Рішення

від 18.08.2014 по справі 916/2908/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2014 р.Справа № 916/2908/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від прокуратури - Зінюта М.С.,

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Верховець К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради до Фірми „Агропроммонтажсервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 268,67 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради до Фірми „Агропроммонтажсервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,05 га вартістю 124730,00 грн., яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, Лиманський район, смт. Затока біля бази відпочинку „Ніка", та про стягнення шкоди у розмірі 268,67 грн., заподіяної внаслідок самовільного зайняття вказаної земельної ділянки. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Білгород-Дністровською міжрайонною прокуратурою в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів проведено перевірку додержання посадовими особами Затоківської селищної ради вимог закону при наданні у (власність і користування, продажу, зміні цільового призначення земельних ділянок, використання і забудови підконтрольних їм територій.

За результатами перевірки установлено, що фірмі „Агропроммонтажсервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю належить земельна ділянка площею 0,2480 га згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 930102 для будівництва оздоровчого комплексу „Ніка" за адресою: Лиманський район, смт. Затока, м. Білгород-Дністровського Одеської області.

Разом з тим, фахівцями Державної інспекції сільського господарства в Одеській області установлено, що відповідач фактично використовує земельну ділянку загальною площею 0,3088 га, тому земельна ділянка площею орієнтовно 0,05 га зайнята та самовільно використовується відповідачем. У зв'язку з цим державним інспектором сільського господарства в Одеській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 03.10.2013 р., протокол № 000967 від 03.10.2013 р. та керівнику фірми „Агропроммонтажсервіс" надано припис щодо усунення виявленого порушення у 30-денний термін.

Крім того, Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області винесено постанову № 000885 від 03.10.2013 р. про накладення на директора фірми „Агропроммонтажсервіс" ОСОБА_3 адміністративного стягнення.

Згідно розрахунків розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, які визначено за методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 р., в результаті самовільного зайняття земельної ділянки, розташованої на території Лиманського району, смт. Затока, м. Білгород-Дністровського, Одеської області, фірмою „Агропроммонтажсервіс" заподіяно шкоду Затоківській селищній раді на загальну суму 268,67 грн.

Згідно відповіді відділу Держземагенства у м. Білгород-Дністровському від 22.05.2013 р. № 01-09/1543 нормативно-грошова вартість 1 кв.м у Лиманському районі смт. Затока становить 249,46 грн., у зв'язку з цим вартість самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки становить 124730 грн. (500 х 249,46).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.10.2013 р. позовну заяву Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2908/13, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду на 15.11.2013 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.11.2013 року розгляд справи № 916/2908/13 було відкладено на 05.12.2013 р.

На підставі розпорядження голови суду від 05.12.2013 р. у зв'язку з перебуванням судді Петрова В.С. на лікарняному з 04.12.2013 р., вказану справу № 916/2908/13 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Малярчук І.А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.12.2013 року справу № 916/2908/13 прийнято до провадження судді Малярчук І.А. та розгляд справи призначено в засіданні суду на 18.12.2013 р.

Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області від 10.12.2013 року справу № 916/2908/13 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Петрову В.С. у зв'язку з його виходом з лікарняного.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.2013 р. справу № 916/2908/13 прийнято до провадження судді Петрова В.С. та розгляд справи призначено в засіданні суду.

Позивач заявлений прокурором позов не підтримав та вважає позовні вимоги необґрунтованими, про що зазначено у письмових поясненнях по справі (а.с. 66-67). При цьому позивач зазначив, що на засіданні Затоківської селищної ради 29.11.2003 р. було прийнято рішення про надання згоди відповідачу на розробку проекту відводу спірної земельної ділянки.

Відповідач проти заявленого прокурором позову заперечував з підстав, вказаних у відзиві на позов (а.с. 56), вказуючи при цьому на необґрунтованість позовних вимог прокурора. Наразі відповідач послався на те, що сторонами по справі було укладено угоду № 38 від 14.11.2013 р., відповідно до якої відповідач за користування спірною земельною ділянкою сплачує відповідну плату.

