Постанова

від 14.08.2014 по справі 922/1753/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2014 р. Справа № 922/1753/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Плужник О.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Демура І.Б.

відповідача - Падалко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу КП "Харківські теплові мережі", м. Харків (вх. №2007Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 02.07.14 року у справі № 922/1753/14

за позовом ТОВ "Восток", м. Харків

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків

про стягнення 50 346,85 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток", м. Харків, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків, заборгованості за Договором купівлі-продажу №271137 від 09.06.2008 р. в розмірі 43303,01 грн. та 3% річних в розмірі 7046,84 грн., що разом становить 50346,85 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.07.2014 року по справі №922/1753/14 (суддя Кухар Н.М.) позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з КП "Харківські теплові мережі" на користь ТОВ "Восток" суму основного боргу за договором купівлі-продажу №271137 від 09.06.2008 року в розмірі 43303,01 грн., суму 3% річних у розмірі11339,23 грн., витрати з оплати судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Відповідач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права при його прийнятті, вважає, що висновки суду викладені в рішенні не відповідають а ні фактичним обставинам, а ні матеріалам справи. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2014 року по справі №922/1753/14 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Покласти судові витрати на позивача.

Як зазначає відповідач у своїй скарзі у позовній заяві позивач повинен був вказати юридичну адресу, яка співпадає в повному обсязі з адресою, зазначеною у ЄДРПОУ; відповідно у тексті рішення також повинні були викладені вірні реквізити, які відповідають дійсності. У даному випадку, згідно із витягом з ЄДРПОУ (роздруківкою з офіційного джерела - сайту ЄДР) юридичною адресою позивача є наступна: 61204, м. Харків, пр. Перемоги, б. 72-А, кв.10. Водночас, у тексті позовної заяви та у тексті рішення зазначено таку адресу: 61057 , м. Харків, пр. Перемоги, б. 72-А, кв.10. Тобто, адреса, зазначена у позові та в тексті рішення не відповідає в повному обсязі тій, що вказана в якості юридичної в ЄДРПОУ.

Також, апелянт вважає, що судом не надана належна оцінка тому факту, що податковий кредит на матеріали, які були отримані відповідачем від позивача, не був визнаний податковою інспекцією на підставі акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №972/2305/31342219 від 24.02.2012 р. (актом визнано, що ТОВ "Восток" завищено податкові зобов'язання та податковий кредит), відповідно до якого зобов'язання у відношенні до КП "Харківські теплові мережі" не визнані відповідно:

- червень 2011р. у сумі 14430,88 грн.; липень 2011р. у сумі 17785,76 грн.; серпень 2011р. у сумі 10610,00 грн. Всього на суму 42826,64 грн.

В зв'язку з вищевикладеним, відповідач не отримав відшкодування податкового кредиту щодо вказаних постачань, тому на цю суму була зменшена сума боргу відповідача перед позивачем за поставлені матеріали.

Схема відображення у бухгалтерському обліку поставки товарно-матеріальних цінностей міститься в поясненнях, наявних в матеріалах справи.

Відтак відповідач вважає, що саме з вини позивача відповідач не отримав відшкодування податкового кредиту за червень-серпень 2011 р.

Позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Посилання відповідача на те, що в позові в зазначеній юридичній адресі позивача: 61057, м. Харків, пр. Перемоги, 6.72-А, кв.10, не співпадають поштові індекси згідно із витягом з ЄДРПОУ, не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції 09.06.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Восток" (позивачем) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (відповідачем) було укладено Договір купівлі-продажу №271137, згідно з п. 1.1. якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність (поставити) відповідачу (покупцю) протягом строку дії договору, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити азбестотехнічні вироби ГК 016-97 26.26.1 (товар), найменування і асортимент, кількість та ціна яких зазначені у відповідних специфікаціях, доданих до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1. Договору, товар повинен бути переданий у 3-денний строк з дня надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на умовах франко - завод виробник.

Згідно п. 3.1. Договору, розрахунки за поставлені товари здійснюються шляхом 100% передоплати за кожну партію товару чи іншим способом, що не суперечить діючому законодавству.

Як вказує позивач, з огляду на давні партнерські взаємовідносини та прохання відповідача з запевненням про своєчасну оплату, позивач поставив відповідачу товар без попередньої оплати, сподіваючись на оплату товару у день поставки, як запевнив відповідач та як передбачено чинним законодавством.

Так, матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу за загальну суму 144154,80 грн. за наступними видатковими накладними:

- № 37 від 28.07.2011 р. на загальну суму 106714,56 грн. (рахунок-фактура № 37 від 27.07.2011 р.);

- № РН-0000050 від 31.08.2011р. на загальну суму 37440,00 грн. (рахунок-фактура № СФ-0000050 від 29.08.2011 р.).

Відповідно до п. 4.1. Договору, товар вважається переданим позивачем та прийнятим відповідачем в термін та по кількості, що вказані в товарно- транспортних накладних.

Судом встановлено, що уповноваженою особою відповідача, Сокирка Миколою Андрійовичем, який діяв на підставі довіреностей №1153 від 27.07.2011 р. та №1341 від 29.08.2011 р., було прийнято товар за кількістю та якістю без будь-яких зауважень та застережень, про що свідчать підписи представника відповідача на зазначених вище видаткових накладних.

Проте, оплата за отриманий товар була здійснена відповідачем лише частково:

- за видатковою накладною №37 від 28.07.2011 р. - на суму 91214,56 грн.;

- за видатковою накладною №РН-0000050 від 31.08.2011 р. - на суму 9636,99 грн.

Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем за Договором купівлі-продажу №271137 від 09.06.2008 р. складає 43303,01 грн.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Зменшення відповідачем свого податкового кредиту не стосується правовідносин, які склалися між сторонами та не впливає на виконання ним свого зобов'язання за Договором купівлі-продажу №271137 від 09.06.2008 р., яке може бути припинено лише виконанням його належним чином (ст. 599 ЦК України).

Крім того, ані умовами Договору, ані діючим законодавством не передбачено такої підстави для припинення зобов'язання, як зменшення податковий кредиту боржником на суму зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 5.1. Договору, за порушення зобов'язань за даним Договором сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд визнав вимогу про стягнення з відповідача 11339,23 грн. - 3% річних законною та обґрунтованою.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 54642,24 грн., у тому числі: 43303,01 грн. основного боргу та 11339,23 грн. - 3% річних.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 02.07.14 року у справі № 922/1753/14 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст.ст. 525, 526, 538, 610, 611, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 02.07.14 року у справі № 922/1753/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 14.08.14

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Істоміна О.А.