Постанова

від 25.06.2009 по справі 17/4-09-73

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/4-09-73

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"25" червня 2009 р. Справа № 17/4-09-73

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Картере В.І.

суддів:                              Жекова В.І., Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання –Стогній С.Ю.

за участю представників:

від ЗАТ „МТЕК” –Алишева В.М.,

від ТОВ „Хай-Рейз Констракшнз” –не з'явився, належним чином повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Хай-Рейз Констракшнз”

на рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2009р.

по справі № 17/4-09-73

за позовом Закритого акціонерного товариства „МТЕК”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Хай-Рейз Констракшнз”

про стягнення 121 223,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство (далі - ЗАТ) „МТЕК” звернулось до господарського суду Одеської області із позовом, в якому з урахуванням уточнень, просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „Хай-Рейз Констракшнз” заборгованість в загальній сумі 121 223,42 грн., яка складається з суми заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 51 167,26 грн., пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів у сумі 42 465,94 грн. та суми заборгованості по сплаті додаткової винагороди та ПДВ у розмірі 27 590,22 грн., а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано із посиланням на невиконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №1 від 14.12.2007р. (з додатковою угодою №1 від 30.01.2008р.) щодо сплати лізингових платежів по відшкодуванню вартості предмету лізингу з листопада 2008р. по січень 2009р. у сумі 40 551,72 грн. та відсотків, комісії і інших витрат пов'язаних з виконанням вказаного договору за січень 2009р. у сумі 10 615,54 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.04.2009р. (суддя Зуєва Л.Є.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ „Хай-Рейз Констракшнз” подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при його прийнятті, просить дане судове рішення скасувати.

Зокрема апелянт стверджує, що суд першої інстанції не задовольнив клопотання ТОВ „Хай-Рейз Констракшнз” про відкладення розгляду справи і всупереч п.1 ст.77 ГПК України розглянув справу за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача присутнього у судовому засіданні, дослідивши наявні у справі докази, та проаналізувавши на підставі встановлених по справі фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2007р. між ЗАТ „МТЕК” (Лізингодавець) та ТОВ „Хай-Рейз Констракшнз” (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №1 (а.с. 8) та додаткову угоду №1 від 30.01.2008р. (а.с. 22).

Відповідно до п. 1.1 договору фінансового лізингу №1 від 14.12.2007р., Лізингодавець зобов'язався на умовах, зазначених в цьому договорі, набути у власність два фронтальних навантажувача Амкодор-352 у продавця - ТОВ „Українська торгово-промислова компанія” - відповідно до встановлених Лізингоодержувачем технічних вимог, визначених Додатком №1 до цього договору та передати їх у користування Лізингоодержувача на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 1 додаткової угоди №1 від 30.01.2008р. до договору фінансового лізингу №1 від 14.12.2007р., вартість майна, що передається в лізинг, становить 980 000,00 грн., у т.ч. сума ПДВ у розмірі 163 333,33 грн.

14.12.2007р. ЗАТ „МТЕК” уклало договір купівлі-продажу № ЮсА-00002/316 з ТОВ „Українська торгово-промислова компанія” (а.с.114), згідно п. 1.1 якого, ТОВ „Українська торгово-промислова компанія” зобов'язалось передати у власність ЗАТ „МТЕК”, а ЗАТ „МТЕК” прийняти та оплатити на умовах, визначених цим договором два фронтальних навантажувача Амкодор-352, вартістю 980 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ –81 666,67 грн.).

У зв'язку з взятими зобов'язаннями за договором поставки купівлі-продажу № ЮсА-00002/316 від 14.12.2007р. щодо оплатити двох фронтальних навантажувача Амкодор-352, 09.01.2008р. ЗАТ „МТЕК” уклало договір про відкриття кредитної лінії №01-МВ/08 з ЗАТ „Альфа-Банк” (а.с.86), відповідно до умов якого, Банк відкрив ЗАТ „МТЕК” мультивалютну кредитну лінію з лімітом в сумі, еквівалентній 700 000,00 доларів США.

На виконання п. 1.1 договору поставки купівлі-продажу № ЮсА-00002/316 від 14.12.2007р. ТОВ „Українська торгово-промислова компанія” передало, а ЗАТ „МТЕК” прийняло два фронтальних навантажувача Амкодор-352, вартістю 490 000,00 грн. за кожний, що підтверджується актами приймання-передачі від 07.02.2008р. (а.с.124) та від 22.02.2008р. (а.с.123).

В свою чергу ЗАТ „МТЕК”, на виконання умов договору фінансового лізингу №1 від 14.12.2007р. передало, а ТОВ „Хай-Рейз Констракшнз” прийняло у тимчасове користування на умовах фінансового лізингу два однокошових фронтальних навантажувача Амкодор-352, що підтверджується актами приймання-передачі від 15.02.2008р. (а.с.84) та від 22.02.2008р. (а.с.85).