31.01.2014 р. відповідачем було подано до господарського суду Одеської області клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення Одеським окружним адміністративним судом адміністративної справи № 815/717/14 за позовом Фірми „Агропроммонтажсервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної інспекції сільського господарства в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування припису.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 03.02.2014 р. провадження у справі № 916/2908/13 було зупинено до вирішення адміністративним судом по суті адміністративної справи № 815/717/14 за позовом Фірми „Агропроммонтажсервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної інспекції сільського господарства в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування припису від 03.10.2013 р. № 001525.

23.07.2014 р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора про поновлення провадження у справі, оскільки постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2014 р. по справі № 815/717/14 задоволено повністю адміністративний позов Фірми „Агропроммонтажсервіс" у вигляді ТОВ до Державної інспекції сільського господарства в Одеській області про визнання дій протиправним та скасування припису від 03.10.2013 р. № 001525, а саме вказаний припис скасовано.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.07.2014 р. провадження у справі № 916/2908/13 було поновлено та розгляд справи призначено в засіданні суду.

Під час розгляду справи відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову прокурора.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Фірма „Агропроммонтажсервіс" у вигляді ТОВ є власником земельної ділянки площею 0,2480 га, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Лиманський район, Золотий беріг 119, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку ЯЛ № 220942 від 27.08.2010 р., копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 61). На вказаній земельній ділянці розташовані належні відповідачу на праві власності будівлі та споруди оздоровчого комплексу „Ніка", що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 12.03.2013 р. (а.с. 58) та витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 59-60).

В період з 02.10.2013 р. по 03.10.2013 р. посадовими особами Державної інспекції сільського господарства в Одеській області - Ярмуш Саміром Халідовичем та Турманідзе Гела Зурабовичем було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства Фірми „Агропроммонтажсервіс" при використанні земельної ділянки на території смт. Затока, м. Білгород-Дністровськ, бульвар Золотий беріг, 119, за результатами якої було складено акт №000689 від 03.10.2013 р. згідно положень п. 5.3 Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.02.2013 року № 132 та ч. 6 ст. 7 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". В ході перевірки було встановлено, що Фірма „Агропроммонтажсервіс" використовує земельну ділянку площею приблизно 0,0300 га на підставі державного акту, однак частина земельної ділянки площею 0,0050 га використовується без правовстановлюючих документів, а також відсутні межові знаки зазначеної земельної ділянки. У зазначеному акті директором Фірми „Агропроммонтажсервіс" - ОСОБА_3 було зазначено, що з геодезичною зйомкою не згоден.

03.10.2013 р. у зв'язку з встановленими під час перевірки порушеннями державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в Одеській області - Турманідзе Г.З. було складено припис № 001525, яким Фірму „Агропроммонтажсервіс" зобов'язано у 30-ти денний термін усунути виявлене порушення земельного законодавства.. При цьому у акті перевірки державними інспекторами було вказано, що площа земельної ділянки, яка використовується без правовстановлюючих документів приблизно 0,0050 га, а у приписі містяться виправлення поверх первинно зазначеної площі та вказано, що площа складає приблизно 0,05 га.

Так, з огляду на виникнення вказаних розбіжностей щодо площі спірної земельної ділянки, ухвалою суду від 13.01.2014 р. до суду викликались для дачі відповідних пояснень державний інспектор Турманідзе Г.Г. та старший державний інспектор Ярмуш С.Х. Держінспекції сільського господарства в Одеській області, які 03.10.2013 р. проводили перевірку дотримання вимог земельного законодавства фірмою „Агропроммонтажсервіс" у вигляді ТОВ. В засіданні суду 27.01.2014 р. Турманідзе Г.Г. були надані пояснення щодо допущення описки при зазначенні площі зайнятої ділянки замість вірної 0,05 га вказано 0,0050 га.

Як було з'ясовано судом, за результатами оскарження відповідачем вказаного припису Держінспекції сільського господарства в Одеській області від 03.10.2013 р. № 001525 останній не був скасований, а тому є чинним.

