Рішення

від 20.08.2014 по справі 904/3878/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.08.14р. Справа № 904/3878/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вівастрол", (м. Дніпропетровськ)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Південспецбуд", (м. Запоріжжя)

2) Приватного підприємства "Нормер", (м. Дніпропетровськ)

про стягнення 22 809,74 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Деркунський К.Л. - представник (дов. № б/н від 31.05.14р.)

від відповідача-1: Бичков В.В. - представник (дов. № б/н від 25.07.14р.)

від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вівастрол" (далі-позивач) звернувся до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південспецбуд" (далі-відповідач-1) та до Приватного підприємства "Нормер" (далі-відповідач-2) про стягнення 22 809,74 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 18 460,79 грн. - основний борг, 2 137,80 грн. - пеня, 1 634,79 грн. - інфляційні втрати, 576,36 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-1 зобов'язань за договором про надання послуг транспортними засобами № 0808/01 від 08.08.2013р., в частині повного та своєчасного розрахунку за отримані послуги. При цьому, з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 перед позивачем, між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки № 0808/02 від 09.08.2013р., відповідно до умов якого відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання у повному обсязі зобов'язань відповідача-1 за договором про надання послуг транспортними засобами № 0808/01 від 08.08.2013р.

В судовому засіданні від представника ТОВ "Вівастрол" подана заява про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду від 19.06.14р. продовжено строк вирішення спору по справі № 904/3878/14 з 04.08.14р. по 18.08.14р. включно.

11 серпня 2014 року ТОВ "Вівастрол" подало до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що у період з 15.07.14р. по 16.07.14р. Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області проведено зустрічну звірку в товаристві з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків з ТОВ "Південспецбуд" за період з 01.01.11р. по 31.05.14р. За результатами звірки складено відповідну довідку, а за результатами зустрічної звірки головним державним фінансовим інспектором підтверджено, що ТОВ "Вівастрол" надало, а ТОВ "Південспецбуд" отримало послуги за договором від 08.08.13р. № 0808/01 на загальну суму 38 460,79 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південспецбуд" 12.08.14р. надіслало до суду відзив на позов, в якому з позовними вимогами про стягнення 22 809,74 грн. за спірним договором не визнає повністю, оскільки позивач не є кредитором у цій справі, а вимоги виходять за межи предмету договору № 0808/01 від 08.08.13р., у зв'язку з чим, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

До господарського суду 14 серпня 2014 року від представника ТОВ "Вівастрол" надані письмові пояснення по справі на відзив відповідача-1.

Відповідач-2 у судове засідання не з'явився, але надіслав до суду заяву, в якій зазначає, що визнає позовні вимоги позивача частково у розмірі 200,00 грн. та просить розглянути справу № 904/3878/14 у відсутності представника відповідача-2, у зв'язку з неможливістю явки уповноваженого представника.

Розгляд справи відкладався з 19.06.14р. на 12.08.14р.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.08.14р. на 14.08.14р. та з 14.08.14р. по 18.08.14р.

Суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вівастрол", як виконавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південспецбуд", як замовник, було укладено договір про надання послуг транспортними засобами (КАМАЗами-самоскидами) № 0808/01.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього договору та закінчується 31.12.2013 року (п.п. 8.1., 8.2. договору).

Згідно п.п. 1.1., 1.2. договору, виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати послуги по перевезенню вантажів МАЗами-самоскидами (далі іменується транспортні засоби), а замовник прийняти послуги та оплатити в порядку та на умовах, визначених цим договором. Згідно з цим договором виконавець надає замовнику послуги транспортними засобами в об'ємі, що визначається в акті виконаних робіт.

Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюються згідно акта наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг (п. 2.6. договору).

Підписання акту наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку (п. 2.7. договору).

Відповідно до п. 3.1.1. договору, надання послуг по перевезенню вантажів здійснюється відповідно до тарифів, які діють на підприємстві виконавця на момент надання послуг.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що договірна ціна є динамічною, уточнюється по фактичним витратам, згідно діючих на момент надання послуг тарифів і становить за 1 (одну) машино/годину без ПДВ - 166 грн. 67 коп., крім того ПДВ 20% - 33 грн. 33 коп., всього з ПДВ - 200 грн. 00 коп.

