Рішення

від 22.06.2009 по справі 50/346

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/346

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/346

22.06.09

За позовом     товариства з обмеженою відповідальністю „Технічний центр „Анкомтех”

до                     акціонерного товариства закритого типу „Капітал-Транс”

про                  стягнення 9 463,89 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача                 Матінчук М.А. (дов. від 28.04.2009)

Від відповідача      Аверін В.І. (директор)  

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Технічний центр „Анкомтех” до акціонерного товариства закритого типу „Капітал-Транс” про стягнення заборгованості в розмірі 9 463,89  грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором сервісного обслуговування № ТО-22/010208 від 01.02.2008.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.04.2009 порушено провадження у справі № 50/346 та призначено її до розгляду на 25.05.2009.

Представники сторін в судове засідання 25.05.2009 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

25.05.2009 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог.

Розгляд справи був відкладений на 22.06.2009.

22.06.2009 в судове засідання з'явилися представники сторін та дали пояснення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю „Технічний центр „Анкомтех” (далі –позивач, виконавець за договором) та акціонерним товариством закритого типу „Капітал-Транс” (далі –відповідач, замовник за договором) було укладено договір на сервісне обслуговування № ТО-22/010208 від 01.02.2008.

Відповідно до умов п.1.1 договору виконавець по завданню замовника зобов'язується виконувати послуги по технічному обслуговуванню, поточному та капітальному ремонту транспортних засобів та надавати послуги по мийці транспортних засобів замовника, а замовник зобов'язується виплачувати виконавцю винагороду за надані послуги та виконані роботи.  Сервісне обслуговування може виконуватись з залученням, або без залучення до цього запасних частин. Виконавець має право продати, а замовник купити та сплатити за запасні частини (п. 1.2.).

Положеннями п. 2.1. договору визначені обов'язки виконавця, відповідно до яких виконавець повинен: - особисто виконувати сервісне обслуговування транспортних засобів замовника тільки на сервісній станції виконавця в терміни, обумовлені сторонами; - гарантувати якість виконаного сервісного обслуговування транспортних засобів замовника та використані при цьому запасні частини і паливно-мастильні матеріали тощо;

Згідно умов п. 2.2 договору на замовника покладені такі обов'язки, як: - заздалегідь сповіщати виконавця про день заїзду на СТО, перелік необхідних робіт, та вчасно надавати свої транспортні засоби для здійснення сервісного обслуговування виконавцем; - дотримуватись правил експлуатації транспортних засобів, які передбачені заводами-виробниками для кожного транспортного засобу; - своєчасно, та в повному обсязі проводити розрахунки за виконані роботи та встановлені запасні частини у відповідності з договором тощо.

Згідно умов  п. 3.13. договору сторони визначили, що загальна сума договору складається з сум, вказаних в актах виконаних робіт та видаткових накладних. Оплата за сервісне обслуговування та запасні частини здійснюється на основі рахунку-фактури на передплату, який оформлюється виконавцем згідно усної або письмової заявки від замовника або рахунку-фактури, акту виконаних робіт, видаткової накладної, які оформлюються виконавцем на основі наряду (замовлення при оплаті факту виконаних робіт) (п. 4.1.). Рахунок-фактура оформлений виконавцем на основі наряду –замовлення при подальшій оплаті по факту виконаних робіт, сплачується замовником протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт або видаткових накладних представниками обох сторін.  (п. 4.3.).

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 7 568,17 грн. відповідно до  підписаного сторонами акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № АТ-0000830 від 15.02.2008 на суму 7 568,17 грн.

Вищевказаний акт здачі-приймання робіт приймається судом у якості належного доказу виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем  та прийняття їх останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого товару в розмірі 1 440,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за вищевказаним договором становить 6 128,17 грн.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 6 128,17 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором сервісного обслуговування № ТО-22/010208 від 01.02.2008 в сумі 6 128,17 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на свою користь пеню в сумі 1 763,35 грн. за період  прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до п. 5.1 договору в разі недотримання вимог п. 4.3. договору (порушення замовником строків оплати рахунку-фактури, оформленого на основі наряду), виконавець має право стягнути з замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Дії відповідача є порушенням вимог договору і це  є підставою для застосування відповідальності за умовами договору (п.5.1.) та чинного законодавства, а тому суд дійшов  висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення пені згідно розрахунку позивача в сумі 1 763,35 грн.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з останнього витрати, пов'язані з інфляційними процесами в сумі 1 344,79 грн., 3% річних в розмірі 227,58 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових  зобов'язань.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних є законними та обґрунтованими так як має місце прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором сервісного обслуговування № ТО-22/010208 від 01.02.2008 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з акціонерного товариства закритого типу „Капітал-транс” (04128, м. Київ,   вул. Академіка Туполєва, буд. 17-Ж; код ЄДРПОУ 25270019) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення)  на   користь товариства з обмеженою відповідальністю „Технічний центр „Анкомтех” (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, провулок Чорновола, буд.1;  код ЄДРПОУ 34702857) основний борг в сумі 6 128 (шість тисяч сто двадцять вісім) грн. 17 коп., пеню в сумі 1 763 (одна тисяча сімсот шістдесят три) грн. 35 коп.; 3% річних в сумі 227 (двісті двадцять сім)грн. 58 коп.; індекс інфляції в розмірі 1 344 (одна тисяча триста сорок чотири) грн. 79 коп.,  витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.  

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                                     Головатюк Л.Д

Дата підписання рішення 30.06.2009