Крім того, Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області винесено постанову № 000885 від 03.10.2013 р. про накладення на директора фірми „Агропроммонтажсервіс" ОСОБА_3 адміністративного стягнення.

Наразі прокурор вказує, що згідно розрахунків розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, які визначено за методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 р., в результаті самовільного зайняття земельної ділянки, розташованої на території Лиманського району, смт. Затока, м. Білгород-Дністровського Одеської області, фірмою „Агропроммонтажсервіс" заподіяно шкоду Затоківській селищній раді на загальну суму 268,67 грн., яка заявлена до стягнення.

Між тим під час розгляду справи представником відповідача було надано до суду копію квитанції № 221 від 15.08.2014 р., згідно якої відповідачем було сплачено заявлену до стягнення суму шкоди в розмірі 268,67 грн.

Відтак, з огляду на погашення відповідачем заявленої прокурором до стягнення суми шкоди, суд доходить до висновку про те, що предмет спору по справі в цій частині позову відсутній.

Відповідно до п. 1 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині позовних вимог Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 268,67 грн., заподіяної внаслідок самовільного зайняття вказаної земельної ділянки.

Щодо решти частини вимог прокурора про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянки площею 0,05 га вартістю 124730,00 грн., яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, Лиманський район, смт. Затока біля бази відпочинку „Ніка", суд зазначає наступне

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до п. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Виходячи з аналізу наведених норм та положення п. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідні територіальні громади та здійснює від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження органу місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а тому як представницький орган територіальної громади рада у земельних відносинах за законом набуває повноважень суб'єкта права комунальної власності на землю, виконуючи надані їй територіальною громадою повноваження і, відповідно, набуває статусу виконавчого органу влади у системі органів самоврядування на території населеного пункту.

Між тим відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Закону України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

До того ж статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За приписами ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Як вказує прокурор, відповідач самовільно використовує земельну ділянку загальною площею 0,05 га за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, Лиманський район, смт. Затока біля бази відпочинку „Ніка".

Так, самовільне зайняття земельних ділянок визначено в ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Виходячи з вищенаведених положень закону, саме використання землі без отримання документів, передбачених в ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, кваліфікується як самовільне зайняття землі, за що громадяни та юридичні особи несуть цивільну відповідальність, що передбачено ст. 211 Земельного кодексу України.

Стаття 211 Земельного кодексу України встановлює, що громадяни та юридичні особи за самовільне зайняття земельних ділянок несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Згідно положень ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Так, відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Як зазначено в п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин (із змінами і доповненнями), відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Наразі судом вході розгляду справи було з'ясовано, що 29.11.2013 року Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області було прийнято рішення № 1658 „Про надання дозволу Фірмі „Агропроммонтажсервіс" у вигляді ТОВ на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0508 га в оренду терміном на 10 років для експлуатації будівель та споруд оздоровчого комплексу „Ніка" за адресою: бульвар Золотий беріг, 119, Лиманський район, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області" (а.с. 68). Зі змісту вказаного рішення вбачається, що Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, розглянувши, зокрема, лист Фірми „Агропроммонтажсервіс" у вигляді ТОВ, вирішила дати дозвіл Фірмі „Агропроммонтажсервіс" у вигляді ТОВ на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 10 років площею 0,0146 га та площею 0,0362 га для експлуатації будівель та споруд оздоровчого комплексу «Ніка» за адресою: бульвар Золотий беріг, 119, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області (п.п. 2, 3 рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області № 1658 від 29.11.2013 року).

З наведеного вбачається, що станом на момент проведення працівниками Держінспекції сільського господарства перевірки та прийняття припису 03.10.2013 року у Фірми „Агропроммонтажсервіс" у вигляді ТОВ були відсутні документи, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою площею 0,0508 га, оскільки дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в оренду терміном на 10 років для експлуатації будівель та споруд оздоровчого комплексу «Ніка» за адресою: бульвар Золотий беріг, 119, Лиманський район, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області було отримано позивачем лише 29.11.2013 року на підставі вказаного рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області № 1658. З наданих позивачем до суду пояснень випливає те, що звернення відповідача 30.10.2013 р. до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області для оформлення права користування вказаною земельною ділянкою обумовлено тим, що частина будівель та споруд оздоровчого комплексу „Ніка" знаходяться за межами земельної ділянки площею 0,2480 га, що належить відповідачу на праві власності згідно державного акту серії ЯЛ № 220942.

