Постанова

від 11.08.2014 по справі 904/471/13-г

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2014 року Справа № 904/471/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Дарміна М.О. (доповідача),

суддів: Березкіної О.В., Іванова О.Г.

при секретарі судового засідання: Литвин А.П.

Представники сторін:

від позивача: Берус Н.В. представник, довіреність №б/н від 03.02.14;

від позивача: Гузь Ю.М. директор, наказ №б/н від 01.09.10;

від відповідача: Кирпенко А.Є. представник, довіреність №85/11 від 30.07.14;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства - Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Дніпропетровської філії "Дніпродіпродор" Державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2014р. у справі №904/471/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад",

до Державного підприємства - Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Дніпропетровської філії "Дніпродіпродор" Державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор",

про стягнення 118 274, 23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2014р. у справі №904/471/13-г (суддя Рудовська І.А.) стягнуто з Державного підприємства - Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Дніпропетровської філії "Дніпродіпродор" Державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад" 88 548,00 грн. - основного боргу, 13 813,49 грн. - інфляційних втрат, 11 258,94 грн. - 3% річних, 3 000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) - юридичних послуг, 12 011,52 грн. - за проведення судової експертизи, 2272,40 грн. - судового збору, про що видано наказ. Повернуто на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" Товариству з обмеженою відповідальністю "Каскад" надмірно сплачений судовий збір в розмірі 93,08 грн., перерахований згідно платіжного доручення № 70 від 07.12.2012 року, яке знаходиться в матеріалах справи.

Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду справи основний борг відповідача складав 88 548,00 грн., докази погашення якого в матеріалах справи відсутні, а обставини на які позивач посилався не спростовані. Суд першої інстанції позовні вимоги визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі: 88 548,00 грн. - основного боргу, 13 813,49 грн. - інфляційних, 11 258,94 грн. - 3 % річних. Також суд визнав обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача судові витрат на оплату юридичних послуг в розмірі 3000,00 грн. 12 011,52 грн. - за проведення судової експертиз.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з вказаним рішенням, Державне підприємство - Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Дніпропетровської філії "Дніпродіпродор" Державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2014р. у справі №904/471/13-г скасувати та постановити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки стосовно того факту, що позивачем не надіслано відповідачеві копію уточнення позовної заяви з додатками, внаслідок чого відзив на уточнення позовної заяви відповідачем подати було неможливо. На думку апелянта, судом не надано правової оцінки заяві відповідача, яка надавалась судді Боділовській М.М., щодо пропущених строків для звернення з позовом. Вважає, що на момент звернення позивача до суду з позовною заявою строк позовної давності минув. Відповідач стверджує, що з договору №8, актів виконаних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт не можливо зробити висновок про дійсність об'єктів ( їх місцезнаходження, площу, вартість робіт). Також скаржник зазначає, що відповідач має на балансі будівлі , в яких є приміщення, які використовуються як філією так і іншими суб'єктами, а з договору №8 від 25.11.09 року не можливо зробити висновок, де саме підрядник брав на себе обов'язки по виконанню робіт по поточному ремонту приміщень інституту, та які саме роботи планувалось проводити. Відмічає, що дефектні акти, проектно - кошторисна документація та інша документація на об'єми робіт, як це передбачено п. 4.1.1 - п. 4.1.3 не складалась.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу - залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2014р. у справі №904/471/13-г - без змін.

У відзиві позивач на доводи відповідача стосовно того, що він не був присутнім у судовому засіданні 03.06.2014р. і не мав можливості ознайомитись з уточнюючим розрахунками до позову зазначає, що в матеріалах справи є клопотання відповідача про розгляд справи у відсутність відповідача, відповідач знайомився з матеріалами справи після призначення експертизи. Позивач відзначає, що протягом певного часу відповідач умисно створював умови та перешкоджав проведенню судової експертизи. Стосовно строку позовної давності позивач вважає, що не пропустив строк для звернення до суду, оскільки при розгляді справи судом першої інстанції позивач надав до суду заяву про поновлення строку, в якій були наведені всі підстави стосовно строку позовної давності. На думку позивача, стосовно вартості робіт за Договором № 8 від 25.11.2009р. вартість фактично виконаних робіт в сумі 88548,00 грн. підтверджено висновком Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз № 1732/1733-13 від 03.04.2014р. по справі № 904/471/13-г.

У судовому засіданні представники сторін надали суду додаткові усні пояснення по апеляційній скарзі.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією:

25.11.2009 р. між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник укладений Договір підряду № 8, відповідно до умов п. 1.1. договору підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи з поточного ремонту приміщень інституту.

Вартість робіт складає: 99099,60 грн. в т.ч. ПДВ 20 %: 16516,60 грн. Вартість робіт без ПДВ: 82583,00 грн. (п. 2.1. Договору).

У п. 2.2. Договору зазначено, що вартість робіт визначається договірною ціною, затвердженою керівниками сторін.

Згідно до п. 2.4. Договору замовник здійснює оплату виконаних робіт на підставі акту виконаних робіт КБ-2в, довідки КБ-3, протягом 10 днів з дня підписання їх уповноваженими представниками сторін.

За умовами п. 2.5 кінцевий рахунок по Договору здійснюється після підписання акту виконаних робіт та проведення всіх прийомо - здаточних випробувань, згідно Правил технічної експлуатації (ПТЕ) та Правил технічної безпеки (ПТБ), в узгоджені сторонами терміни.

