Постанова

від 13.11.2014 по справі 911/2147/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2014 р. Справа№ 911/2147/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

за участю представників сторін:

позивача: Рижий А.А., довіреність №13-08/4 від 13.08.2014 року,

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермерський двір"

на рішення господарського суду Київської області від 14.08.2014 р.

у справі №911/2147/14 (суддя - Антонова В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕКОЛАН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермерський двір"

про стягнення 514 617,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ШЕКОЛАН" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермерський двір" про стягнення 514 617,43 грн., з яких: 228 579,70 грн. основного боргу, 12 184,93 грн. пені, 271 536,97 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язань та 2 315,83 грн. - 3% річних.

В процесі розгляду справи, до прийняття рішення по справі, позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог в якій останній просив зменшити позовні вимоги в частині стягнення 271 536,97 грн. штрафу та повернути позивачеві судовий збір у розмірі 5 430,73 грн.

Таким чином, на розгляд суду передані позовні вимоги остаточно сформовані позивачем в заяві про зменшення позовних вимог б/н від 14.08.2014 в сумі 243080,46 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.08.2014 р. позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермерський двір" (07513, Київська обл., Баришівський район, село Лукаші, вул. Щорса, будинок 13, ідентифікаційний код: 38146750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕКОЛАН" (03022, м. Київ, вулиця Козацька, будинок 120, корпус 4 літ. Є, каб. № 1, ідентифікаційний код: 34076774) 228 579 (двісті двадцять вісім тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 70 коп. основного боргу, 12 184 (дванадцять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 93 коп. пені та 2 315 (дві тисячі триста п'ятнадцять) грн. 83 коп. 3% річних та 4 861 (чотири тисячі вісімсот шістдесят одну) грн. 61 коп. судового збору.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "ШЕКОЛАН" (03022, м. Київ, вулиця Козацька, будинок 120, корпус 4 літ. Є, каб. № 1, ідентифікаційний код: 34076774) з Державного бюджету України 5 430 (п'ять тисяч чотириста тридцять) грн. 74 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фермерський двір" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 14.08.2014 р. у справі №911/2147/14 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕКОЛАН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермерський двір".

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив суд у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермерський двір" відмовити в повному обсязі, а рішення господарського суду Київської області від 14.08.2014 року у справі №911/2147/14 залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 13.11.2014 року проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермерський двір" заперечував та просив суд її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Відповідач в судове засідання повноважних представників не направив, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення під №11367945, яке долучено судом до матеріалів справи. Ухвалу суду відповідачем отримано 18.10.2014 р.

Тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Наведене відповідає п. п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

18.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ШЕКОЛАН" (продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фермерський двір" (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу комбікормів №1812/Р (далі-договір), відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язується в порядку та на умовах визначених у цьому договорі передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах визначених у цьому договорі прийняти та оплатити комбікорм, відповідно до діючих стандартів та заявою покупця (далі-товар) в асортименті, кількості та по цінам, котрі фіксуються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору, на умовах передбачених даним договором.

Відповідно до п.1.2. договору у випадку відсутності специфікації її роль виконує накладна підписана обома сторонами.

Ціна на кожну партію товару вказується в специфікаціях (додатках), які є невід'ємною частиною даного договору (п.3.1. договору).

На виконання п.3.1. договору сторонами підписано та скріплено печатками наступні специфікації №2 на суму 95 985,00 грн., №3 на суму 98 195,00 грн., №4 на суму 89 660,00 грн., №5 на суму 59 200 грн.

Пунктом 3.2 договору зазначено, що вартість договору без ПДВ складає - 625 000,00 грн., ПДВ - 125 000,00 грн. Загальна вартість договору складає - 750 000,00 грн.

Пунктом 9.2. договору зазначено, що договір вступає в силу від дати його підписання сторонами та діє до 30 квітня 2014 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що випливають з даного договору. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір, він вважається пролонгованим на необмежений термін.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивач передав у власність відповідачеві товар на суму 340 737,65 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних (оригінали оглянуто в судовому засіданні) №329 від 25.12.2013 на суму 94 788,10 грн.; №358 від 31.12.2013 на суму 97 978,80 грн.; №11 від 16.01.2014 на суму 89 185,90 грн. та №19 від 24.01.2014 на суму 58 784,85 грн., які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, підписи яких скріплені печатками сторін та довіреностями на тримання матеріальних цінностей.

Судом встановлено, що вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку" затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в ній реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши умови договору та подані сторонами документи, суд встановив, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо передачі товару у власність відповідача.

Однак, відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково в сумі 112 167,95 грн., про що свідчать виписки по рахунку позивача за 27.01.2014 по 27.01.2014, за 30.01.2014 по 30.01.2014, за 05.02.2014 по 05.02.2014, за 07.02.2014 по 07.02.2014, з 03.03.2014 по 03.03.2014.

Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 228 579,70 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу.

В силу вимог ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.3 договору покупець здійснює оплату шляхом перерахування 100% суми вартості партії товару на банківський рахунок продавця у відповідності до реквізитів зазначених у рахунку продавця не пізніше ніж 21 (двадцять один) календарний день з дати поставки, якщо інше не зазначено в специфікації.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав взятого на себе за договором зобов'язання в повному обсязі у встановлений строк. Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 228 579,70 грн. є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 12 184,93 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, суд дійшов висновку про те, що вони відповідають вимогам законодавства, умовам договору та є арифметично вірними, і складають 12 184,93 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2 315,83 грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на суму боргу за поставлений товар згідно договору, є правомірною.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд встановив, що він є арифметично вірним та складає 2 315,83 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягають задоволенню повністю в розмірі 243 080,46 грн., з яких 228 579,70 грн. сума основного боргу, 12 184,93 грн. пені та 2 315,83 грн. 3% річних.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 14.08.2014 року у справі №911/2147/14 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермерський двір" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Київської області від 14.08.2014 року у справі №911/2147/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермерський двір" - без задоволення.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов