Постанова

від 25.06.2009 по справі 22/5-09-116

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/5-09-116

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"25" червня 2009 р. Справа № 22/5-09-116

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Картере В.І.

суддів:                              Жекова В.І., Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання –Стогній С.Ю.

за участю представників:

від ЗАТ „МТЕК” –Алишева В.М.,

від ТОВ „Хай-Рейз Констракшнз” –не з'явився, належним чином повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Хай-Рейз Констракшнз”

на рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2009р.

по справі № 22/5-09-116

за позовом Закритого акціонерного товариства „МТЕК”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Хай-Рейз Констракшнз”

про стягнення 750 212,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство (далі - ЗАТ) „МТЕК” звернулось до господарського суду Одеської області із позовом, в якому з урахуванням останніх уточнень, просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „Хай-Рейз Констракшнз” заборгованість в загальній сумі 750 212,22 грн., яка складається з суми заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 484 408,49 грн., пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів у сумі 18 473,65 грн. та суми заборгованості по сплаті додаткової винагороди та ПДВ у розмірі 247 330,08 грн., а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано із посиланням на невиконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №2 від 18.12.2007р. (з додатковими угодами) щодо сплати лізингових платежів по відшкодуванню вартості предмету лізингу з жовтня 2008р. по лютий 2009р. у сумі 387 348,35 грн. та відсотків, комісії і інших витрат пов'язаних з виконанням вказаного договору за січень 2009р. у сумі 42 120,36 грн. та за лютий 2009р. у сумі 54 939,78 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.04.2009р. (суддя Торчинська Л.О.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ „Хай-Рейз Констракшнз” подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при його прийнятті, просить дане судове рішення скасувати.

Зокрема апелянт стверджує, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача присутнього у судовому засіданні, дослідивши наявні у справі докази, та проаналізувавши на підставі встановлених по справі фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2007р. між ЗАТ „МТЕК” (Лізингодавець) та ТОВ „Хай-Рейз Констракшнз” (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №2 (т.1, а.с. 5) та додаткові угоди від 18.12.2007р., 22.01.2008р., 30.01.2008р., 28.02.2008р., та від 12.05.2008р. (т.1, а.с. 21, 25, 28, 30, 82,).

Відповідно до п. 1.1 договору фінансового лізингу №2 від 18.12.2007р., Лізингодавець зобов'язався на умовах, зазначених в цьому договорі, набути у власність п'ять бетономіксерів на базі шассі Mersrdes 4140 Axor 8х4 у продавця - ТОВ „АЛЬНА Україна ГмбХ” - відповідно до встановлених Лізингоодержувачем технічних вимог, визначених Додатком №1 до цього договору та передати їх у користування Лізингоодержувача на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 1.6 договору фінансового лізингу №2 від 18.12.2007р., вартість майна, що передається в лізинг, станом на 18.12.2007р., становить 4 930 200,00 грн. (у т.ч. сума ПДВ у розмірі 821 700,00 грн.), що в еквіваленті до Євро становить 665 000,00 євро.

У зв'язку з взятими зобов'язаннями за договором фінансового лізингу №2, а саме - обов'язок набути право власності на п'ять бетономіксерів на базі шассі Mersrdes 4140 Axor 8х4, 09.01.2008р. ЗАТ „МТЕК” уклало договір про відкриття кредитної лінії №01-МВ/08 з ЗАТ „Альфа-Банк” (т.1, а.с.86), відповідно до умов якого, Банк відкрив ЗАТ „МТЕК” мультивалютну кредитну лінію з лімітом в сумі, еквівалентній 700 000,00 доларів США.

На виконання умов договору фінансового лізингу №1 ЗАТ „МТЕК”, передало, а ТОВ „Хай-Рейз Констракшнз” прийняло у тимчасове користування на умовах фінансового лізингу п'ять бетономіксерів на базі шассі Mersrdes 4140 Axor 8х4, що підтверджується актами приймання-передачі від 10.01.2008р., від 22.01.2008р. та від 28.02.2008р. (т.2, а.с.22-25).

Пунктом 3.1 договору фінансового лізингу №2 від 18.12.2007р. встановлено, що майно передається Лізингодавецем і приймається Лізингоодержувачем за умови сплати останнім Лізингодавцю авансового платежу. Лізингоодержувач користується майном на умовах сплати Лізингодавцю лізингової плати за користування майном шляхом перерахування лізингових платежів Лізингодавцю. При цьому, п.3.2 встановлено, що всі платежі сплачуються не пізніше 25 числа місяця сплати відповідного платежу в гривнях. В разі, якщо строк сплати припав на вихідний день, днем закінчення строку вважається найближчий, наступний за ним, робочий день.

