Ухвала

від 18.08.2014 по справі 820/11462/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2014 р.Справа № 820/11462/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2014р. по справі № 820/11462/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інекс"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЕКС", звернувся до суду із адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення №0001732201 від 02.06.2014 року та №0001742201 від 02.06.2014 року прийняті на підставі Акту перевірки №742/20-23-01-05/30062380 від 12.05.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, слугували висновки податкового органу про те, що взаємовідносини позивача із контрагентами - ТОВ "ТАТ-ІНВЕСТ", ТОВ "ІГ"КАСПІЙ-ДОН", ТОВ "ДНС ТРАСТ" та ТОВ "ТИГ СТРОЙ" не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеними контрагентами, то він мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування на їх підставі суми податкового кредиту з податку на додану вартість. В зв'язку з чим, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства є помилковими, та як наслідок, спірні податкові повідомлення-рішення - незаконними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2014 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ №0001732201 від 02.06.2014 року, №0001742201 від 02.06.2014 року.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення вимог ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1, ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача по ланцюгу постачання. Так, за наслідками проведеної перевірки контрагентів позивача - ТОВ "ТАТ-ІНВЕСТ", ТОВ "ІГ"КАСПІЙ-ДОН", ТОВ "ДНС ТРАСТ", ТОВ "ТИГ СТРОЙ" була встановлена неможливість реального здійснення даним підприємством фінансово-господарських операцій із контрагентами, у т.ч. позивачем. Враховуючи наведене, відповідач вказує, що встановлені за наслідками перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, спірні податкові повідомлення рішення є законними та обґрунтованими.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "ІНЕКС" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Харківській ОДПІ.

Співробітниками Харківської ОДПІ з 28.04.2014 року по 30.04.2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ІНЕКС" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємством ТОВ "ДНС ТРАНС", ТОВ "ГИГСТРОЙ", ТОВ "ТатІНВЕСТ", ТОВ "ІГ "КАСПІЙДОН", ТОВ "Атлантида 2007" , ТОВ "МС Імперія", ТОВ "Агро Сильвер", ТОВ "Дагита", ТОВ "Сатк", ТОВ "ПТК Донбас", ТОВ "Арктика", ТОВ "Фарт ПР", ТОВ "Легал-Світ" за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 роки, за наслідками якої складено Акт № 742/20-23-22-01-05/30062380 від 12.05.2014р.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1, ст.201 ПК України, внаслідок чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму 79433 грн., а саме: по взаємовідносинам ТОВ "ТАТ-ІНВЕСТ" (код за ЄДРПОУ 38220399) на загальну суму 15000 грн. у т.ч.: за липень 2012 на суму 15000 грн.; по взаємовідносинам ТОВ "ІГ"КАСПІЙДОН" на загальну суму ПДВ 14833грн.. у т.ч.: за липень 2012 на суму 14833 грн.; по взаємовідносинам ТОВ "ДНС ТРАСТ" на загальну суму ПДВ 18833 грн. у т.ч.: за серпень 2012р. на суму 9833 грн; за вересень 2012р. на суму 9000 грн; по взаємовідносинам ТОВ 'ТИГ СТРОЙ" на загальну суму ПДВ 30767грн у т.ч.: за вересень 2012р. у сумі 18433 грн за жовтень 2012р. на суму 12333грн

- ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого донараховано податок на прибуток на загальну суму 83405 грн., а саме: по взаємовідносинам ТОВ "ТАТ-ІНВЕСТ" на загальну суму 15750 грн.. у т.ч.: за 3 кв. 2012р. на суму 15750 грн.; по взаємовідносинам ТОВ "ІГ"КАСПІЙ-ДОН" на загальну суму 15575 грн.. у т.ч.: за 3 кв. 2012р. на суму 15575 грн.; по взаємовідносинам ТОВ "ДНС ТРАСТ" на загальну суму 19775 у т.ч.: за 3 кв. 2012р. на суму 19775 грн.; по взаємовідносинам ТОВ 'ТИГ СТРОЙ" на загальну суму 32305 грн. у т.ч.: за 3 квартал 2012р. у сумі 19355 грн за 4 кв. 2012р. на суму 12950 грн.

Позивач не погодившись із встановленими за наслідком перевірки порушеннями, 20.05.2014 року подав до податкового органу заперечення на акт перевірки, за наслідком розгляду яких, листом від 26.05.2014 року №4149/10/20-23-22-01-05 відповідач повідомив, що висновки податкового органу зафіксовані у відповідності до норм чинного законодавства України та підлягають залишенню без змін.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, Харківською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001732201 від 02.06.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 125107,50 грн., у т.ч. за основним платежем 83405 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 41702,50 грн.;

- №0001742201 від 02.06.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 119149 грн., у т.ч. за основним платежем 79433 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 39715 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактично підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача - ТОВ "ТАТ-ІНВЕСТ", ТОВ "ІГ"КАСПІЙ-ДОН", ТОВ "ДНС ТРАСТ" та ТОВ "ТИГ СТРОЙ", за наслідками якої була встановлена неможливість реального здійснення даними підприємствами фінансово-господарських операцій із контрагентами, у т.ч. позивачем.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, використання наданих послуг у власній господарській діяльності, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Податковим органом під час розгляду справи не було надано доказів того, що операції позивачем не проводились. В зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу валових витрат та формування на їх підставі податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) тягне негативні наслідки лише до цієї особи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ІНЕКС" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ "ТАТ-ІНВЕСТ", ТОВ "ІГ"КАСПІЙ-ДОН", ТОВ "ДНС ТРАСТ" та ТОВ "ТИГ СТРОЙ".

