Постанова

від 16.10.2014 по справі 904/1387/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року Справа № 904/1387/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П., суддіКостенко Т.Ф., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РВС-ЛТД" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року у справі№ 904/1387/14 господарського судуДніпропетровської області за позовомПрокурора Ленінського району міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "РВС-ЛТД" провнесення змін до договору оренди земельної ділянки

В засіданні взяли участь представники:

- прокуратури:Клюге Л.М. посвідчення № 014552 від 17.01.2013 року, - позивача:не з'явився, - відповідача:Кононов А.М. дов. б/н від 27.06.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ленінського району міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "РВС-ЛТД" (далі за текстом - ТОВ "РВС-ЛТД") про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2014 року у справі № 904/1387/14 позовні вимоги задоволено: внесено зміни до п. 1.3. Договору оренди земельної ділянки від 25.03.2003 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та ТОВ "РВС-ЛТД", посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 1154, державна реєстрація якого відбувалась 08.04.2003 року за № 3232 та викладено його в такій редакції: "1.3. Нормативна грошова оцінка частики земельної ділянки площею 0, 0316 га станом на 27.01.2014 року складає 680 735, 38 грн.".

Внесено зміни до п. 3.1. Договору оренди земельної ділянки від 25.03.2003 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та ТОВ "РВС-ЛТД", посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 1154, державна реєстрація якого відбувалась 08.04.2003 року за № 3232 та викладено його в такій редакції: "3.1. Річна орендна плата за частку 46, 75 % земельної ділянки встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 20 422, 06 грн. не є сталою та може змінюватися у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки і обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі орендної плати, що встановлюється цим кодексом".

Внесено зміни до п. 3.2 Договору оренди земельної ділянки від 25.03.2003 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та ТОВ "РВС-ЛТД", посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 1154, державна реєстрація якого відбувалась 08.04.2003 року за № 3232 та викладено його в такій редакції: "3.2. Орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця".

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "РВС-ЛТД" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити прокурору Ленінського району міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради в задоволенні позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року у справі № 904/1387/14 апеляційну скаргу ТОВ "РВС-ЛТД" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "РВС-ЛТД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року у справі № 904/1387/14, а матеріали справи направити на новий розгляд, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 8, 19, 55, 58 Конституції України, ст. ст. 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі", ст. 96 Земельного кодексу України, ст. 288 Податкового кодексу України, ст. ст. 14, 525, 526, 629, 651, 653 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.10.2014 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено до 16.10.2014 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 14.10.2014 року № 03-05/1994 для розгляду касаційної скарги у справі № 904/1387/14 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Фролової Г.М. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Костенко Т.Ф., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 18.12.2002 року № 72/5 між Дніпропетровською міською радою та ТОВ науково-виробничої фірми "РВС-ЛТД" 25.03.2003 року було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений нотаріусом ДМНО ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 1154, державна реєстрація якого відбувалась 08.04.2003 року за № 3232, згідно п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду на умовах цього договору частку (46, 75 %) у користуванні земельною ділянкою площею 0, 0675 га (площа частки складає 0, 0316 га) що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Заводська Набережна, 91-Б, для фактичного розміщення нежитлових приміщень, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 1210100000:08:777:0005 згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Положеннями п. 2.1. вищевказаного Договору сторони погодили, що земельна ділянка передається до 18.12.2017 року.

Пунктом 1.3. Договору сторони передбачили, що грошова оцінка частки земельної ділянки складає згідно з довідкою про грошову оцінку земельної ділянки на момент укладання цього договору 292 628, 87 грн.

Згідно п. п. 3.1., 3.2. Договору сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 43 894, 35 грн. Орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту щомісячно (до 15 числа наступного місяця) і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року.

Відповідно до п. 3.3. Договору розмір земельного податку переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку.

За приписами п. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено представництво інтересів громадянина чи держави в суді у випадках, визначених законом. Згідно ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Пунктом 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 2 ГПК України закріплено, що господарський суд порушує справи за позовами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Конституційним Судом України у рішенні від 08.04.1999 року за № 3-рп/99 у справі № 1-1/99 визначено, що прокурори і їх заступники у кожному випадку самостійно визначають у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Пункт 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України визначає, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому за законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що прокурор обґрунтовує звернення до суду результатами перевірки, проведеної прокуратурою Ленінського району м. Дніпропетровська, якою встановлено невідповідність частини умов договору оренди земельної ділянки від 25.03.2003 року вимогам чинного законодавства, що свідчить про наявність обставин для звернення прокурора до суду з відповідним позовом для захисту інтересів держави.

Положеннями ст. 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Податковий кодекс України набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до пп. 288.5.1. п. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.02.2011 року Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства" № 216/8, яким зазначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (пункт 1 рішення). Вказане рішення міської ради щодо визначення розміру річної орендної плати за користування земельною ділянкою, у встановленому законом порядку не оскаржене і не скасоване.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що повідомлення про встановлення розміру річної орендної плати, відповідно до рішення міської ради № 216/8 від 02.02.2011 року та приведення укладених договорів у відповідність з вимогами чинного законодавства було опубліковане в офіційному виданні Дніпропетровської міської ради - газеті "Наше місто" від 22.02.2011 року із зазначенням необхідності звернутися до міської ради для вирішення питання щодо приведення договору оренди землі до вимог чинного законодавства, однак відповідач не звернувся до позивача для вирішення питання щодо приведення спірного договору у відповідність до вимог Податкового кодексу України.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що з дня набрання чинності Податковим кодексом України виникли підстави для перегляду розміру орендної плати за землю, що є підставою для внесення відповідних змін до договору оренди землі, оскільки Податковий Кодекс України передбачив інший, чим у договорі, розмір орендної плати.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку, що встановлені ст. 288 Податкового кодексу України граничні розміри річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень спірного договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати.