Згідно графіку лізингових платежів, який є додатком №11 до договору фінансового лізингу №2 від 18.12.2007р. (т.1, а.с.83), сума платежу по відшкодуванню вартості предмету лізингу з жовтня 2008р. по лютий 2009р. становить 77 469,67 грн. за кожний місяць, а сума відсотків, комісії та інших витрат пов'язаних з виконанням договору фінансового лізингу №2 за січень 2009р. становить 42 120,36 грн., за лютий 2009р. –54 939,78 грн.

Відповідач сплатив суму вартості відсотків, комісії та інших витрат пов'язаних з виконанням договору фінансового лізингу №2 від 18.12.2007р. лише за жовтень 2008р., листопад 2008р., грудень 2008р. та частково за січень 2009р., що разом становить 212 038,74 грн. (66 0002,88 грн. + 62 621,33 грн. + 63 414,53 грн. + 20 000,00 грн.), а умови договору фінансового лізингу №2 від 18.12.2007р. щодо сплати лізингових платежів за відшкодування вартості предмету лізингу з жовтня 2008р. по лютий 2009р. у сумі 387 348,35грн. та відсотків, комісії і інших витрат пов'язаних з виконанням вказаного договору за січень - лютий 2009р. у сумі 97 060,14 грн. не виконав, у зв'язку з чим у нього, станом на 26.02.2009р., утворилася заборгованість у розмірі 484 408,49 грн. (387 348,35 грн. + 212 038,74 грн.).

Наявність у ТОВ „Хай-Рейз Констракшнз” заборгованості з лізингових платежів по відшкодуванню вартості предмету лізингу з жовтня 2008р. по лютий 2009р. та відсотків, комісії і інших витрат пов'язаних з виконанням вказаного договору за січень - лютий 2009р., не заперечується відповідачем, про що свідчать письмові пояснення представника ТОВ „Хай-Рейз Констракшнз”, викладені у відзиві на позовні заяву №10/03 від 10.03.2009р. (т.1, а.с.74).

У відповідності до вимог ст. 2 Закону України „Про фінансовий лізинг”, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане Лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, ст. 526 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2. договору фінансового лізингу №2 від 18.12.2007р. встановлено строк сплати лізингових платежів, а саме –не пізніше 25 числа місяця сплати відповідного платежу в гривнях.

У відповідності до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи те, що відповідач всупереч наведених приписів законодавства не виконав умови договору фінансового лізингу №2 від 18.12.2007р. та додаткових угод щодо сплати лізингових платежів по відшкодуванню вартості предмету лізингу з жовтня 2008р. по лютий 2009р. та відсотків, комісії і інших витрат пов'язаних з виконанням вказаного договору за січень –лютий 2009р. у строк, передбачений цим договором, місцевий господарський суд цілком обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті лізингових платежів.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів, апеляційний господарський суд вважає обгрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України уразі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11.3 договору фінансового лізингу №2 від 18.12.2007р. встановлено, що у разі прострочення оплати лізингового платежу, Лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від вартості майна.

Згідно розрахунку позивача (т.1, а.с.63), сума пені за прострочення оплати лізингового платежу становить 18 473,65 грн., яка складається з:

- 2 728,33 грн. (за період з 28.10.2008р. по 25.11.2008р. –29 д.);

- 3 047,99 грн. (за період з 26.11.2008р. по 25.12.2008р. –30 д.);

- 775,93 грн. (за період з 26.12.2008р. по 29.12.2008р. –4 д.);

- 304,80 грн. (за період з 30.12.2008р. по 26.01.2009р. –2 д.);

- 3 973,24 грн. (за період з 01.01.2009р. по 26.01.2009р. –26 д.);

- 7 093,40 грн. (за період з 27.01.2009р. по 24.02.2009р. –29 д.);

- 231,45 грн. (за період з 25.02.2009р. по 25.02.2009р. –1д.);

- 318,51 грн. (за період з 26.02.2009р. по 26.02.2009р. -1 д.).

Зазначений розрахунок пені відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства у зв'язку з чим, відповідні позовні вимоги правомірно задоволені судом першої інстанції.

Також, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості по сплаті додаткової винагороди, з огляду на наступне:

Згідно пункту 3.2 договору фінансового лізингу №2 від 18.12.2007р. розмір, термін та порядок сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю за майно, що передається в лізинг, встановлюється Графіком лізингових платежів, із врахуванням п.3.3 договору.

Пунктом 3.3 договору фінансового лізингу №2 від 18.12.2007р. передбачено, що у зв'язку із залученням Лізингодавцем банківського кредиту у доларах США для здійснення купівлі майна, Лізингоодержувач зобов'язаний на вимогу Лізингодавця або, у разі відсутності такої - у складі наступного лізингового платежу, додатково сплатити суму додаткової винагороди (комісій) в розмірі, який визначається за формулою: Сдв =Флп/Кпрв*Ккв-Флп

де, Сдв - сума додаткової винагороди (комісій), грн;

Флп - фактичний лізинговий платіж згідно Графіку лізингових платежів (Додаток №4 до Договору фінансового лізингу №1 від 14.12.2007р.);

Кпрв - фактичний курс продажу доларів США за гривню, спрямовану на придбання Майна;

Ккв - фактичний курс купівлі доларів США за гривню, які будуть спрямовані на погашення нантського кредиту та відсотків за користування кредитом;

У випадку, якщо Ккв менший за Кпрв, тоді Ккв прирівнюється до значення Кпрв.

