Рішення

від 16.06.2009 по справі 8/115

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/115

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.09                                                                                 Справа № 8/115

а позовом Відкритого акціонерного товариства «Луганськгаз»в особі філії управління «Антрацитміжрайгаз», м. Антрацит Луганської  області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітітель»,  м.  Луганськ

про стягнення 15786 грн. 35 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області  Середа А.П.,

при секретарі судового засідання –Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Федаш М.М. - юрисконсульт, - довіреність № 138 від 25.12.08 року;

від відповідача –Мартиросян Л.С. –представник,  - довіреність № б/н від 21.05.09 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 15786,35 грн., яка вникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору на постачання природного газу №16п-55пр, укладеного між сторонами 25.12.07 року;

судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 22 травня до 05 червня 2009 року та з 05 червня до 16 червня 2009 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

У судовому засіданні 16.06.09 року представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Представник позивача  позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує та вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (№ б/н від 21.05.09).

Він також стверджує, що борг у сумі 7541,35 грн., який дійсно мав місце станом на 14.05.09 року, відповідачем добровільно погашено у ході судового розгляду даного спору, на підтвердження чого представник надав до справи документальні докази (платіжні доручення №1190 від 04.06.09 року на суму 2000,00 грн. та №1207 від 15.06.09 року на суму 5541,35 грн.).

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.

25.12.07 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір №16П-55Пр на постачання природного газу, згідно якому постачальник зобов'язується продати покупцю у 2008 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 договору).

(Договір цитується виходячи з предмету спору).

Постачальник передає покупцеві у січні 2008 року  газ у обсязі 13,0 тис.куб метрів (п.2.1).

Свої пропозиції по зміні місячних обсягів подачі газу в межах квартального  обсягу покупець надає  постачальнику за 15 днів до початку місяця, в якому здійснюватиметься поставка газу (п.2.2).

За розрахункову одиницю поданого  газу приймається 1 куб. метр, приведений  до стандартних умов (п.2.3).

Постачальник передає покупцю газ на газовимірювальних станціях (ГВС), що знаходяться  на території покупця (п.3.1). Кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними  актами приймання-передачі газу (п.3.2). Акти приймання-передачі газу уповноважені представники сторін складають до 3-го числа місяця, наступного за звітним (п.3.3).          

Вартість до сплати за 1000,0 куб. метрів природного газу для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання складає 1046,28 грн., з ПДВ (п.5.1).

Ціна газ, вказана у п.5.1 цього договору, визначена на день його підписання і змінюється за рішенням компетентних органів  України, наказами НАК «Нафтогаз України». Сторони домовилися, що у випадку  зміни ціни чи порядку розрахунків  за газ нові ціни чи порядок розрахунків  є обов'язковими для сторін за договором та оформлюються  відповідною додатковою угодою (п.5.3).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100%попереджньої оплати поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично використаний газ здійснюється до 5 числа, наступного за місяцем поставки (п.6.1).

При невиконанні покупцем вимог, передбачених п. 6.1 цього договору, постачальник має право обмежити постачання газу покупцеві відповідно до рівня проплат або припинити поставку газу (п.6.2).

Якщо у платіжному дорученні  не вказується призначення платежу, то кошти будуть зараховані рахунок заборгованості попередніх періодів (п.6.3).

За невиконання або неналежне виконання  своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть  відповідальність у відповідності з чинним законодавством України (п.7.1)

В разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п.6.1 цього договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення  строку остаточного розрахунку за звітний місяць (п.7.2).

Договір набирає чинності  з моменту підписання і діє в частині  поставки газу з 01 січня 2008 року по 01 лютого 2008 року, в частині розрахунків за газ –до їх  повного здійснення (п.11.1).

15.11.08 року сторони уклали додаткову угоду №11  до основного договору, згідно з якою  домовилися , що вартість 1000 куб. м газу у період з 15.11.08 року по  31 грудня 2008 року коштує 1892,2320 грн. (з ПДВ).

25.12.08 року  сторони уклали додаткову угоду №12, відповідно до якої домовилися:

п.5.3 основного договору  викласти у наступній редакції: «У випадку зміни ціни та порядку розрахунків за газ, нова ціна  приймається покупцем без оформлення додаткової угоди, а зміни порядку розрахунків за газ оформлюються відповідною додатковою угодою, - це є обов'язковим для сторін»;

п.11.1 викласти у наступній редакції: «договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки газу з 1 січня 2008 року і діє в частині постачання газу до 31 січня 2009 року, а в частині розрахунків за газ –до їх повного здійснення».

Сама додаткова угода  набирає чинності з 31 грудня 2008 року і діє в частині постачання газу до  31 січня 2009 року, а в частині розрахунків за газ –до їх повного здійснення (п.5).

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до справи акт №б/н приймання-передачі природного газу за договором на постачання №16П-55Пр від 01.01.09 року, згідно якому станом на 31.01.09 року відповідач у січні 2009 року отримав від позивача  8754 куб. метрів природного газу.