Положеннями п. 3.3. Договору сторони погодили, що розмір земельного податку переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку, проте, як встановлено судами, відповідних змін до п. 3.1. Договору з метою приведення його у відповідність до вимог Податкового кодексу України сторонами договору не здійснено, факту надання відповідачем згоди на внесення змін до договору не встановлено.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що доводи скаржника стосовно того, що норми діючого законодавства України не передбачають зміну орендної плати діючого договору оренди в залежності від зміни чи встановлення нової нормативної оцінки землі, є необґрунтованими, оскільки самим договором оренди передбачена можливість зміни розміру земельного податку, з якого вираховується орендна плата, у разі законодавчої зміни ставок земельного податку.

Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель визначено Законом України "Про оцінку земель", відповідно до ч. 5 ст. 5 якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно ст. 6 Закону України "Про оцінку земель" суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, зацікавлені у проведенні оцінки земельних ділянок.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз у 5 - 7 років.

Положеннями ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що на час укладання спірного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 292 628, 87 грн.

Судами досліджено, що згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.01.2014 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться по вул. Набережна Заводська, 91-б, становить 1 456 118, 46 грн., яка розрахована виходячи із базової вартості - 297, 68 грн. за 1 кв. м. землі по м. Дніпропетровську у відповідності до рішення Дніпропетровської міської ради № 5/26 від 26.12.2007 року (237, 36 грн. х 1, 028, 1, 152, 1, 059 та 1 - коефіцієнти індексації).

Так, судами встановлено, що нормативно-грошова оцінка частки зазначеної земельної ділянки в розмірі 46, 75 % або 0, 0316 га, яка є предметом спірного договору оренди, становить 680 735, 38 грн. (1 456 118, 46 х 46, 75 % = 680 735, 38).

Отже, розмір річної орендної плати за спірним договором, не повинен бути меншим трикратного розміру земельного податку, а саме: 680 735, 38 грн. х 1% = 6 807,3538 грн. земельний податок; 6 807, 3538 грн. х 3 = 20 422, 06 грн. - розмір річної орендної плати.

Таким чином суди дійшли до обґрунтованого висновку про законність вимог позивача про внесення змін до договору оренди у зв'язку із зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, і як наслідок - зміну розміру орендної плати, є правильними.

Безпідставними є посилання скаржника стосовно відсутності повноважень суду як сторони договору щодо підміни волі сторони, у зв'язку з чим не може замість сторони обирати, яку саме ставку в межах 3 - 12 % встановлювати в договорі з огляду на те, що рішенням Дніпропетровської міської ради № 216/8 від 02.02.2011 року "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства" визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (пункт 1 рішення), тобто у трикратному розмірі земельного податку для інших категорій земель, як зазначено і судами попередніх інстанцій.

Також, необґрунтованими є доводи скаржника про те, що розмір орендної плати був встановлений до набрання законної сили Податковим кодексом України, який не має зворотної сили і не може розповсюджуватись на договори оренди землі, укладені до набрання ним законної сили, з огляду на наступне.

Як на час укладання договору оренди земельної ділянки, так і на час виникнення спору, обов'язковим елементом визначення розміру орендних платежів є нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка у відповідності до положень статті 18 Закону України "Про оцінку земель", проводиться не рідше ніж на 5-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею. Зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок не може ототожнюватися як зміна розміру орендної плати, а є лише її передумовою.

Не внесення сторонами договору оренди землі змін до його умов в частині, що встановлюються у законодавчому порядку, не звільняє сторін від обов'язку їх виконання, оскільки відповідно до положень ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. В той же час, зміна нормативної грошової оцінки землі проведена у межах правових норм, що діяли на момент укладення договорів оренди землі, і не може оцінюватися як зміна правових норм, що регулюють відносини з орендної плати землі, а тому розповсюджуються як на відносини, що склалися, так і на відносини, що виникають у майбутньому.

Мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, передбачений Податковим кодексом України, і не суперечить статті 21 Закону України "Про оренду землі", в редакції, що діяла до 01.01.2011 року.

Згідно п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Строк сплати плати за землю визначено ст. 287 Податкового кодексу України, в якій зазначено, що податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Враховуючи вищевикладене, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що зазначення в п.3.2. Договору оренди земельної ділянки того, що орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту щомісячно (до 15 числа наступного місяця) і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року є таким, що не відповідає строку та порядку зарахування орендної плати, які визначені в Податковому кодексі України, у зв'язку з чим судами вірно внесено зміни до даного пункту договору оренди.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про законність та обґрунтованість позовних вимог є правильними з огляду на те, що нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом, і оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість перегляду розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РВС-ЛТД" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року у справі № 904/1387/14 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року у справі № 904/1387/14 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіТ.Ф. Костенко О.В. Яценко