Постанова

від 18.08.2014 по справі 904/1387/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2014 року Справа № 904/1387/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Березкіна О.В.,

при секретарі судового засідання : Погорєлова Ю.А.

За участю прокурора Волкогон Т.В., прокурор відділу, посвідчення № 017508 від 05.06.2014 року.

Представники сторін:

від відповідача: Кононов А.М. представник, довіреність №б/н від 27.06.14;

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РВС-ЛТД", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2014 року у справі № 904/1387/14

за позовом Прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РВС-ЛТД", м. Дніпропетровськ

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернувся прокурор Ленінського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської в якій просить суд:

1. Внести зміни до п. 1.3., 3.1, 3.2 Договору оренди земельної ділянки від 25.03.2003 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "РВС-ЛТД", посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за № 1154, державна реєстрація якого відбувалась 08.04.2003 року за № 3232, виклавши їх в такій редакції:

" 1.3. Нормативна грошова оцінка частики земельної ділянки площею 0,0316 га станом на 27.01.2014 року складає 680 735,38 грн.";

" 3.1. Річна орендна плата за частку 46,75% земельної ділянки встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 20422,06 грн. не є сталою та може змінюватися у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки і обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі орендної плати, що встановлюється цим кодексом";

" 3.2. Орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Позовні вимоги мотивовані тим, що прийняття Податкового кодексу, яким внесені зміни щодо розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, є підставою для внесення змін до п. 3.1. спірного договору оренди. Окрім того, у зв'язку із зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є предметом спірного договору, та законодавчою зміною порядку і строку сплати орендної плати, є необхідність зміни п.п. 1.3., 3.2. договору, які суперечать чинному законодавству.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2014 року (суддя Ліпинський О.В.) позов задоволено.

Внесено зміни до п. 1.3., 3.1, 3.2 Договору оренди земельної ділянки від 25.03.2003 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "РВС-ЛТД", посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за № 1154, державна реєстрація якого відбувалась 08.04.2003 року за № 3232, виклавши їх в такій редакції:

"1.3. Нормативна грошова оцінка частики земельної ділянки площею 0,0316 га станом на 27.01.2014 року складає 680 735,38 грн.".

"3.1. Річна орендна плата за частку 46,75% земельної ділянки встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 20422,06 грн. не є сталою та може змінюватися у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки і обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі орендної плати, що встановлюється цим кодексом".

"3.2. Орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РВС-ЛТД" на користь Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 1 218 грн. 00 коп. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, яка на земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати, а саме - набуття чинності Податковим Кодексом України, є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "РВС-ЛТД" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позову.

При цьому, скаржник посилається на те, що прокурор в своїй позовній заяві не обґрунтував необхідність захисту інтересів держави.

Вважає, що господарський суд застосував до спірних правовідносин нормативні акти, які набули чинності вже після укладання договору оренди.

При цьому, скаржник посилається на те, що норми діючого законодавства України не передбачають зміну орендної плати діючого договору оренди в залежності від зміни чи встановлення нової нормативної оцінки землі. Згідно із законодавством України питання щодо встановлення розміру орендної плати на земельні ділянки державної та комунальної власності вирішуються за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди.

Суд не має повноважень сторони договору і не може підміняти волю сторони своєю, а тому не може замість сторони обирати, яку саме ставку в межах 3-12% встановлювати в договорі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Прокурор Ленінського району м. Дніпропетровська у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення, як таке, що було винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права з огляду на право прокурора звернутись до суду в інтересах органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме - Дніпропетровської міської ради та невідповідність оспорюваного договору в частині розміру річної орендної плати, розміру грошової оцінки земельної ділянки, визначення порядку і строку сплати орендної плати чинному законодавству.

В судовому засіданні 18.08.2014 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 18.12.2002 року № 72/5 між Дніпропетровською міською радою (Орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "РВС-ЛТД" (Орендарем) 25.03.2003 року було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір), посвідчений нотаріусом ДМНО ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за №1154, державна реєстрація якого відбувалась 08.04.2003 року за № 3232 (а.с. 12-14).

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду на умовах цього договору частку (46,75%) у користуванні земельною ділянкою площею 0, 0675 га (площа частки складає 0, 0316 га) що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Заводська Набережна, 91-Б, для фактичного розміщення нежитлових приміщень, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 1210100000:08:777:0005 згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Земельна ділянка передається до 18.12.2017 року (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 1.3. Договору грошова оцінка частки земельної ділянки складає згідно з довідкою про грошову оцінку земельної ділянки на момент укладання цього договору 292 628 грн. 87 коп.

Відповідно до п. 3.1. Договору сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 43 894, 35 грн.

Орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейстка за місцем податкового звіту щомісячно (до 15 числа наступного місяця) і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року (п. 3.2. Договору).

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що розмір земельного податку переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено представництво інтересів громадянина чи держави в суді у випадках, визначених законом. Згідно ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, а також рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 за №3-рп/99 у справі № 1-1/99 визначено, що господарський суд порушує справи за позовами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурори і їх заступники у кожному випадку самостійно визначають у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 за №3- рп/99 у справі № 1-1/99 визначає, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому за законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Таким чином, в даному випадку, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах виступає Дніпропетровська міська рада.

В позовній заяві прокурор посилається на матеріали перевірки, проведеної прокуратурою Ленінського району м. Дніпропетровська, якою встановлено невідповідність частини умов договору оренди земельної ділянки від 25.03.2003 року вимогам чинного законодавства.

У зв'язку з чим, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що прокурор в своїй позовній заяві не обґрунтував необхідність захисту інтересів держави, оскільки

Згідно ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288 якого встановлює, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

02.02.2011 р. Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення № 216/8 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", яким визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (пункт 1 рішення) (а.с. 19).

