призначено на 16.09.2009 року, про що сторони були повідомлені належним чином.

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1819 від 16.09.2009 року справу № 10/199/09 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Хуторной В.М., Яценко О.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.  

За заявою представника відповідача апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗТЛ Інвест» відзиву на апеляційну скаргу не надало, представника у судове засіданні не направило, при причини неявки суду не повідомило. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлене належним чином.

Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги та відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

По закінченні судового засідання, за згодою представника відповідача, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                   ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗТЛ Інвест», м. Запоріжжя, було подано позов до господарського суду Запорізької області про визнання частково недійсним п.4.3 договору купівлі-продажу від 25.12.2006 року, укладеного між позивачем та Запорізьким державним підприємством «Радіоприлад», м. Запоріжжя, а саме: п.4.3 договору другий абзац починаючи з другого речення.

Господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 19.06.2009 року у справі №10/199/09 позов задовольнив.

Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад», не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції судовим актом, звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, колегія суддів  знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення таким, що підлягає скасуванню, в силу наступного:

Як свідчать обставини справи, за договором купівлі-продажу від 25.12.2006р., завіреним нотаріально та зареєстрованим в реєстрі за № 3-3175, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТЛ», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗТЛ Інвест», перейшло право власності на 83/100 частини корпуса №23, загальною площею 13143,3кв.м., залізобетонні плити, що знаходяться за адресою: місто Запоріжжя, проспект Леніна, 3, а саме: перший, другий, третій, четвертий, п'ятий поверхи і техповерх.

Обов'язки щодо передачі майна та оплати його вартості сторонами виконано в повному обсязі.

За визначенням п.4.3 даного договору, зміст статей 120, 125, 126 Земельного кодексу України сторонам нотаріусом роз'яснено.

Абзацом другим даного пункту договору сторонами узгоджено, що покупець зобов'язаний переоформити право користування земельною ділянкою відповідно діючого законодавства України. До надання розрахунку податку на землю в податковий орган або до оформлення права користування (власності) земельною ділянкою покупець компенсує продавцю витрати, пов'язані з користуванням земельною ділянкою за окремим договором.

Також, відповідно до абзацу третього даного пункту договору продавець зобов'язаний передати покупцю всі необхідні наявні для цього документи та сприяти покупцю у переоформленні документів на право користування земельною ділянкою.

На виконання зазначеного пункту договору між сторонами було укладено угоду про відшкодування витрат ЗДП «Радіоприлад» за використання земельних ресурсів від 03.01.2007р., згідно з п.1.1 якої, у відповідності з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 25 грудня 2006 року, зареєстрованого за № 3-3175, покупець відшкодовує продавцю – балансоутримувачу витрати за використання земельних ресурсів, за дільницю території загальною площею 15200м.кв., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, проспект Леніна, 3.

Листами від 27.03.2007р. №ЗГиЧ-762 та від 16.11.2007р. №ЗГиЧ-2912 на ім'я міського голови ЗДП «Радіоприлад» погодило вилучення частині земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, придбане ТОВ «ЗТЛ» за договором купівлі-продажу від 25.12.2006р.

Визнання недійсним другого абзацу починаючи з другого речення п.4.3 договору купівлі-продажу на підставі ст.ст.203, 215, 655 Цивільного кодексу України було предметом судового позову у цій справі в господарському суду першої інстанції.

Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи нижчевикладене:

Згідно ч.4 ст.179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських  договорів  сторони  можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд  будь-які умови договору, що не  суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для  використання  при  укладенні  ними договорів,  коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи  у  випадках,  передбачених законом, іншим органом державної влади,  коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; - договору  приєднання,  запропонованого однією стороною  для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські   договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у   договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити  від  положень актів цивільного  законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі,  якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших  актів цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту, вимог розумності  та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору  становлять  умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного  законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні приписи містяться у статті 180 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Таким чином, визначаючи підстави недійсності правочину, зазначена норма права вказує на необхідність дотримання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст.203 Цивільного кодексу України. Зокрема умовами чинності (дійсності)  правочину є такі вимоги:

1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства,  а також моральним засадам суспільства;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,  неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, необхідною умовою для визнання недійсним правочину на підставі ст.215 Цивільного кодексу України, і настання відповідних наслідків є наявність обумовлених статтею 203 ЦК обставин.