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування на їх підставі податкового кредиту з податку на додану вартість, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ "ТАТ-ІНВЕСТ" (виконавець) був укладений Договір доручення №140612 від 14.06.2012 року згідно п.1.1. якого повірений зобов'язується за рахунок довірителя та від його імені знайти замовників, які потребують в охоронних послугах, провести переговори та забезпечити укладання договорів про надання охоронних послуг .

Згідно з ч.1 ст. 1000 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені і за рахунок другої сторони (Доверителя) певні юридичні дії. Правочин вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

За правилами ч. 1 ст. 1002 ЦК України, повірений має право на плату за виконання свого зобов'язання за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належать вчинити повіреному мають бути правомірними, конкретними та здійсненими (ст.1003 ЦК України).

Згідно умов укладеного між сторонами договору, за виконання доручення повірений отримує від довірителя винагороду у розмірі 45000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7500,00 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

На підставі вказаного договору позивачем було видано ТОВ "ТАТ-ІНВЕСТ" довіреність на його виконання.

Фактичне виконання цього договору підтверджується копіями рахунку фактури, актом виконаних робіт №407 від 19 липня 2012 року ,№300 від 16.07.2012, платіжними дорученнями: № 559 від 13 серпня 2012,№ 552 від 09 серпня 2012 року, звітом повіреного від 27.07.2012року та укладеними договорами на охорону об'єкту з ПАО "АЛЬЯНС", та ВАТ "Ольшанська меблева фабрика" загальною вартістю на суму 954480000,00 грн.

Отримані послуги були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631.

Також, між ТОВ "ІНЕКС" (замовник) та ТОВ "ДНС-ТРАСТ" (виконавець) був укладений Договір доручення №190712 від 19.07.2012 року згідно п.1.1. якого повірений зобов'язується за рахунок довірителя та від його імені знайти замовників, які потребують в охоронних послугах, провести переговори та забезпечити укладання договорів про надання охоронних послуг .

За виконання доручення повірений отримує від довірителя винагороду у розмірі 59000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 9833,33 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

На підставі вказаного договору позивачем видано ТОВ "ДНС ТРАСТ" довіреність на його виконання.

Фактичне виконання цього договору підтверджується актом виконаних робіт №637 від 16 серпня 2012року; платіжними дорученнями № 608 від 07 вересня 2012, № 605 от 07 вересня 2012р., звіт повіреного від 27.08.2012 року та укладеними договорами на охорону об'єкту з ОАО "ШТУРБІЗНЕСЦЕНТ", МЧП "Фирма ЕРИДОН", загальною вартістю 167720,00 грн.

Отримані послуги були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 .

Крім того, між ТОВ "ІНЕКС" (замовник) та ТОВ "ДНС-ТРАСТ" (виконавець) був укладений Договір доручення №020812 від 02.08.2012 року згідно п.1.1. якого повірений зобов'язується за рахунок довірителя та від його імені знайти замовників, які потребують в охоронних послугах, провести переговори та забезпечити укладання договорів про надання охоронних послуг .

За виконання доручення повірений отримує від довірителя винагороду у розмірі 54000,00 грн. в т.ч. ПДВ -19000,00 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

На підставі вказаного договору позивачем було видано ТОВ "ДНС ТРАСТ" довіреність на його виконання.

Фактичне виконання цього договору підтверджується копіями рахунку фактури, актом виконаних робіт № 532 від 14 вересня 2012року, платіжними дорученнями №664 від 11 жовтня 2012, № 667 від 09 жовтня 2012р. № 658 від 09 жовтня 2012, звіт повіреного від 14.09.2012 року та укладеними договорами на охорону об'єкту з ТОВ "Юр-Експерт".

Отримані послуги були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631.

Окрім того, між ТОВ "ІНЕКС" та ТОВ "ГИГ СТРОЙ" укладено Договір № 260912 від 26.09.2012 року про надання інформаційно-консультаційних послуг предметом якого згідно п. 1.1. є надання замовнику інформаційно-консультаційних послуг по вивченню ринку попиту та пропозиції ринку охоронних послуг на території України, в тому числі вивчення ринку охоронних послуг в Україні, аналіз діяльності та перспективні плани охоронних фірм, формування ринкової поведінки на підставі досліджень, маркетингові дослідження сучасної системи безпеки в місті Харкові.