Відповідно до п. 9.1. Договору даний Договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами і діє до повного виконання зобов'язань по Договору.

На виконання умов зазначеного вище договору, позивач виконав ремонтні роботи, що підтверджується копіями актів приймання виконаних підрядних робіт №№ 74, 80, 81, 82, 83, 84 від 23.12.2009 р. (а.с. 22-24, 26-28, 30-32, 34-39, 38-41, 43-45 Том № 1). В результаті чого, у відповідача виникло грошове зобов'язання щодо оплати підрядних робіт в загальному розмірі 96142,80 грн. грн., яке останній не виконав.

Як вбачається з висновку Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1732/1733-13 від 03.04.2014 р. по справі № 904/471/13-г підтверджено вартість фактично виконаних робіт в сумі 88 548,00 грн. (а.с. 130, Том №2) а саме:

- за актом № 83 вартість робіт згідно проектно-кошторисної документації складає 6685,20 грн., згідно акту вартість робіт - 6685,20 грн. та вартість фактично виконаних робіт - 6640,80 грн.;

- за актом № 84 вартість робіт згідно проектно-кошторисної документації складає 43 939,20 грн., згідно акту вартість робіт - 43 939,20 грн. та вартість фактично виконаних робіт - 40 694,40 грн.;

- за актом № 82 вартість робіт згідно проектно-кошторисної документації складає 36 205,20 грн., згідно акту вартість робіт - 33 248,40 грн. та вартість фактично виконаних робіт - 29 020,80 грн.;

- за актом № 80 вартість робіт згідно проектно-кошторисної документації складає 1413,60 грн., згідно акту вартість робіт - 1413,60 грн. та вартість фактично виконаних робіт - 1413,60 грн.;

- за актом № 81 вартість робіт згідно проектно-кошторисної документації складає 562,80 грн., згідно акту вартість робіт - 562,80 грн. та вартість фактично виконаних робіт - 543,60 грн.;

- за актом № 74 вартість робіт згідно проектно-кошторисної документації складає 10 293,60 грн., згідно акту вартість робіт - 10 293,60 грн. та вартість фактично виконаних робіт - 10 234,80 грн.

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом позову є матеріальна правова вимога позивача про стягнення основного боргу за договором підряду і штрафних санкцій нарахованих на цю суму.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з висновку Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1732/1733-13 від 03.04.2014 р. по справі № 904/471/13-г та на момент розгляду справи основний борг відповідача складає 88 548,00 грн.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано доказів погашення основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних в сумі 13 813,49 грн. (за період з 01.02.2010 р. по 30.04.2014 р.) та 3% річних в сумі 11 258,94 грн. (за період з 04.01.2010 р. по 30.03.2014 р.), колегія суду визнала його правильним і тому погоджується з висновком місцевого господарського суду в цій частині рішення.

З урахуванням викладеного колегія суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог по стягненню основного боргу, інфляційних та 3% річних.

При цьому доводи, викладені в апеляційній скарзі відхиляються з огляду на наступне:

Відповідач був належним чином сповіщений про час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами ( а.с. 52 т.3).

Позивачем були надані суду першої інстанції пояснення до позовної заяви, які за своїм змістом не можуть судом розцінені як доповнення або уточнення позовних вимог, а тому доводи апелянта щодо не надсилання йому копії вищезазначених уточнень не свідчить про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права і не є підставою для скасування рішення.

Доводи апелянта щодо пропуску позивачем стоку позовної давності для звернення до суду спростовуються перериванням строку позовної давності, яке відбулося при зверненні позивача в жовтні 2012 року до суду з позовом до Дніпропетровської філії «Дніпродіпродору» про стягнення суми боргу за договорами підряду № 8 від 25.11.2009р, № 62 від 21.12.2010р та № 1 від 11.02.2011р.. Провадження по справі № 19/5005/9717/2012 за зазначеним позовом ухвалою від 06.12.2012р. було припинено в зв'язку із тим що відповідач не є юридичною особою.

Доводи апелянта щодо неможливості встановлення зі змісту договору підряду адресу місце розташування об'єкту де проводилися роботи спростовуються змістом висновку № 1732/1733-13 комплексної судово-будівельної експертизи та експертизи з безпеки життєдіяльності та охорони праці по справі № 904/471\13-г (т.2 а.с. 126- т.3 а.с. 9)

Крім цього, з урахуванням положень ст.ст.44,49 Господарського процесуального кодексу, колегія суду погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог по стягненню витрат на юридичні послуги адвокатського об'єднання "Правова ініціатива" у розмірі 3000,00 грн., та витрат за проведення судової експертизи у розмірі 12011,52 грн. суд встановив наступне, як обґрунтованих, та таких що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судова колегія вважає необхідним залишити без змін розподіл судових витрат.

Таким чином місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно з'ясував всі обставини справи, правильно застосував норми процесуального та матеріального права, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.103 ГПК України є підставою для залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а скарги - без задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства - Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Дніпропетровської філії "Дніпродіпродор" Державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2014р. у справі №904/471/13-г - залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 21.08.2014р.

Головуючий суддя М.О.Дармін Суддя О.В. Березкіна Суддя О.Г. Іванов