Сума, яка сплачується замовником виконавцю за надання послуг передбачених договором, визначається в рахунках, в Акті наданих послуг, згідно тарифів вартості надання послуг (п. 3.3. договору).

Згідно п. 3.4. договору, кінцевий розрахунок за надані послуги замовник проводить на протязі 5-х банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг у відповідності до фактично виконаних об'ємів робіт та на підставі виставлених виконавцем рахунків.

У відповідності до п. 5.1.5. договору, при порушенні строків проведення розрахунку за надані послуги, передбачені цим Договором, замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ нездійсненого платежу на користь виконавця за кожен день прострочення.

Позивач зазначає, що на виконання умов вказаного договору ТОВ "Вівастрол" були надані послуги ТОВ "Південспецбуд", що підтверджується наступними актами: акт № 2-00000025 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.08.2013 р. на суму 7 280,15 грн.; акт № 2-00000030 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.09.2013 р. на суму 9 220,19 грн.; акт № 2-00000035 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.09.2013 р. на суму 18 160,37 грн.; акт № 2-00000040 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.10.2013 р. на суму 3 800,08 грн. Загальна вартість наданих послуг складає 38 460,79 грн.

З позовної заяви вбачається, що в порушення умов договору відповідачем-1 здійснена лише часткова оплата отриманих послуг на суму 20 000,00 грн.

Позивач стверджує, що в порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач-1 зобов'язання за спірним договором належним чином не виконав, а саме за отримані послуги повністю не оплатив, у зв'язку з чим, у нього утворилась заборгованість перед ТОВ "Вівастрол" у сумі 18 460,79 грн. за актом від 27.09.2013р. та від 11.10.2013р.

09 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вівастрол", як кредитор, та Приватним підприємством "Нормер", як поручитель, було укладено договір поруки № 0808/02.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Даний договір діє до 31.12.2014 року (п.п. 5.1., 5.2. договору поруки).

Згідно п. 1.1. договору поруки, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків товариством з обмеженою відповідальністю "Південспецбуд" (надалі іменується "Боржник") перед кредитором за договором № 0808/01 про надання послуг транспортними засобами (КАМАЗами-самоскидами) від 08.08.2013 року, укладеним між кредитором та боржником, (надалі іменується "договір № 0808/01 від 08.08.2013 року"). Поручитель зобов'язується сплатити кредиторові - вартість всіх послуг, отриманих боржником, а також, включаючи, але не обмежуючись, штрафні санкції, пеню, інші витрати передбачені договором № 0808/01 від 08.08.2013 року, додатками та додатковими угодами до нього.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки, у разі порушення Боржником обов'язків за договором № 0808/01 від 08.08.2013 року поручитель відповідає перед кредитором солідарно, тобто кредитор вправі на власний розсуд пред'явити вимогу про сплату вартості отриманих боржником послуг за вказаним договором № 0808/01 від 08.08.2013 року до боржника або до поручителя, або до обох одночасно.

Пунктом 2.2. договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором по всій вартості послуг, що мають бути оплачені за вказаним договором № 0808/01 від 08.08.2013 року, включаючи, сплату штрафних санкцій, пені, інших витрат передбачених договором № 0808/01 від 08.08.2013 року (надалі іменується "сума боргу").

На підставі вищевикладеного за несвоєчасну оплату наданих послуг та на підставі п. 5.1.5. договору та ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 основний борг у сумі 18 460,79 грн., пеню у сумі 2 137,80 грн., інфляційні втрати у сумі 1 634,79 грн. та 3% річних у сумі 576,36 грн., згідно розрахунку, який додається до позовної заяви (а.с. 15 - 17).

З приводу заперечень відповідача-1 господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Умовами пункту 8.3.1 спірного договору встановлено, що всі зміни умов договору оформлюються як доповнення до даного договору, є невід'ємною частиною за умови їх підпису уповноваженими сторонами, завірення печатками.

Пунктом 8.6 даного договору встановлено, що якщо інше передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміну у договір можуть біти внесені тільки за взаємною згодою сторін, яка оформлюється додатковою угодою.

Такі зміни набувають чинності з належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди (п. 8.7 договору).

З довідки Державної фінансової інспекції від 18.07.2014р. № 06-20/76з виявилось, що позивач, укладаючи спірний договір, фактично не мав наміру його виконувати, оскільки приховав від відповідача-1 інформацію, що послуги з перевезення ним взагалі не будуть надаватися.