Причиною даного спору є питання щодо наявності правових підстав для визнання частково недійсним пункт 4.3 договору купівлі-продажу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що п. 4.3 договору купівлі-продажу не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки направлення відповідачем листа №131-2481 від 25.07.2008р. на ім'я місцевого голови, в якому відповідач просить припинити будь-які погодження та скасувати будь-які дозволи, які стосуються вилучення земельної ділянки, суперечить умовам даного пункту договору.

Згідно частини 1 статті 207 Господарського кодексу України судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Як вказано у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3, зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 року №13 та від 25 травня 1998 року №15 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до абзацу 2 п.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» №02-5/111 від 12.03.1999р. вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Обставини справи свідчать, що всі загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, у розумінні статті 203 ЦК України сторонами додержані, а саме: договір купівлі-продажу відповідає вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства; особи, які уклали договір мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників цього правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, що підтверджено підписами і печатками підприємств; договір вчинено у формі, встановленій законом; за цим договором настали реальні правові наслідки, що обумовлені ним.

Згідно ст.ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач не надав доказів, які б підтверджували, що спірний пункт договору не відповідає загальним вимогам чинності правочину, не доведено належними доказами, що зазначеним пунктом порушуються його права та інтереси.

Отже, пункт 4.3 договору не суперечить вимогами чинного законодавства, будь-які обставини, які могли б бути підставою для визнання його недійсним, відсутні.

Лист відповідача №131-2481 від 25.07.2008р. на ім'я місцевого голови щодо припинення погоджень та скасування дозволів, які стосуються вилучення земельної ділянки, на який посилається позивач, не може бути підставою для визнання недійсним спірного пункту договору. Припинення виконання відповідачем умов даного пункту договору може свідчити про неналежне його виконання, але ніяким чином не свідчить про невідповідність спірного пункту договором вимогами закону.

Колегія суддів відзначає, що з моменту укладання договору відповідачем умови спірного пункту договору виконувалися належним чином, про що свідчать листи від 27.03.2007р. №ЗГиЧ-762 та від 16.11.2007р. №ЗГиЧ-2912 на ім'я міського голови щодо погодження вилучення частині земельної ділянки, на якій розташоване придбане за договором нерухоме майно. За змістом листа ЗДП «Радіоприлад» про припинення погоджень, підставою для таких дій стало невиконання позивачем зобов'язань по відшкодуванню витрат відповідача за використання земельних ресурсів та наявність заборгованості по цим витратам, тобто також має місце порушення зобов'язань з боку позивача.

Згідно із Роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» №02-5/111 від 12.03.1999р., за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для визнання недійсним оспорюваного позивачем пункту договору, а отже і для задоволення позовних вимог.

Висновки господарського суду першої інстанції, що оспорюваний пункт договору не був спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені, і не відповідає вимогам закону є помилковими. Щодо посилання у рішенні суду першої інстанції на відсутність у позивача правових підстав для компенсування витрат відповідача за використання земельних ресурсів, слід зазначити, що зазначене питання не є предметом розгляду даної справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оспорюване рішення господарського суду прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому у відповідності до приписів статті 104 Господарського процесуального кодексу України, зазначене рішення підлягає скасуванню.

Таким чином, апеляційна скарга відповідача підлягає  задоволенню.

Судові витрати за позовом (державне мито в сумі 85,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу)  та державне мито за апеляційною скаргою відносяться на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п.2 ст.103, п.1 та п.4 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

    ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізького державного підприємства «Радіоприлад», м.Запоріжжя, задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 19.06.2009 року у справі №10/199/09 скасувати та прийняти нове рішення.

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТЛ Інвест», м. Запоріжжя, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТЛ Інвест», м. Запоріжжя, на користь Запорізького державного підприємства «Радіоприлад», м. Запоріжжя, 42,50 грн. державного мита за  апеляційною скаргою. Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Запорізької області.

           Постанову у повному обсязі підготовлено та підписано 21.09.2009 року.

 Яценко О.М.