Фактичні курси продажу і купівлі доларів США підтверджуються відповідною довідкою банку або звіреною копією банківської виписки.

У матеріалах справи містяться довідки Альфа-Банку №45085-28.1-79809 від 18.12.2008р., №5744-28.1-81421 від 27.01.2009р. та №1266-28.1-82876 від 27.02.2009р. (т.2, а.с.27, 33, 38), з яких вбачаються фактичні курси продажу і купівлі доларів США по кредитному договору №01-МВ/08 від 09.01.2008р.

З наведених документів вбачається, що розрахунок суми додаткової винагороди (комісій) зроблений позивачем у відповідності до вимог договору фінансового лізингу №2 від 18.12.2007р.

Крім того, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача нарахованого податку на додану вартість, з огляду на таке:

Пунктом 3.4 договору фінансового лізингу №2 від 18.12.2007р. передбачено, що у разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за договором лізингу, розраховану від загальної вартості предмету лізингу, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ. При цьому, Лізингоодержувач повинен самостійно збільшити розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг майно на суму, яка дорівнює ПДВ, нараховану на такий об'єкт оподаткування.

Вказане положення договору лізингу, відповідає вимогам абзацу 1 підпункту 3.1.1 пункту 3.1 та абзацу 3 підпункту 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно яким: об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; не є об'єктом оподаткування операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу.

Отже, операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу, повинні оподатковуватися податком на додану вартість.

Згідно абзацу 1 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості. Отже, базою оподаткування податком на додану вартість операцій з надання послуг фінансового лізингу є частина нарахованої винагороди (комісії) лізингодавця за отримане в лізинг майно у складі лізингового платежу, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за договором лізингу, розраховану від загальної вартості предмету лізингу.

Об'єкти оподаткування оподатковуються за ставкою 20 відсотків, як це встановлено пунктом 6.1 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість”. При цьому, у підпункті 6.1.1 вказаного пункту Закону чітко зазначено, що податок додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При цьому, Лізингодавець зобов'язаний видати Лізингоодержувачу податкову накладну з додержанням вимог пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Вимоги зазначеного закону позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується податковими накладними №1/77 і 1/78 від 25.12.2008р., №1/7 і 1/8 від 26.01.2009р. та №1/17 і 1/18 від 25.02.2009р. (т.2, а.с. 29-30, 35-36, 40-41).

Враховуючи наведені приписи законодавства та порушення відповідачем п. 3.4 договору фінансового лізингу №2 від 18.12.2007р., позовні вимоги в частині стягнення з відповідача податку на додану вартість правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Таким чином місцевий господарський суд цілком правомірно дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.

Однак правильно вирішивши спір по суті суд першої інстанції припустився порушень норм процесуального права.

Так, ствердження апелянта про розгляд справи про неналежне повідомлення його про час та місце судового засідання та розгляд справи за його відсутності підтверджується матеріалами справи. Зокрема у матеріалах справи міститься поштове повідомлення №526802 (т.1, а.с.122), згідно якого представник відповідача отримав ухвалу господарського суду Одеської області від 25.03.2009р. про відкладення розгляду справи на 08.04.2009р. лише 09.04.2009р., тобто відповідач дізнався про засідання суду після того як воно пройшло, що свідчить про неналежне повідомлення відповідача по справі про день, час і місце судового засідання.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 104 ГПК України, порушення норм  процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час та місце засідання суду.

Враховуючи викладене, оскаржене судове рішення підлягає скасуванню у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 77, 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ „Хай-Рейз Констракшнз” - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2009р. по справі № 22/5-09-116 - скасувати.

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „МТЕК” - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Хай-Рейз Констракшнз” на користь Закритого акціонерного товариства „МТЕК” заборгованість в загальній сумі 750 212,00 грн., з них:

-          заборгованість зі сплати лізингових платежів у сумі 484 408,49 грн.;

-          пеня за несвоєчасну сплату лізингових платежів у сумі 18 473,65 грн.;

-          заборгованість з оплати додаткової винагороди та податку на додану вартість у сумі 247 330,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Хай-Рейз Констракшнз” на користь Закритого акціонерного товариства „МТЕК” державне мито за подання позову у сумі 7 502,12 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                                      В.І. Картере

Судді:                                                                                          В.І. Жеков

                                                                                                    В.Т. Пироговський

Повний текст постанови підписаний 30.06.2009р.