Постанова

від 23.07.2014 по справі 820/9871/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 липня 2014 р. № 820/9871/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Маренич Т.О.

за участю:

представника позивача - Короленка Р.А.,

представника відповідача - Токаренка Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" до Харківської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Антекс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №807000003/2014/000575/2 від 23.04.2014 року Харківської митниці Міндоходів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з рішенням про коригування митної вартості № 807000003/2014/000575/2 від 23.04.2014р. не погоджується повністю, вважає, що дане рішення про коригування митної вартості прийнятим Відповідачем на підставі митної декларації № 209140000/2014/8997 від 26.03.2014р., числові значення митної вартості якої суперечать складовим митної вартості товарів, що містяться у документах поданих разом із цією митною декларацією, тобто оскаржуване рішення прийнято на підставі митної декларації в якій міститься помилка в сумі митної вартості, і тому є протиправним і підлягає скасуванню. За судженням позивача, сама по собі інформація з раніше поданої позивачем митної декларації щодо вищої митної вартості ідентичних товарів не є достатнім обґрунтуванням взаємопов'язаності покупця і продавця, яка вплинула на митну вартість товару. З урахуванням вказаного, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Харківська митниця Міндоходів, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.84-91) відповідач вказав, що заявлена позивачем митна вартість товару значно нижча ніж інформація програмного комплексу ПІК Інспектор 2006 по фактам митних оформлень іншими митницями України, зокрема, менш ніж попереднє митне оформлення цим ж підприємством в Львівській митниці Міндоходів. Мінімальний рівень ідентичного/подібного товару у максимально наближений час, за попередніми митними оформленнями ТОВ "Антекс" в Львівській митниці Міндоходів за МД від 26.03.2014 № 209140000/2014/8997 складає: товар1 - 0,95S/кг, товар2 - 2,8 S/кг, товар4 - 1,95 S/кг дол.США/кг. Даний факт підтверджується інформацією Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України. Вказане порівняння здійснено на виконання п. 2.5 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 13.07.2012р. № 362.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (ст. 58 МК України) не застосовано у зв'язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, котра була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також, у зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України. Інші методи визначення також не застосовано, оскільки декларантом не підтверджені надані ним відомості в повній мірі документально, надані декларантом документи визначені ч.2 ст. 53 МК України містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених ч. З ст.53 МК України. За таких підстав, було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № 807000003/2014/000575 за резервним методом визначення митної вартості. При коритуванні за основу взято наявну в митниці цінову інформацію ЄАІС ДМСУ та ПІК Інспектор 2006 за МД № 209140000/2014/8997 від 26.03.2014р. Таким чином, як стверджує відповідач, спірне рішення про коригування митної вартості товарів прийнято відповідно до ч. 3 ст. 53. п. 1 ч.4 ст. 54, п.п. 1,2 ч.5 ст. 54, п. 2 ч.6 ст. 54, ст. ст. 55,58,59,64 МК України, наказу Мінфіну України від 24.05.2012р № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення "про коригування митної вартості товарів, та Переліку додаткових складових до ціни договору", зареєстрованого в Мінюсті України 01.06.2012р. за № 883/21195, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 13.07.2012р. № 362.

Харківською митницею Міндоходів відмовлено у у митному оформленні на підставі п. 2, 3 ч. 6 ст. 54, ст. 256 МК України та у спосіб, що визначений Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документу, затвердженого наказом Мінфіну України від 30.05.2012р. № 631, зареєстрованого в Мінюсті України 10.08.2012р. за № 1360/21672, прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач погодився з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів і сплатив митні платежі, а відтак відповідно до п. 56.11 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків. Посилаючи на викладені доводи і міркування, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення заявлених вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

В межах контракту № 1 від 07.02.2010 року. за специфікацією № 78 від 14.04.2014р., укладеного з фірмою VІА GmbH, на митну територію України був ввезений товар. (а.с.14).

23 квітня 2014р. для здійснення митного оформлення товару позивачем подана митному органу електронна митна декларація № 807100000/2014/016402, в якій вартість визначена за ціною договору. (а.с.9-13).