Так, судом з'ясовано, що надана відповідачу у власність земельна ділянка згідно державного акту серії ЯЛ № 220942 не охоплює всю площу належних відповідачу будівель та споруд оздоровчого комплексу „Ніка", оскільки свідоцтво про право власності на вказані будівлі було видано 12.03.2013 р., в той час як держакт на земельну ділянку видано ще у 2010 році.

До того ж з матеріалів справи вбачається, що на запит Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора, ФОП ОСОБА_7 було здійснено геодезичну зйомку земельної ділянки, яка використовується позивачем для експлуатації будівель та споруд оздоровчого комплексу „Ніка" за адресою: бульвар Золотий беріг, 119, Лиманський район, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області та в результаті контрольного обміру встановлено, що площа вказаної земельної ділянки становить 0,3062 га (а.с. 101), в той час, як згідно державного акту серії ЯЛ № 220942 позивачу на праві власності за вказаною адресою належить земельна ділянка площею 0,2480 га. При цьому суд зазначає, що різниця між встановленою вказаною геодезичною зйомкою площею земельної ділянки та площею земельної ділянки, яка належить позивачу на праві власності за вказаною адресою, відповідає площі земельної ділянки 0,058 га, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду якої надано відповідачу рішенням Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 29.11.2013 року № 1658 (0,3062 га - 0,2480 га).

У відповідності до ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно п. 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин (із змінами і доповненнями), у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

Також судом встановлено, що до укладення сторонами договору оренди, задля врегулювання належного використання земельної ділянки 14.11.2013 року між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та Фірмою „Агропроммонтажсервіс" у вигляді ТОВ було укладено угоду № 38 про розмір плати за фактичне користування земельною ділянкою (а.с. 57).

Отже з урахування вищенаведених обставин у їх сукупності, суд вважає, що в даному випадку встановлення у акті перевірки, на який посилається прокурор у позові, фактичного користування відповідачем земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. За таких обставин, судом оцінюються критично доводи прокурора щодо самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе вищенаведене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради про зобов'язання Фірми „Агропроммонтажсервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звільнити самовільно зайняту спірну земельну ділянку безпідставними, у зв'язку з чим такі вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 р. „Про судовий збір" (зі змінами із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 жовтня 2011 року N 3828-VI), який набрав чинності 01 листопада 2011 р.

Так, згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява.

Згідно ч. 3 ст. 6 зазначеного Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Так, у позовній заяві прокурором було заявлено вимогу майнового характеру про стягнення шкоди та вимогу немайнового характеру про зобов'язання звільнити земельну ділянку. З огляду на вказане та враховуючи вищенаведені вимоги законодавства, ставка судового збору за заявлені прокурором майнову вимогу складає 1827 грн., а за немайнову - 1218 грн. (з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати 1218 грн.)

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Як зазначено в п. 4.6 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповн.), приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Враховуючи те, що заявлену прокурором до стягнення суму відповідач сплатив після подачі позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за вимогу про стягнення шкоди, слід віднести за рахунок відповідача (п. 4.7 Постанови Пленуму ВГСУ № 7). Також з огляду на те, що у задоволенні позову прокурора про зобов'язання звільнити земельну ділянку, який не був підтриманий позивач, відмовлено, відповідно сума судового збору за вказані вимоги не підлягає стягненню з позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 32, 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради до Фірми „Агропроммонтажсервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 268,67 грн.

2. У задоволенні позовних вимог Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради до Фірми „Агропроммонтажсервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки відмовити.

3. Стягнути з Фірми „Агропроммонтажсервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (67000, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Пушкінська, 26; код ЄДРПОУ 22487830) на користь державного бюджету (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, рахунок № 31210206783008, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 1827/одна тисяча вісімсот двадцять сім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2014 р.

Суддя Петров В.С.