Вартість послуг за даним договором становить 74000,00 гри., в т.ч. ПДВ-12333, 34 грн., термін дії договору - до 31.12.2012 року за умови повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Фактичне виконання цього договору підтверджується: актами прийняття робіт (наданих послуг) № 953 від 24.10.2012 р. та № 1002 від 25.10.2012 р., копіями платіжних доручень № 720 від 13 листопада 2012р,,№ 712 від 07 листопада 2012 року, письмовим звітом ТОВ "ГІГ СТРОЙ".

Отримані послуги були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631.

На підставі наданих послуг були знайдені нові контрагенти з якими укладено договори на охоронні послуги.

Також, між ТОВ"ІНЕКС" (замовник) та ТОВ "ГИГ СТРОЙ" (виконавець) був укладений Договір доручення №180712 від 18.07.2012 року згідно п.1.1 якого повірений зобов'язується за рахунок довірителя та від його імені знайти замовників, які потребують в охоронних послугах, провести переговори та забезпечити укладання договорів про надання охоронних послуг.

За виконання доручення повірений отримує від довірителя винагороду у розмірі 59000,00 грн. в т.ч. ПДВ20% - 9833,33 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

На підставі вказаного договору позивачем ТОВ "ГИГ СТРОЙ" було видано довіреність на його виконання.

Фактичне виконання цього договору підтверджується: актом виконаних робіт №261 від 18.07.2012року; платіжними дорученнями № 617 від 12 вересня 2012, № 615 від 12 вересня 2012 року, звіт повіреного від 27.08.2012року та укладеними договорами на охорону об'єкту з ТОВ"АЛЬ-ПАРІ" та ТОВ "КРОМ".

Отримані послуги були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 .

Також, між ТОВ "ІНЕКС" (замовник) та ТОВ "ГИГ СТРОЙ" (виконавець) був укладений Договір доручення №200812 від 20.08.2012 року згідно п.1.1. якого повірений зобов'язується за рахунок довірителя та від його імені знайти замовників, які потребують в охоронних послугах, провести переговори та забезпечити укладання договорів про надання охоронних послуг .

За виконання доручення повірений отримує від довірителя винагороду у розмірі 51600,00 грн. в т.ч. ПДВ 8600,00грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

На підставі вказаного договору позивачем було видано ТОВ "ГИГСТРОЙ" довіреність на його виконання.

Фактичне виконання цього договору підтверджується: актом виконаних робіт № 1169 від 28 вересня 2012 року, платіжними дорученнями №№ 663 від 11 жовтня 2012р., звіт повіреного від 28.09.2012року та укладеними договорами на охорону об'єкту з ТОВ "Актіон Україна" загальною вартістю 384000,00 гри.

Отримані послуги були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631.

Також, між ТОВ "ІНЕКС" (замовник) та ТОВ "Інвестиційна Група "Каспій Дон" (виконавець) був укладений Договір доручення № 080612 від 08.06.2012 року згідно п.1.1. якого повірений зобов'язується за рахунок довірителя та від його імені знайти замовників, які потребують в охоронних послугах, провести переговори та забезпечити укладання договорів про надання охоронних послуг .

За виконання доручення повірений отримує від довірителя винагороду у розмірі 89000,00 грн. в т.ч. ПДВ 14833,33 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

На підставі вказаного договору позивачем було видано ТОВ "ІГ "КАСПІЙ ДОН" довіреність на його виконання.

Фактичне виконання договору підтверджується актом виконаних робіт № 261 від 14 липня 2012року, № 557 від 24 липня 2012року, № 557 від 24 липня 2012року платіжними дорученнями №549 від 09.08.2012, № 546 від 07.08.2012, звітом повіреного від 24.072012року та укладеними договорами на охорону об'єкту з ПАО "Електромашина" загальною вартістю 456000,00 грн.

Отримані послуги були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 .

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що позивачем під час перевірки було надано податковому органу виключно всі первинні документи, які є в наявності на підприємстві і ведення яких є обов'язковим у відповідності до законодавства України.

Доказів того, що вказані у первинних документах послуги не отримувались, ані акт перевірки, ані матеріали даної адміністративної справи не містять.

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентами господарських операцій.

На виконання договірних відносин ТОВ "ТАТ-ІНВЕСТ", ТОВ "ІГ"КАСПІЙ-ДОН", ТОВ "ДНС ТРАСТ" та ТОВ "ТИГ СТРОЙ" було виписано на адресу позивача податкові накладні.

Зауважень щодо правильності оформлення та форми податкових накладених у податкового органу не виникло. На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст.61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ "ТАТ-ІНВЕСТ", ТОВ "ІГ"КАСПІЙ-ДОН", ТОВ "ДНС ТРАСТ" та ТОВ "ТИГ СТРОЙ" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч.2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві.Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Таким чином, висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ з фактом оплати. Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту поставки продукції.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами, та як наслідок, правомірність формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2014 року по справі №820/11462/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2014р. по справі №820/11462/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.