З метою розмитнення товару позивач додав до вищезазначеної вантажної митної декларації документи: рахунок-фактуру виробника товару, прайс-лист відправника товару на 14.04.2014р., інвойс № 78 від 14.04.2014р., специфікацію № 78 від 14.04.2014р., декларацію про відповідність (реєстраційний номер UА/002/D04746-14), копію митної декларації країни відправника (14С255000022ВІМЕ97), зовнішньоекономічний договір (контракт) з додатками, листи відправника товару від 17.04.2014р.

Відповідач - Харківська митниця Міндоходів, не погодився з визначенням митної вартості товару ТОВ "Антекс" за ціною договору і в рішенні про корегування митної вартості товарів №80700003/2014/000575/2 від 23.04.2014 року (а.с.8) зазначив, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Джерелом інформації для оскаржуваного рішення по товару відповідач назвав цінову інформацію про товари, митне оформлення яких вже здійснено позивачем - митна декларація № 209140000/2014/8997 від 26.03.2014р., що була оформлена Львівською митницею Міндоходів, та на підставі якої відповідач здійснив коригування митної вартості товарів.

Відповідач в спірному рішенні також зазначив про ненадання додаткових документів і звернення декларанта з вимогою видати рішення про коригування митної вартості товарів.

23 квітня 2014р. після консультацій, позивач листом повідомив відповідача про те, що у зв'язку з неможливістю надати на сьогоднішній день додаткові документи просив видати рішення про коригування митної вартості товару. (а.с.59).

Для отримання додаткових документів ТОВ «Антекс» 12.05.2014 року звернувся з запитом до ПП «Галтранс-Логістик», що здійснювало митне оформлення і Львівської митниці Міндоходів, в якому просили надати документи і пояснення збільшення митної вартості товару. (а.с.40-41). Проте, відповіді не отримало.

За матеріалами справи, ПП «Галтранс-Логістик» надало послуги з митного оформлення товару зазначеного у специфікації № 77 від 18.03.2014р., що належить ТОВ «Антекс» за митною декларацією №209140000/2014/8997 від 26.03.2014р., підписало вищезазначену митну декларацію як представник декларанта. (а.с.47).

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що критерії правомірності рішень та діянь суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що правовідносини з визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування унормовані приписами глави 9 розділу ІІІ Митного кодексу України, котра включає статті з 57 по 64.

Згідно із частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Суд відзначає, що позивачем разом з митною декларацією № 807100000/2014/016402 надано відповідачу рахунок-фактуру № 220140025 виробника товару, що містить відпускні ціни на товар.(а.с.14).

Як вбачається з оскаржуваного рішення відповідач послався на наявність в нього інформації про вищу митну вартість раніше задекларованих позивачем ідентичних товарів, які перевозились ним в межах того самого контракту.

Згідно зі статтею 55 Митного кодексу України, у разі прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості, воно обов'язково має містити, в тому числі, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також посилання на наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

За приписами частин тринадцять та чотирнадцять статті 58 МК України, за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Однак законом чітко встановлено умови, за наявності яких у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні.

Такими імперативними умовами є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та/або існування обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

З аналізу вказаних вище норм закону також слідує, що у митного органу наявний обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.

Суд зазначає, що сама по собі інформація з раніше поданої позивачем митної декларації щодо вищої митної вартості ідентичних товарів не є достатнім обґрунтуванням взаємопов'язаності покупця і продавця, яка вплинула на митну вартість товару.

Даний висновок відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, зазначеній у постанові від 18 березня 2014 р. по справі № К/800/52404/13. (а.с.54-61), і окружний адміністративний суд не знаходить правових підстав для залишення при розв'язанні спору поза увагою правових позицій, які викладені адміністративним судом касаційної інстанції в даному судовому акті.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Судові витрати розподілити у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" до Харківської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №807000003/2014/000575/2 від 23.04.2014 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" (місцезнаходження: 61064, м.Харків, вул.Полтавський шлях, 123, код ЄДРПОУ - 24338100) судовий збір у розмірі 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 28 липня 2014 року.

Суддя Панченко О.В.