Особливістю договору про надання послуг є те, що послуги споживаються в момент їх надання виконавцем.

Фактично послуги з перевезення надавали інші (треті) особи:

- ТОВ "ТОЛК" за іншим договором від 16.08.2013р. № 140116 та іншими розцінками

(192,00 грн. за 1 годину), а їх отримувачем (споживачем) був сам позивач (прийняв за актом

прийому-передачі на суму 6988,8 грн.; розрахувався 23.10.2013 р. на суму 6988,8 грн.)

- Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 ща договором № 1708-1 від 17.08.2013р. за ціною 190,00 грн. за 1 годину, а їх отримувачем (споживачем) також був сам позивач (прийняв за актом прийому-передачі на суму 29621,0 грн.). При чому, ОСОБА_3 є засновником позивача та відповідача-2, а також керівником відповідача-2.

В справі № 904/3878/14 спірний договір щодо послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом не є реальним, на відміну від товарно-транспортної накладної, яка свідчить про укладання такого договору та прийняття вантажу до перевезення.

З довідки Держфінінспекції вбачається, що ТОВ "ТОЛК" та ФОП ОСОБА_3 надавали послуги з перевезення грунту на відстань 250 метрів, який видобувався з каналу, але підтверджуючих документів на право розміщення цього грунту разом із сміттям з дна каналу на чужій земельній ділянці не мас.

Крім того, фактично здійснювалося перевезення викорчуваних дерев та інших рослин, які росли уздовж каналу, але підтверджуючих документів на перевезення сміття позивач не надав а ні суду, а ні відповідачу-1.

Позивач до позовної заяви не додав жодної ТТН із зазначенням вантажу, маршруту перевезення, номерів транспортного засобу, найменування перевізника, замовника, жодної заявки на перевезення вантажів за підписом відповідача-1 яка виконана позивачем, жодного талону на вивезення сміття. Тобто, позивач укладаючи спірний договір ввів відповідача-1 в оману, а саме скрив істотну обставину, що перевезення вантажів буде здійснювати інша особа та за іншими розцінками.

Таким чином, спірний договір перевезення відповідно до предмету договору (п.1.1) не виконувався.

Відповідач-1 не давав свою згоду щодо покладення виконання обов'язку з перевезення вантажів на інших осіб.

Позивач, замовляючи послуги з перевезення у ТОВ "ТОЛК", ФОП ОСОБА_3 діяв окремо, самостійно, від власного імені, на власний ризик та зобов'язаний був сплатити послуги з перевезення вантажів за іншою ціною.

Отже, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) які додані до позову не спираються на жодний документ, який складений між позивачем та відповідачем-1 на виконання спірного договору.

В основу актів здачі-приймання робіт (надання послуг) які додані до позову покладені дані результату виконання договору від 16.08.2013р. № 140116 укладеного між позивачем та ТОВ "ТОЛК".

Прийняття позивачем виконання послуг перевезення за договором від 16.08.2013р. № 140116 укладеним з ТОВ "ТОЛК" свідчить про їх виконання та припинення (за умови оплати).

Одні й ті самі послуги не можуть бути предметом двох різних договорів перевезення, укладених між різними сторонами.

Таким чином, позивач не є безпосереднім виконавцем за спірним договором про надання послуг з перевезення вантажів, такі послуги фактично відповідно до умов договору особисто не надавав, а укладаючи спірний договір діяв із застосуванням обману щодо виконавця цього договору, дійсної вартості послуг перевезення, що не має можливості власними силами надати такі послуги, то його право щодо стягнення вартості послуг наданих позивачу за іншими правочинами, укладеними без участі відповідача-1, перевезення наданих іншими особами, які не є стороною в цій справі не можуть ґрунтуватися на договорі № 0808/01 від 08.08.2013р.

Якщо позивач доведе наявність в нього права на стягнення з відповідача-1 різниці (8,00 грн. за одну годину) між вартістю отриманих ним послуг від ТОВ «ТОЛК» за ціною 192, 00 грн. за одну годину (за договором № 140116 від 16.08.2013 р.) та вартістю послуг за спірним договором, то підстави для стягнення такої заборгованості мають бути належним чином обґрунтовані.

