Ухвала

від 19.08.2014 по справі 815/3139/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/3139/14

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Курмановій І.І.,

за участі: представник позивача - Міщенко А.Л. (довіреність від 10.01.2014 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Контраст» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року по справі за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Малого приватного підприємства «Контраст» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно - господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И Л А:

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Малого приватного підприємства «Контраст» (далі - відповідач, або - МПП «Контраст») про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році в розмірі 10978,13 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 44,24 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року вказані вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволенні в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою (а.с.47).

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів порадившись на місці, заслухавши думку представника позивача, ухвалила слухати справу за відсутністю представника відповідача, сповіщеного належним чином про час і місце апеляційного розгляду.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, МПП «Контраст» надав позивачу звіт за Формою № 10-ПІ за 2013 рік, в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) складає 32, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 0, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб) - 1 (а.с.4).

Середньорічна заробітна плата на підприємстві згідно зі звітом за Формою № 10- ПІ за 2013 рік складає 10978,13 грн., тому позивач нарахував відповідачу адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році в сумі 10978,13 грн. (розрахунок (а.с.5)).

Сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) відповідачем сплачена не була, у зв'язку з чим останньому була нарахована пеня за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 44,24 грн.

Оскільки вищезазначені суми відповідачем не сплачені позивач звернувся до суду з позовною заявою до МПП «Контраст» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році в розмірі 10978,13 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 44,24 грн.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи вказані вимоги позивача щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році та пені за порушення встановлених законодавством термінів їх сплати, суд першої інстанції виходив з того, що МПП «Контраст» вжило не всіх заходів для створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, а тому має нести відповідальність за допущене у сфері господарювання правопорушення.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Так, за змістом ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі, підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі, з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Тобто, цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Відтак, колегія суддів вважає, що ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Разом з тим, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

У частині 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, на виконання вимог зазначених норм, відповідачем вжито не всіх необхідних заходів щодо створення робочих місць для інвалідів.

Так, МПП «Контраст» не подавало до районного центру зайнятості протягом 2013 року звіти за формою № 3-ПН щодо вакантних посад, на яких може використовуватись праця інвалідів та інформацію про створення робочих місць для інвалідів, що останнім не заперечується.

На підставі наведеного, оскільки МПП «Контраст» протягом 2013 року не подавало щомісячно до центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що останнім у 2013 році не виконані всі вимоги, передбачені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим наявні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2013 році, передбачених ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та пені за порушення терміну сплати вказаної адміністративно-господарської санкції.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 04 липня 2011 року (справа № 21-159а11), від 11 червня 2013 року (справа № 21-63а13) та від 11 лютого 2014 року (справа № 21-485а13).

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Контраст» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року по справі за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Малого приватного підприємства «Контраст» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно - господарських санкцій - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний колегією суддів 20 серпня 2014 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/