Пунктом 3.1 договору фінансового лізингу №1 від 14.12.2007р. встановлено, що майно передається Лізингодавецем і приймається Лізингоодержувачем за умови сплати останнім позивачеві авансового платежу. Лізингоодержувач користується майном на умовах сплати Лізингодавцю лізингової плати за користування майном шляхом перерахування лізингових платежів позивачу. При цьому, п.3.2 встановлено, що всі платежі сплачуються не пізніше 25 числа місяця сплати відповідного платежу в гривнях. В разі, якщо строк сплати припав на вихідний день, днем закінчення строку вважається найближчий, наступний за ним, робочий день.

Згідно графіку лізингових платежів, який є додатком №5 до договору фінансового лізингу №1 від 14.12.2007р. (а.с.24), сума платежу по відшкодуванню вартості предмету лізингу за листопад 2008р. становить 13 517,24 грн., за грудень 2008р. –13 517,24 грн., за січень 2009р. –13 517,24 грн., а сума відсотків, комісії та інших витрат пов'язаних з виконанням договору фінансового лізингу №1 від 14.12.2007р. за листопад 2008р. - 10 701,15 грн., за грудень 2008р. –10 836,70 грн., за січень 2009р. –10 615,54 грн.

Відповідач сплатив суму відсотків, комісії та інших витрат пов'язаних з виконанням договору фінансового лізингу №1 від 14.12.2007р. лише за листопад 2008р. та грудень 2008р. у сумі 21 537,85 грн. (10 701,15 грн. + 10 836,70 грн.), а умови договору фінансового лізингу №1 від 14.12.2007р. щодо сплати лізингових платежів по відшкодуванню вартості предмету лізингу з листопада 2008р. по січень 2009р. у сумі 40 551,72 грн. та відсотків, комісії і інших витрат пов'язаних з виконанням вказаного договору за січень 2009р. у сумі 10 615,54 грн. не виконав, у зв'язку з чим у нього, станом на 30.01.2009р., утворилася заборгованість у розмірі 51 167,26 грн. (40 551,72 грн. + 10 615,54 грн.).

Наявність у ТОВ „Хай-Рейз Констракшнз” заборгованості з лізингових платежів по відшкодуванню вартості предмету лізингу з листопада 2008р. по січень 2009р. та відсотків, комісії і інших витрат пов'язаних з виконанням договору фінансового лізингу №1 від 14.12.2007р. за січень 2009р. перед ЗАТ „МТЕК” не заперечується відповідачем, про що свідчать письмові пояснення представника ТОВ „Хай-Рейз Констракшнз”, викладені у відзиві на позовні заяву №11/03 від 10.03.2009р. (а.с.50).

У відповідності до вимог ст. 2 Закону України „Про фінансовий лізинг”, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане Лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, ст. 526 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2. договору фінансового лізингу №1 від 14.12.2007р. встановлено строк сплати лізингових платежів, а саме –не пізніше 25 числа місяця сплати відповідного платежу в гривнях.

У відповідності до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи те, що відповідач всупереч наведених приписів законодавства не виконав умови договору фінансового лізингу №1 від 14.12.2007р. та додаткової угоди №1 від 30.01.2008р. щодо сплати лізингових платежів по відшкодуванню вартості предмету лізингу з листопада 2008р. по січень 2009р. та відсотків, комісії і інших витрат пов'язаних з виконанням вказаного договору за січень 2009р. у строк, передбачений цим договором, місцевий господарський суд цілком обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати лізингових платежів.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів, апеляційний господарський суд вважає обгрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України уразі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11.3 договору фінансового лізингу №1 від 14.12.2007р. встановлено, що у разі прострочення оплати лізингового платежу, Лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від вартості майна.

Згідно розрахунку позивача (а.с.32), сума пені за прострочення оплати лізингового платежу становить 42 465,94 грн., яка складається з:

- 23 134,43 грн. (за період з 26.11.2008р. по 31.12.2008р. –36 д.);

- 19 331,51 грн. (за період з 01.01.2009р. по 30.01.2009р. –30 д.).

Зазначений розрахунок пені відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства у зв'язку з чим, відповідні позовні вимоги правомірно задоволені судом першої інстанції.

Також, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості по сплаті додаткової винагороди, з огляду на наступне:

Згідно пункту 3.2 договору фінансового лізингу №1 від 14.12.2007р. розмір, термін та порядок сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю за майно, що передається в лізинг, встановлюється Графіком лізингових платежів, із врахуванням п.3.3 договору.

Пунктом 3.3 договору фінансового лізингу №1 від 14.12.2007р. від 14.12.2007р. передбачено, що у зв'язку із залученням Лізингодавцем банківського кредиту у доларах США для здійснення купівлі майна, Лізингоодержувач зобов'язаний на вимогу Лізингодавця або, у разі відсутності такої –у складі наступного лізингового платежу, додатково сплатити суму додаткової винагороди (комісій) в розмірі, який визначається за формулою: Сдв =Флп/Кпрв*Ккв-Флп

де, Сдв - сума додаткової винагороди (комісій), грн;

Флп - фактичний лізинговий платіж згідно Графіку лізингових платежів (Додаток №4 до Договору фінансового лізингу №1 від 14.12.2007р.);

Кпрв - фактичний курс продажу доларів США за гривню, спрямовану на придбання Майна;

Ккв - фактичний курс купівлі доларів США за гривню, які будуть спрямовані на погашення нантського кредиту та відсотків за користування кредитом;

У випадку, якщо Ккв менший за Кпрв, тоді Ккв прирівнюється до значення Кпрв.

Фактичні курси продажу і купівлі доларів США підтверджуються відповідною довідкою банку або звіреною копією банківської виписки.

У матеріалах справи містяться довідки Альфа-Банку №45085-28.1-79809 від 18.12.2008р., №5744-28.1-81421 від 27.01.2009р. та №1266-28.1-82876 від 27.02.2009р. (а.с.135, 137, 139), з яких вбачаються фактичні курси продажу і купівлі доларів США по кредитному договору №01-МВ/08 від 09.01.2008р.

З наведених документів вбачається, що розрахунок суми додаткової винагороди (комісій) зроблений позивачем у відповідності до вимог договору фінансового лізингу №1 від 14.12.2007р.

Крім того, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача нарахованого податку на додану вартість, з огляду на таке:

Пунктом 3.4 договору фінансового лізингу №1 від 14.12.2007р. передбачено, що у випадку, якщо сума винагороди Лізингодавцю за отримане в лізинг майно (проценти та комісія Лізингодавця, інші витрати Лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору) у складі такого лізингового платежу повністю або частково згідно вимог чинного законодавства має оподатковуватися податком на додану вартість, сума цього податку нараховується на відповідну частину лізингового платежу та оплачується Лізингоодержувачем у складі відповідного лізингового платежу. При цьому, Лізингоодержувач повинен самостійно збільшити розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг майно на суму, яка дорівнює ПДВ, нараховану на такий об'єкт оподаткування.

Вказане положення договору лізингу, відповідає вимогам абзацу 1 підпункту 3.1.1 пункту 3.1 та абзацу 3 підпункту 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно яким: об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; не є об'єктом оподаткування операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу.

Отже, операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу, повинні оподатковуватися податком на додану вартість.

Згідно абзацу 1 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості. Отже, базою оподаткування податком на додану вартість операцій з надання послуг фінансового лізингу є частина нарахованої винагороди (комісії) лізингодавця за отримане в лізинг майно у складі лізингового платежу, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за договором лізингу, розраховану від загальної вартості предмету лізингу.

Об'єкти оподаткування оподатковуються за ставкою 20 відсотків, як це встановлено пунктом 6.1 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість”. При цьому, у підпункті 6.1.1 вказаного пункту Закону чітко зазначено, що податок додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При цьому, Лізингодавець зобов'язаний видати Лізингоодержувачу податкову накладну з додержанням вимог пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Вимоги зазначеного закону позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується податковими накладними №1/10 від 26.01.2009р., №1/9 від 26.01.2009р. (а.с.129-130).

Враховуючи наведені приписи законодавства та порушення відповідачем п. 3.4 договору фінансового лізингу №1 від 14.12.2007р., позовні вимоги в частині стягнення з відповідача податку на додану вартість правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Доводи апелянта відносно порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, відхиляються апеляційним господарським судом, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач своєчасно був повідомлений про день, час і місце судового засідання (розписка від 11.03.2009р. (а.с.56).

Крім того, відповідачем було надано відзив на позовну заяву (вх. №11/03 від 10.03.2009р.) в якому викладено правову позицію відповідача щодо наявного спору.

За таких обставин, місцевий господарський суд цілком правомірно дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Враховуючи сплив строку для вирішення спору, передбачений ч.3 ст.69 ГПК України, господарський суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Виходячи з викладеного, підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 77, 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2009р. по справі № 17/4-09-73 –залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Хай-Рейз Констракшнз” –без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                            В.І. Картере

Судді:                                                                                В.І. Жеков

                                                                                                    В.Т. Пироговський

Повний текст постанови підписаний 30.06.2009р.