Рішення

від 14.08.2014 по справі 911/2147/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2014 р. Справа № 911/2147/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ШЕКОЛАН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермерський двір» про стягнення 514 617,43 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Рижий А.А. (довіреність б/н від 05.05.2014); Бурда О.О. (довіреність від 03.07.2014); від відповідача:не з'явились. секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

04.06.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЕКОЛАН» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від червня 2014 року (вх. №2271/14) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермерський двір» (далі-відповідач) про стягнення 514 617,43 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу комбікормів №1812/Р від 18.12.2013, а саме, щодо здійснення повної оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 514 617,43 грн., з яких 228 579,70 грн. основного боргу, 12 184,93 грн. пені, 271 536,97 грн. штраф за неналежне виконання зобов'язань та 2 315,83 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.06.2014 року порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 03.07.2014 року.

03.07.2014 на адресу господарського суду Київської області надійшла телеграма 104028 83 2/7 165Ч від 02.07.2014 (вх. №115/14), якою відповідач повідомляє про свою відсутність в судовому засідання та просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

У судовому засідання 03.07.2014 представник позивача по справі подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.07.2014 було продовжено строк розгляду спору у справі №911/2147/14 на п'ятнадцять днів з 06.08.2014 по 20.08.2014 та відкладено розгляд справи на 14.08.2014.

14.08.2014 до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду Київської області, позивач подав заяву про зменшення позовних вимог б/н від 14.08.2014 (вх. №16502), в якій просить суд зменшити позовні вимоги в частині стягнення 271 536,97 грн. штрафу та повернути позивачеві судовий збір у розмірі 5 430,73 грн.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Як роз'яснено у п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, на розгляд суду передані позовні вимоги остаточно сформовані позивачем в заяві б/н від 14.08.2014 (вх. №16502 від 14.08.2014).

Також, 14.08.2014 до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду Київської області, позивач подав клопотання б/н від 14.08.2014 (вх. №16503/14), в якому просить суд доручити докази до матеріалів справи.

Представник позивача, у судовому засідання 14.08.2014, позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

У судове засідання 14.08.2014 відповідач, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явився, про причини неявки суд не повідомили, письмового відзиву не подав.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 14.08.2014 господарським судом Київської області в порядку вимог ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

18.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ШЕКОЛАН» (продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермерський двір» (покупець за договором, відповідач у справі)уклали договір купівлі-продажу комбікормів №1812/Р (далі-договір), відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язується в порядку та на умовах визначених у цьому договорі передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах визначених у цьому договорі прийняти та оплатити комбікорм, відповідно до діючих стандартів та заявою покупця (далі-товар) в асортименті, кількості та по цінам, котрі фіксуються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору, на умовах передбачених даним договором.

Відповідно до п.1.2. договору у випадку відсутності специфікації її роль виконує накладна підписана обома сторонами.

Ціна на кожну партію товару вказується в специфікаціях (додатках), які є невід'ємною частиною даного договору (п.3.1. договору).

На виконання п.3.1. договору сторонами підписано та скріплено печатками наступні специфікації №2 на суму 95 985,00 грн., №3 на суму 98 195,00 грн., №4 на суму 89 660,00 грн., №5 на суму 59 200 грн.

Пунктом 3.2 договору зазначено, що вартість договору без ПДВ складає - 625 000,00 грн., ПДВ - 125 000,00 грн. Загальна вартість договору складає - 750 000,00 грн.

Пунктом 9.2. договору зазначено, що договір вступає в силу від дати його підписання сторонами та діє до 30 квітня 2014 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що випливають з даного договору. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір, він вважається пролонгованим на необмежений термін.

Як встановлено господарським судом, на виконання умов договору позивач передав у власність відповідачеві товар на суму 340 737,65 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних (оригінали оглянуто в судовому засіданні) №329 від 25.12.2013 на суму 94 788,10 грн.; №358 від 31.12.2013 на суму 97 978,80 грн.; №11 від 16.01.2014 на суму 89 185,90 грн. та №19 від 24.01.2014 на суму 58 784,85 грн., які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, підписи яких скріплені печатками сторін та довіреностями на тримання матеріальних цінностей.

Господарським судом встановлено, що вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в ній реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши умови договору та подані сторонами документи, господарський суд встановив, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо передачі товару у власність відповідача.

Однак, відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково в сумі 112 167,95 грн., про що свідчать виписки по рахунку позивача за 27.01.2014 по 27.01.2014, за 30.01.2014 по 30.01.2014, за 05.02.2014 по 05.02.2014, за 07.02.2014 по 07.02.2014, з 03.03.2014 по 03.03.2014.

Відтак, станом час розгляду спору в суді сума боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 228 579,70 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу.

В силу вимог ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.3 договору покупець здійснює оплату шляхом перерахування 100% суми вартості партії товару на банківський рахунок продавця у відповідності до реквізитів зазначених у рахунку продавця не пізніше ніж 21 (двадцять один) календарний день з дати поставки, якщо інше не зазначено в специфікації.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав взятого на себе за договором зобов'язання в повному обсязі у встановлений строк. Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 228 579,70 грн. є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 12 184,93 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд дійшов висновку, що вони відповідають вимогам законодавства, умовам договору та є арифметично вірними, і складають 12 184,93 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2 315,83 грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на суму боргу за поставлений товар згідно договору, є правомірною.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд встановив, що він є арифметично вірним та складає 2 315,83 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягають задоволенню повністю в розмірі 243 080,46 грн., з яких 228 579,70 грн. сума основного боргу, 12 184,93 грн. пені та 2 315,83 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України , покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду наведеного, а також враховуючи заяву позивача про зменшення позовних вимог суд дійшов висновку про повернення позивачу 5430,73 грн. сплаченого судового збору в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» .

При винесенні даного рішення судом також враховані положення п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», відповідно до якого питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермерський двір» (07513, Київська обл., Баришівський район, село Лукаші, вул. Щорса, будинок 13,ідентифікаційний код: 38146750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕКОЛАН» (03022, м. Київ, вулиця Козацька, будинок 120, корпус 4 літ. Є, каб. № 1, ідентифікаційний код: 34076774) 228 579 (двісті двадцять вісім тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 70 коп. основного боргу, 12 184 (дванадцять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 93 коп. пені та 2 315 (дві тисячі триста п'ятнадцять) грн. 83 коп. 3% річних та 4 861 (чотири тисячі вісімсот шістдесят одну) грн. 61 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ШЕКОЛАН» (03022, м. Київ, вулиця Козацька, будинок 120, корпус 4 літ. Є, каб. № 1, ідентифікаційний код: 34076774) з Державного бюджету України 5 430 (п'ять тисяч чотириста тридцять) грн. 74 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 15.08.2014 року