Відповідач підтвердив факт отримання такої кількості газу та пояснив, що вказаний його обсяг на суму 7541,35 грн. ним оплачено після звернення позивача з цим позовом до суду за ставкою 1892,2320 грн. за 1000 куб.м (платіжні доручення №1190 від 04.06.09 року на суму 2000,00 грн. та №1207 від 15.06.09 року на суму 5541,35 грн.), з огляду на що він вважає, що ним належним чином виконано умови розділів 5 та 6 основного договору, і підстав для задоволення позову немає.

Позивач не згоден з такою позицією відповідача з огляду на наступне.

Згідно додатковій угоді №12 від 25.12.08 року, сторони домовилися, що у випадку зміни ціни та порядку розрахунків за газ, нова ціна  приймається покупцем без оформлення додаткової угоди, а зміни порядку розрахунків за газ оформлюються відповідною додатковою угодою, - це є обов'язковим для сторін.

29.01.09 року Національна комісія з регулювання електроенергетики України (НКРЕ) прийняла постанову №57 «Про затвердження граничних рівнів цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік», пунктом 1 якої затвердила граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на рівні 2020,25 грн. за 1000 куб.м.

На виконання цієї постанови  Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»29.01.09 року видала наказ №43 «Про затвердження Прейскуранта на природний газ», яким ввела його у дію з 01.01.09 року (п.1) та згідно Додатку до цього Прейскуранта затвердила ціну на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на рівні  2424,30 грн. (разом з ПДВ у розмірі 404,50 грн.) за 1000 куб. м (позиція 3.2).

19.02.09 року НКРЕ прийняла постанову №195 «Про затвердження граничних цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік», якою затвердила на 2009 рік  для названих категорій споживачів ціну на природний газ на рівні 2020,25 грн. за 1000 куб.м (без урахування ПДВ) (п.1) та скасувала власну (вищезгадану) постанову №57 від 29.01.09 року.

Позивач стверджує, що ним при зверненні до суду з цим позовом  застосовано вищезгадані документи, оскільки жодного іншого, яким би було врегульовано питання ціни на природний газ, спожитий у січні 2009 року, уповноваженими на те органами держави - не було.

З урахуванням викладеного він вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

ІІ.Заслухавши представників сторін,  оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

           Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами, але за  аналогією  породжують

цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків,

зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника   виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором  строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає  або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

           Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

           Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець    зобов'язаний    оплатити   товар   за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу,  або,  якщо  вона   не встановлена  у  договорі  і не може бути визначена виходячи з його умов,  - за ціною,  що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу,  а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

            Якщо  ціну  встановлено  залежно  від  ваги  товару,  вона визначається за вагою нетто, якщо інше  не  встановлено  договором купівлі-продажу.

            Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників,  що зумовлюють ціну  товару (собівартість,  затрати тощо),  але при цьому не визначено способу її перегляду,  ціна визначається виходячи  із  співвідношення  цих показників  на  момент  укладення  договору  і на момент передання товару.

           Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо  передання товару,   ціна   визначається виходячи із  співвідношення  цих показників на  момент  укладення  договору  і  на  день  передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором,  - на день,  визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу.  

           Положення цієї частини  про визначення  ціни  товару застосовуються,  якщо  інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

           Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

           Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

           Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

          У даному випадку ціна товару визначена вищезгаданими нормативними актами, прийнятими у межах своєї компетенції НКРЕ України.

          Окрему додаткову угоду у зв'язку зі зміною ціни товару (природного газу) сторони не повинні були укладати (п.2 Додаткової угоди №12 від 25.12.08 року).

          З огляду на те, що відповідач не сплатив вартість товару за належною ціною, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

          Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

              Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Боржник,  який прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів  наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає   стягненню  у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків.

           Договором може бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

          Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Таким чином, позов в частині стягнення боргу підлягає задоволенню частково, а саме: на суму 8245,00 грн. (15786,35 грн. - 7541,35 грн.).

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст.49 ГПК України,  покладає  їх  на відповідача у повному обсязі як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16,509, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49 та ст.ст.75, 82, 84, 85 ГПК України,  суд

в и р і ш и в :

          1.Позов задовольнити  частково.    

         2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітітель», ідентифікаційний код 35487721, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Херсонська, 22-а, - на користь Відкритого акціонерного товариства «Луганськаз»(місто Луганськ, вул. Т.Шевченка, 102) в особі  філії -  Управління «Антрацитміжрайгаз», ідентифікаційний код 20188253, яке знаходиться за адресою: місто Антрацит, вул. Толстого, №б/н Луганської області, -  основний борг у сумі  8245 (вісім тисяч двісті сорок п'ять) грн. 00 коп., а також: державне мито у сумі 157 (сто п'ятдесят сім) грн. 86 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312  (триста дванадцять) грн. 50 коп.  

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду  у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –  22 червня 2009 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа