Рішення

від 14.08.2014 по справі 922/2272/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2014 р.Справа № 922/2272/13

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Аюпова Р.М.

судді: Бринцев О.В. , Шатерніков М.І.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Первомайська районна державна адміністрація Харківської області, м. Первомайський, Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : 1. Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків; 2. Лозівська ОДПІ у Харківській області, м. Лозова; 3. Харківська обласна рада, м. Харків, до Суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Первомайський про розірвання договору оренди земельної ділянки за участю представників сторін:

Представник позивача - Гарібян О.І., дов. № 03-22/1624 від 20.05.2013р.;

Представник відповідача - ОСОБА_3, дов. б/н від 16.06.2013р.;

Третя особа (1) - Ремінний В.І., дов. від 13.03.2014р.;

Третя особа (2) - не з"явився.

Третя особа (3) - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Первомайська районна державна адміністрація Харківської області звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Суб"єкта підприємницької діяльності фіізичної особи ОСОБА_1, м. Первомайський про розірвання договору оренди земельної ділянки від 11.06.2007р., укладеного між Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області та СПДФО ОСОБА_1 та звільнення земельної ділянки державної власності загальною площею 21,6079 га, розташовану в територіальних межах Верхньобишкинської сільської ради Первомайського району Харківської області. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 05.06.2013р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 17.06.2013р., залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну інспекцію сільського господарства в Харківській області, м. Харків.

Ухвалою господарського суду від 17.06.2013р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Лозівську ОДПІ у Харківській області.

Ухвалою господарського суду від 23.07.2013р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківську обласну раду.

Ухвалою господарського суду від 12.08.2014р. призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу, провадження якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса. Провадження по справі зупинено на термін проведення судової експертизи.

Ухвалою господарського суду від 18.06.2014р., враховуючи повернення до суду матеріалів справи № 922/2272/13 з висновком судового експерта, провадження по справі було поновлено.

Ухвалою господарського суду від 23.06.2014р. для розгляду справи призначено судову колегію.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 23.06.2014р. призначено склад колегії для розгляду справи № 922/2272/13: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Бринцев О.В., Шатерніков М.І.

У призначеному судовому засіданні 14.08.2014р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.08.2014р. проти позову заперечував, через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. № 28395), які судом долучені до матеріалів справи.

Представник другої третьої особи в судове засідання 14.08.2014р. не з"явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника Лозівської ОДПІ ГУ Міндоходів в Харківській області (вх. № 28309), яке судом задовольняється.

Представник третьої третьої особи в судове засідаення не з"явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника Харківської обласної ради (вх. № 28261), яке судом задовольняється.

Присутні в судовому засіданні 14.08.2014р. позивач, відповідач та перша третя особа вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників третіх осіб та пояснили, що ними надані всі необхідні для розгляду справи письмові докази.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне:

Як свідчать матеріали справи, на підставі розпорядження голови Первомайської райдержадміністрації від 28.12.2005 року № 639, громадянину ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право оренди терміном на 30 років на земельну ділянку державної власності (категорія земель - землі водного фонду) для рибогосподарських потреб та культурно-оздоровчих цілей, розташовану в межах Верхньобишкинської сільської ради, площею 6,6 га водного дзеркала та прибережну захисну смугу навколо ставка.

На підставі даного розпорядження TOB "Підприємство "Астра"" у 2005 році виготовлено проект відведення земельної ділянки площею 21,6079 га. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6324581500:11:000:0052.

Вподальшому, на підставі розробленого проекту відведення, 11 червня 2007 року, між Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки водного фонду (далі - договір), згідно з яким в оренду СПДФО ОСОБА_1 була передана земельна ділянка водного фонду з розташованою на ній водоймою (ставком) з земель державної власності, загальною площею 21,6079 га, яка розташована в територіальних межах Верхньобишкинської сільської ради Первомайського району Харківської області, із строком дії договору терміном на 30 років. Договір оренди зареєстрований в Харківській регіональний філії Державного підприємства "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 червня 2007 року за № 040768000001.

Відповідно до п. 2 договору, в оренду СПДФО ОСОБА_1 була передана земельна ділянка загальною площею 21,6079 га, в тому числі: пасовищ - 11,9731 га. болот - 3,0293 га, ставок - 6,6055 га.

Як зазначив позивач в позові, рішенням Харківської обласної ради від 17.11.1998 року на території Первомайського району створено ботанічний заказник "Верхньобишкинський" площею 138,8 га, який 06.11.2008 року, який передано під охорону Первомайській райдержадміністрації, про що свідчить охоронне зобов'язання від 06.11.2008 року, зареєстроване в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Харківській області за № 5-20-43-Зк щодо забезпечення режиму охорони та збереження ботанічного заказника місцевого значення "Верхньобишкинський".

Розпорядженням Харківської облдержадміністрації від 30.01.2010 року № 39 затверджено матеріали вибору місця розташування земельної ділянки для організації та встановлення меж території ботанічного заказника місцевого значення "Верхньобишкинський" на території Верхньобишкинської сільської ради Первомайського району та надано Первомайській райдержадміністрації дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку площею 138,8 га.

На підставі даного розпорядження ТОВ "Енергосинтез" виготовлено проект землеустрою, який затверджено розпорядженням голови Харківської облдержадміністрації від 28.09.2011 № 540 Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6324581500:11:000:0055.

Постановою Первомайської міжрайонної прокуратури Харківської області від 08.05.2013 року було проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства та Закону України "Про природно-заповідний фонд України" щодо використання органами виконавчої влади земель природно-заповідного призначення, якою встановлено факт використання СПДФО ОСОБА_1 земельної ділянки, яка частково знаходиться на землях ботанічного заказника «Верхньобишкинський».

Перевіркою Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, проведено обстеження земельної ділянки водного фонду та встановлено, що по узрізу води ставка знаходиться захисна лісосмуга, по якій проходить межа ботанічного заказника «Верхньобишкинський» та фактично використовується СПДФО ОСОБА_1 на території заказника 7,5672 га без правовстановлюючих документів. На підставі проведеного Інспекцією обстеження земельної ділянки, було здійснено розрахунок шкоди внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок та порушення земельного законодавства, чим заподіяно збитки державі на загальну суму 82038,69 грн.

Звертаючись до господарського суду з відповідним позовом, позивач зазначив, що, ані у акті встановлення та погодження меж земельної ділянки водного фонду, ані у висновку Первомайського районного відділу земельних ресурсів про погодження проекту відведення земельної ділянки зі ставком, розташованої на території Верхньобишкинської сільської ради від 01.03.2005 року, ані у висновку про надання в оренду земельної ділянки державної власності та про повноту і якість матеріалів для державної реєстрації договору оренди землі від 11.06.2007 року, що підписаний начальником Первомайського районного відділу земельних ресурсів ОСОБА_6 та доданий до договору оренди, відсутнє зазначення про обмеження та обтяження щодо використання даної земельної ділянки, враховуючи встановлений охоронним зобов'язанням режим охорони та збереження ботанічного заказника місцевого значення «Верхньобишкинський».

Таким чином, передача у користування відповідачеві земельної ділянки, яка межує з заказником, є, на думку позивача, порушення вимог ст. 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», оскільки не дотримано режиму охорони зазначеного об'єкту.

Окрім цього, первіркою Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області встановлено фактичне використання відповідачем земельної ділянки площею 15,4 га, із них на території заказника 7,5672 га., з чого вбачається, що зазначені землі використовуються за відсутності рішення (розпорядження) про їх надання у користування, і також за відсутності вчиненого правочину щодо них, що вказує на самовільне зайняття земельної ділянки загальною площею 15,4 га.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинам притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію загальної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України та ст. 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Зі змісту статті 13 вказаного Закону вбачається, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що примусове припинення договору оренди землі шляхом його дострокового розірвання за ініціативою орендаря можливе у випадках істотного порушення орендодавцем умов договору оренди або закону.

На підставі ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, тобто, види матеріально-правових вимог, які заінтересована сторона може заявити до порушника. Випадки та підстави дострокового розірвання договору передбачено статтями 651 та 652 ЦК України; вказаними статтями передбачено можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін договору.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є об'єкт оренди, строк дії договору оренди, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, відповідальність сторін та ін.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

При цьому, правові наслідки зміни або розірвання договору передбачені ст. 653 ЦК України, зокрема, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Таким чином, підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачами, мають бути визначені або безпосередньо договором оренди, або приписами законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем - Первомайською районною державною адміністрацією (орендодавцем), та відповідачем - СПД-ФО ОСОБА_1 (орендарем) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого, орендодавець надав в строкове платне користування орендарю земельну ділянку водного фонду з розташованої на ній водоймою (ставком)).

Пунктом 14 договору оренди землі сторони договору визначили, що земельна ділянка передається для рибогосподарських потреб з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 15 договору оренди).

При цьому, пунктом 16 договору оренди землі визначені умови збереження стану об'єкту оренди: використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

П. 34 договору оренди передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Відповідно до п.31 зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується в судовому порядку.

Підстави припинення договору оренди на умовах, визначених безпосередньо договором оренди, містяться у п.32 договору, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено та припинення підприємницької діяльності.

Водночас, п. 33 сторонами договору оренди погоджено, що дія договору оренди припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін та за рішенням суду на вимогу однією із сторін, унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення , пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, 22.11.2011р. за власним рішенням було припинено підприємницьку діяльність відповідача - фізичної особи-підприємця -ОСОБА_1, номер запису 24680060005000211, що підтверджується Витягом є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.07.2014 року.

Згідно зі ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом та, відповідно, набувати статусу громадянина-підприємця має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Слід зазначити, що громадянин-підприємець самостійно діє на ринку, вступаючи у відносини, набуваючи при цьому відповідних прав та обов'язків. Це свідчить,що стороною відповідних відносин юридично є саме громадянин-підприємець (угоди укладаються від його імені, на його ім'я отримуються ліцензії та інші дозволи, він несе майнову та іншу відповідальність за результати підприємницької діяльності). Він є повноцінним самостійним суб'єктом ринку - суб'єктом господарювання (п. 2 ч. 2 ст. 55 ГК України).

Громадянин-підприємець здійснює діяльність в межах універсальної правоздатності - права займатися підприємницькою діяльністю, передбаченого ст. 42 Конституції України. Це означає можливість особи займатися будь-яким видом підприємницької діяльності, здійснення якого не суперечить законодавству. Згідно з ч. 5 ст. 128 ГК України громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у ст. 44 ГК України, зокрема, він може здійснювати самостійно будь-яку діяльність відповідно до потреб ринку, на власний розсуд приймаючи відповідні рішення, що не суперечать закону. Зважаючи на визначення господарської діяльності, що наводиться у ст. З ГК України, у широкому значенні вони можуть виготовляти та реалізовувати продукцію, виконувати роботи чи надавати послуги вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Громадянин-підприємець уособлює і власника відповідного бізнесу, і орган управління ним.

Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Так, відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнані: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці; 3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності

Однак, чинне законодавство України визначає необхідність державної реєстрації підприємницької діяльності.

Порядок державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та їх припинення регулюється Законом України від 15 травня 2003 р. № 755-ІУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон про державну реєстрацію).

Таким чином, під припиненням суб'єктів господарювання слід розуміти припинення не лише юридичних, але й фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 59 ГК України та ст. 104 ЦК України припинення суб'єкта господарювання здійснюється в результаті реорганізації, передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або шляхом ліквідації.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 ст. 46 зазначеного Закону визначені підстави державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, зокрема, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі:

- прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності;

- смерті фізичної особи - підприємця;

- постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою;

- постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності;

- постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

З зазначеного вбачається, що сторона договору - СПД-ФО ОСОБА_1, за власним бажанням, припинив підприємницьку діяльність, тобто, припинив своє існування, як суб'єкт господарювання, а, отже, відповідно до п. 32 договору оренди землі, договір оренди підлягає припиненню шляхом його розірвання.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Керуючись ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку з тим, що сторона договору - СПД-ФО ОСОБА_1, за власним бажанням, припинив підприємницьку діяльність, тобто, припинив своє існування, як суб'єкт господарювання, законодавством та умовами договору (п. 32,33 ) передбачена можливість припинення договору оренди шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, колегія суддів дійшла висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 11.06.2007р., укладеного між Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області та СПДФО ОСОБА_1, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що, у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.06.2007р. за №0407658000001).

Стосовно вимог щодо звільнення земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 19 договору оренди землі, після припинення дії договору, орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому, порівняному з тим, у якому він одержав в оренду.

За приписами ст. 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, у разі припинення договору найм,у наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Земельна ділянка є державної власністю і відповідно до пункту 12 перехідних положень Земельного кодексу України перебуває у віданні Харківської міської ради.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку державної власності загальною площею 21,6079га, розташовану в територіальних межах Вишньобишківськоїсільської ради Первомайського району Харківської області, обґрунтованими, такими, що підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 42, 55 Конституції України, Законом України "Про оренду землі", ст. ст. 11, 15, 16, 202, 509, 525, 629, 638, 651, 652, 653, 785, 792 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 44, 59, 128, 173, 174, 179, 188, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-3, 12, 22, 27, 32, 33, 43, 44, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 11.06.2007р., укладений між Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області (64107, Харківська область, м. Первомайський, вул. Леніна, 16, код 23918373) та СПДФО ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1).

Зобов"язати ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) звільнити земельну ділянку державної власності загальною площею 21,6079 га, розташовану в територіальних межах Верхньобишкинської сільської ради Первомайського району Харківської області.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) на користь Первомайської районної державної адміністрації Харківської області (64107, Харківська область, м. Первомайський, вул. Леніна, 16, код 23918373) 1147,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.08.2014 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Р.М. Аюпова О.В. Бринцев М.І. Шатерніков

справа № 922/2272/13