А тому право стягнення вартості фактично наданих послуг з перевезення позивачу за спірним договором не належить.

Якщо позивач бажав виступити посередником між відповідачем-1 та фактичним перевізником, то предметом договору мали бути послуги не з перевезення, а транспортно-експедиційні послуги та послуги позивача мали бути визначені окремо.

Фактично, за позовом заявлені вимоги чи то щодо відшкодування позивачу коштів сплачених на користь ТОВ "ТОЛК" (доказів не має), чи то щодо стягнення з відповідача-1 коштів для покриття власної заборгованості позивача за послугами ТОВ "ТОЛК" (доказів не має), а також про стягнення додаткових 8 грн. (за кожну годину) понад 192, 00 грн. вартості отриманих позивачем від ТОВ "ТОЛК" послуг з перевезення вантажів наданих позивач (за кожну годину).

Вказана обставина унеможливлює стягнення пені, інфляційних, 3% річних, оскільки вони не є забезпеченням виконання умов до п. 1.1 спірного договору. В даному випадку пеня та 3% річних застосовуються не за порушення виконання відповідачем-1 своїх грошових зобов'язань щодо оплати послуг з перевезення вантажів, а за не сплату позивачу коштів за актами здачі прийняття робіт (надання послуг) які фактично позивачем відповідачу-1 не надавалися.

Акт звірки взаємних розрахунків від 31.01.2014р. був підписаний представником відповідача-1 під впливом обману з боку позивача, оскільки на той час відповідачу-1 не було відомо, що позивач послуг, які наведені в акті звірик фактично не надавав.

Як було зазначено вище власник у позивача та відповідача-2 - одна Фізична особа -ОСОБА_3

Відповідач-2 за договором поруки виступив поручителем за спірним договором, виконання якого фактично не відбулося, оскільки послуги з перевезення за даними Держфінінспекції здійснювала нібито засновник та керівник відповідача-2 в особі ОСОБА_3

Оскільки позивач сам виступив замовником послуг з перевезення за договорами перевезення укладеними з ТОВ "ТОЛК" та ФОП ОСОБА_3, а також враховуючи, що позивач повністю розрахувався з ТОВ "ТОЛК", та має перед власним засновником ОСОБА_3 борг в сумі 29621,0 грн. за отримані послуги з перевезення щодо яких укладений спірний договір, то фактично відповідач-2 порукою забезпечив виконання грошових зобов'язань по оплаті послуг перевезень наданих власним засновником ОСОБА_3, а не по оплаті послуг з перевезення позивачем.

Тобто, вчиняючи правочин щодо поруки, та укладаючи додаткову угоду № 1 до договору поруки позивач та відповідач-2 фактично вчиняли правочин, який не був спрямований на забезпечення виконання грошових зобов'язань відповідача-1 за послуги перевезень які за спірним договором мав надавати позивач, оскільки з довідки Держфінінспекції вбачається, що робота двох Камазів -самоскидів була розпочата 15.08.2013р. (до укладання додаткової угоди № 1 до договору поруки).

Укладення вказаного договору поруки № 0808/02 від 09.08.2013р. не мало на меті настання реальних правових наслідків.

Крім іншого, додатковою угодою від 16.08.2013р. порука навмисно та без відома відповідача-1 зменшена до 200 грн., що забезпечує виконання зобов'язань відповідачаем-1 щодо оплати здійснення перевезень за 1 годину надання транспортних послуг, яка дорівнює 200 грн. за 1 машино-годину (п. 3.2 договору про надання послуг транспортними засобами № 0808/01 від 08.08.2013р.).

Вказаною додатковою угодою відповідальність поручителя обмежена виключено сумою основного зобов'язання, оскільки п. 1.1 договору поруки викладений в новій редакції та виключено положення про відповідальність поручителя за сплату штрафних санкцій, пені, інших витрат.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст. 902 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Враховуючи викладене судом встановлено, що позивачем не надано доказів виконання договору перевезення вантажу особисто, відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України, а в самому договорі не передбачено цих обов'язків на третіх осіб. Крім того, відсутні транспортні накладні, згідно ст. 909 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

За наведених обставин справи, суд не вбачає підстав для задоволення позову, відхиляє доводи позивача у справі, наведені в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 21.08.14р.

Суддя І.Ю. Дубінін