Вказане рішення міської ради № 216/8 від 02.02.2011 р. щодо визначення розміру річної орендної плати за користування земельною ділянкою, у встановленому законом порядку не оскаржене і не скасоване.

Повідомлення про встановлення розміру річної орендної плати, відповідно до рішення міської ради № 216/8 від 02.02.2011 року та приведення укладених договорів у відповідність з вимогами чинного законодавства було опубліковане в офіційному виданні Дніпропетровської міської ради - газеті "Наше місто" від 22.02.2011 р. із зазначенням необхідності звернутися до міської ради для вирішення питання щодо приведення договору оренди землі до вимог чинного законодавства (а.с. 20).

Проте, відповідач не звернувся до позивача для вирішення питання щодо приведення спірного договору у відповідність до вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, з дня набрання чинності Податковим кодексом України виникли підстави для перегляду розміру орендної плати за землю, що є підставою для внесення відповідних змін до договору оренди землі, оскільки Податковий Кодекс України передбачив інший, чим у договорі, розмір орендної плати.

За приписами статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Отже, встановлення ст. 288 ПК України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень спірного договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що розмір земельного податку переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку.

Проте, відповідних змін до п. 3.1 договору оренди земельної ділянки від 25.03.2003 року з метою приведення його у відповідність до вимог Податкового кодексу України сторонами договору не здійснено, факту надання відповідачем згоди на внесення змін до договору господарським судом не встановлено.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що норми діючого законодавства України не передбачають зміну орендної плати діючого договору оренди в залежності від зміни чи встановлення нової нормативної оцінки землі, є необґрунтованими, оскільки самим договором оренди передбачена можливість зміни розміру земельного податку, з якого вираховується орендна плата, у разі законодавчої зміни ставок земельного податку.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України "Про оцінку земель", відповідно до абзацу п'ятого статті 5 якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, зацікавлені у проведенні оцінки земельних ділянок (стаття 6 Закону).

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз у 5 - 7 років.

Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Як вбачається з матеріалів справи, на час укладання спірного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 292 628,87 грн. (а.с. 16).

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.01.2014 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться по вул. Набережна Заводська, 91-б, становить 1 456 118,46 грн., яка розрахована виходячи із базової вартості - 297,68 грн. за 1 кв. м. землі по м. Дніпропетровську у відповідності до рішення Дніпропетровської міської ради № 5/26 від 26.12.2007 року ( 237,36 грн. х 1,028, 1,152, 1,059 та 1- коефіцієнти індексації) (а.с. 21).

Тобто, нормативно-грошова оцінка частки зазначеної земельної ділянки в розмірі 46,75 % або 0,0316 га, яка є предметом спірного договору оренди, становить 680 735,38 грн. (1456118,46 х 46,75% = 680 735,38).

Тому розмір річної орендної плати за спірним договором, не повинен бути меншим трикратного розміру земельного податку:

680 735,38 грн. х 1% = 6 807,3538 грн. земельний податок

6 807,3538 грн. х 3 = 20 422,06 грн. - розмір річної орендної плати.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про законність вимог позивача про внесення змін до договору оренди у зв'язку із зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, і як наслідок - зміну розміру орендної плати, є правильними.

Доводи апелянта про те, що суд не має повноважень сторони договору і не може підміняти волю сторони своєю, а тому не може замість сторони обирати, яку саме ставку в межах 3-12% встановлювати в договорі, є необґрунтованими, оскільки рішенням Дніпропетровської міської ради № 216/8 від 02.02.2011 р. "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати , визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (пункт 1 рішення), тобто у трикратному розмірі земельного податку для інших категорій земель, як і визначено судом першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що розмір орендної плати був встановлений до набрання законної сили Податковим кодексом України, який не має зворотної сили і не може розповсюджуватись на договори оренди землі, укладені до набрання ним законної сили, є безпідставними з огляду на наступне.

Як на час укладання договору оренди земельної ділянки, так і на час виникнення спору, обов'язковим елементом визначення розміру орендних платежів є нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка у відповідності до положень статті 18 Закону України "Про оцінку земель", проводиться не рідше ніж на 5-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею. Зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок не може ототожнюватися як зміна розміру орендної плати, а є лише її передумовою. Не внесення сторонами договору оренди землі змін до його умов в частині, що встановлюються у законодавчому порядку, не звільняє сторін від обов'язку їх виконання, оскільки відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ст.5 ЦК України). Проте, зміна нормативної грошової оцінки землі проведена у межах правових норм, що діяли на момент укладення договорів оренди землі, і не може оцінюватися як зміна правових норм, що регулюють відносини з орендної плати землі, а тому розповсюджуються як на відносини, що склалися, так і на відносини, що виникають у майбутньому.

Мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, передбачений Податковим кодексом України, і не суперечить статті 21 Закону України "Про оренду землі", в редакції, що діяв до 01.01.2011 р.

Відповідно до п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Строк сплати плати за землю визначено ст. 287 Податкового кодексу України, в якій зазначено, що податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Вищевикладене свідчить про те, що зазначення в п.3.2 договору оренди земельної ділянки того, що орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту щомісячно (до 15 числа наступного місяця) і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року є таким, що не відповідає строку та порядку зарахування орендної плати, які визначені в Податковому кодексі України, у зв'язку з чим господарським судом правильно внесено зміни до даного пункту договору оренди.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про законність та обґрунтованість позовних вимог є правильними, оскільки нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом, і оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість перегляду розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Інші доводи апеляційної скарги є неспроможними і висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 104 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РВС-ЛТД", м. Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2014 року у справі № 904/1387/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 21.08.2014 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Н.Л. Величко

Суддя О.В. Березкіна