Рішення

від 07.08.2014 по справі 478/756/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №478/756/14-ц 07.08.2014 07.08.2014 07.08.2014

Провадження №22-ц/784/2195/14

Справа № 22-ц/784/2195/14 Головуючий першої інстанції: Cябренко І.П.

Категорія № 39 Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Шолох З.Л.,

суддів Данилової О.О., Коломієць В.В.,

при секретарі Горенко Ю.В. ,

за участю представника відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовами до своєї сестри ОСОБА_4 про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом.

Ухвалою суду від 14 травня 2014 року вказані позови об'єднано в одне провадження для спільного розгляду.

Позивач зазначав, що його батько - ОСОБА_5 - був власником земельної ділянки площею 1,5 га, розташованої на території Миколо - Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 12 травня 2008 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 року його батько помер, спадщину, що відкрилась після його смерті, прийняла дружина померлого - мати сторін - ОСОБА_6.

Як вказав позивач, його мати також була власницею земельних ділянок площею 1,5 га та 0,5 га, які розташовані на території Миколо - Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, що підтверджується Свідоцтвами про право власності на нерухоме майно за індексними номерами 7676167 та 7675113 від 07 серпня 2013 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 померла, спадщину, що відкрилась після її смерті, прийняв тільки він, відповідачка на спадкове майно не претендує. Проте, нотаріус відмовляє у видачі свідоцтв про право на спадщину, оскільки правовстановлюючі документи на вищевказані земельні ділянки були видані на ім'я батьків вже після їх смерті.

Посилаючись на викладене, а також на те, що розпорядження про передачу у власність зазначених земельних ділянок приймалось райдержадміністрацією ще за життя батьків, проте відповідні правовстановлюючі документи щодо права власності на ці ділянки вони не встигли отримати у зв'язку зі смертю, позивач просив визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на зазначені земельні ділянки.

Відповідачка ОСОБА_4 позов повністю визнала.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2014 року в позові ОСОБА_3 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 28 березня 1995р. був виданий Державний акт на право постійного користування землею на земельну ділянку площею 1,5 га, розташовану на території Миколо - Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, для ведення особистого селянського господарства.

Розпорядженням Казанківської райдержадміністрації від 2 липня 2007 року № 357-р було прийнято рішення про передачу зазначеної земельної ділянки у власність ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер, в зв'язку з чим за життя не встиг отримати Державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт був виданий на його ім'я 12 травня 2008 року (серії ЯГ № 616018). Зазначеній ділянці був присвоєний кадастровий номер: 4823684200:03:000:0018.

Відповідно до матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_8, спадщину прийняла дружина померлого - мати сторін - ОСОБА_6, яка у передбачений законом строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Крім неї з таким заявами ніхто не звертався і вона єдина, хто був зареєстрований та постійно проживав із спадкодавцем на час його смерті, заповіту померлий не складав, свідоцтво про право на спадщину нотаріусом не видавалось.

Виходячи з положень ст.1261, ч.5 ст. 1268 ЦК України право власності на спадкове майно виникло у ОСОБА_6, як у спадкоємиці першої черги, з часу відкриття спадщини.

В свою чергу, 29 грудня 2001 року ОСОБА_6 був виданий Державний акт на право постійного користування землею на земельні ділянки загальною площею 2,0 га, розташовані на території Миколо - Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, для ведення особистого селянського господарства.

Розпорядженням Казанківської райдержадміністрації № 88-р від 21 березня 2002р. ОСОБА_6 був наданий дозвіл на розробку проекту відведення вищевказаних земельних ділянок у власність, а розпорядженням Казанківської РДА № 770-р від 20 вересня 2012 року була затверджена виготовлена на замовлення ОСОБА_6 технічна документація із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, та прийнято рішення про передачу земельних ділянок у власність останньої.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 померла, в зв'язку з чим за життя не встигла отримати документи, які посвідчують її право власності на вищевказані земельні ділянки. Такі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно були видані на її ім'я за індексними номерами 7676167 та 7675113. Зазначеним ділянкам були присвоєні кадастрові номери: 4823684200:03:000:0212 та 4823684200:03:000:0213.

Згідно матеріалів заведеної після смерті ОСОБА_6 спадкової справи у передбачений законом строк із заявою про прийняття спадщини звернувся тільки її син - позивач ОСОБА_3 На час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ніхто постійно не проживав та не був зареєстрованим, заповіту померлий не складав.

У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказані земельні ділянки постановами нотаріусу від 05.03.2014р. і від 08.04.2014р. позивачу було відмовлено, в зв'язку з тим, що документи які посвідчують право власності спадкодавців на земельні ділянки, були видані на їх ім'я вже після їх смерті.

Відмовляючи у задоволенні позову суд вважав, що на час відкриття спадщини у спадкодавців не виникло право власності на спірні земельні ділянка, а тому вони не входять до складу спадщини і не можуть бути предметом спадкування.

Проте колегія суддів не може повністю погодитися із таким висновком суду.

Статтями 1216, 1218 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Пунктом «г» частини 1 ст. 81 та частиною 1 ст.131 ЗК України також передбачена можливість набуття права власності на земельну ділянку на підставі успадкування.

Отже, зібрані у справі докази свідчать про те, що процедура приватизації землі не була завершена батьками позивача не з їх вини, проте при житті їх волевиявлення було направлено на отримання земельних ділянок у приватну власність, рішення про передачу земельних ділянок у їх власність були прийняті органами місцевого самоврядування при їх житті, завершення оформлення процедури приватизації шляхом видачі документів, що посвідчує право власності на землю, на ім'я спадкоємця є неможливим в зв'язку з наявністю таких документів на ім'я батьків позивача.

При викладених обставинах, прийнявши в установленому законом порядку спадщину, з часу її відкриття позивач набув речові права на успадковані земельні ділянки, а, отже, і право на захист цих прав.

Враховуючи конкретні обставини справи, виходячи з принципу верховенства права, закріпленого в ст. 8 Конституції України, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом та положень ст. 3 ЦК України, ст. 1 ЦПК Ураїни, якими встановлені загальні засади цивільного законодавства і завдання цивільного судочинства, колегія суддів вважає, що відповідно до вищевикладених положень законодавчих актів існують підстави для задоволення позову і визнання за ОСОБА_3, як прийнявшим спадщину спадкоємцем першої черги, права власності на спірні земельні ділянки в порядку спадкування за законом після смерті його матері.

Оскільки суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, то рішення відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на земельні ділянки, розташовані на території Миколо - Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, а саме:площею 1,5 га - кадастровий номер 4823684200:03:000:0018, площею 1,5 га - кадастровий номер 4823684200:03:000:0212, площею 0,5 га, кадастровий номер 4823684200:03:000:0213.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді