Постанова

від 19.08.2014 по справі 816/3021/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/3021/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

при секретарі судового засідання - Колодяжному Д.В.,

за участю: представника позивача - Візір О.В.,

представника відповідача - Гриценко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіб-Агро" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2014 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіб-Агро" (далі - ТОВ "Сіб-Агро") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державна податкова інспекція у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18 липня 2014 року №0000162308.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ті обставини, що висновки Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області в акті перевірки № 4169/16-01-22-02/32257135 від 07.07.2014 року що стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, є безпідставними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки позивач вважає, що проведені господарські операції з контрагентом ПП "Марленас" є реальними, товарними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, на підтвердження чого надав первинну бухгалтерську документацію. Тому, на думку позивача, податкове повідомлення - рішення від 18.07.2014 року №0000162308 підлягає скасуванню в повному обсязі.

Представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач в письмових запереченнях зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "Сіб-Агро", яке є правонаступником Приватного підприємства "Сіб-Агро", зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 16 грудня 2002 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців /а.с.18/.

Позивач є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200003142 від 14.06.2003 року. /а.с.22/.

Згідно довідки АА №482837 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої Головним управлінням статистики у Полтавській області /а.с.16/, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД-2010: 476.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі с/г сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. /а.с.20-21/.

На підставі наказу від 23.06.2014 року №1450 /а.с.158/ ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області та направлення від 23.06.2014 року №996 /а.с.159/ Кривенко Оленою Володимирівною - головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у м. Полтаві, згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Сіб-Агро" по взаємовідносинах з ПП "Марленас" код ЄДРПОУ 35312460 за травень 2012 року.

За результатами перевірки податковим органом 07.07.2014 року складено акт № 4169/16-01-22-02/32257135, в якому зафіксовано порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за травень 2012 року на суму 50925,00 грн, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (ряд.19 Декларації з ПДВ) за травень 2012 року на суму 50925,00 грн. /а.с.25-41/.

Не погодившись з висновками акту відповідно до п.86.7 статті 86 Податкового кодексу України ТОВ "Сіб-Агро" до акту перевірки подані заперечення за №844 від 17.07.2014 року. /а.с.42-54/.

ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області надало відповідь на заперечення №10264/10/16-01-22-02-23, якою повідомлено, що висновки акту перевірки залишені без змін./а.с.55-56/.

На підставі висновків акту перевірки від 7.07.2014 року № 4169/16-01-22-02/32257135 відповідачем 18.07.2014 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000162308, яким ТОВ "Сіб-Агро" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 50925,00 грн за травень 2012 року. /а.с.57/.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням - рішенням позивач ТОВ "Сіб-Агро" звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

Надаючи оцінку податковому повідомленню - рішенню від 18.07.2014 року №0000162308 суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.1995 року № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судом встановлено, що 14.05.2012 року між ТОВ "Сіб-Агро" (покупець) та ПП "Марленас" (постачальник, продавець) укладено договір поставки №14/3-М. /а.с.59-61/. Згідно умов Договору продавець зобовязується передати у власність покупця шрот соняшниковий, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього кошти. Ціна на момент складання договору складає 1800 грн за 1 тону (в тому числі ПДВ) /п.2.1. Договору/. Кількість товару не обмежується та зазначається в додаткових угодах до договору. Продавець зобов'язаний поставити товар в кількості, яка була оплачена покупцем. /п.2.2 Договору/. Згідно п.3.1 Договору постачання товару автомобільним транспортом на умовах "FCA, ПАТ "Запорізький масложиркомбінат" у відповідності з "Інкотерм" 2010р. Строк поставки товару - на протязі 2-х робочих днів з моменту оплати товару. Покупець зобов'язаний надати транспортні засоби для навантаження товару. Навантаження товару здійснюється силами та засобами продавця.

На виконання умов договору ПП "Марленас" у травні 2012 року здійснена поставка -шроту соняшникового, відповідно базису поставки передбаченого останнім, що підтверджується накладними КТТ-04274 від 21.05.2012 року на загальну суму 44622,00 грн, КТТ-04317 від 03.05.2012 року на загальну суму 43686,00 грн, КТТ-04318 від 18.05.2012 року на загальну суму 44802,00 грн, КТТ-04206 від 16.05.2012 року на загальну суму 41724,00 грн, КТТ-04205 від 16.05.2012 року на загальну суму 44964,00 грн, КТТ-04149 від 15.05.2012 року на загальну суму 40752,00 грн, КТТ-04148 від 15.05.2012 року на загальну суму 45000,00 грн./а.с.64,66,68,70,72,74,76/.

На підставі здійснених господарських операцій постачальником складені податкові накладні:№25 від 15.05.2012 року на загальну суму 270000,00 грн у тому числі ПДВ 45000,00 грн та №27 від 21.05.2012 року на загальну суму 35550,00 грн у тому числі ПДВ 5925,00 грн. /а.с.78,79/, які відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду і відповідає даним декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

Дослідивши податкові накладні, виписані ПП "Марленас" для документального оформлення господарських операцій з придбання ТОВ "Сіб-Агро" шроту соняшникового, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Розрахунок за придбаний товар здійснений у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, факт оплати товару підтверджується і актом перевірки. Доказом здійснення оплати слугує платіжне доручення №1280 від 14.05.2012 року на суму 215000,00 грн, №1284 від 15.05.2012 року на суму 55000,00 грн, №1377к від 22.05.2012 року на суму 35550,00 грн./а.с.80-82/.

Згідно Закону № 996 операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника і теж є свідченням здійснення господарських операцій з постачальником.

Факт транспортування товару, його отримання та використання ТОВ "СІБ- АГРО" у власній господарській діяльності для виробництва комбікорму підтверджується дослідженими ревізором первинними документами наведеними на арк. 5-6 акту перевірки і не заперечується останнім, тобто: ТТН від 15.05.2012 року, 15.05.2012 року, 16.05.2012 року,16.05.2012 року, 21.05.2012 року /а.с.65,67,69,71,73,75,77/; договором перевезення №31Т від 27.01.2012 року /а.с.83-84/ та актом прийому виконаних робіт від 21.05.2012 року, від 18.05.2012 року /а.с.86-88/; договором перевезення №32Т від 27.01.2012 року /а.с.89-90/ та акту прийому виконаних робіт від 18.05.2012 року /а.с.91-92/; договором перевезення №ЗЗТ від 27.01.2012 року /а.с.93-94/. та акту прийому виконаних робіт від 16.05.2012 року, від 16.05.2012 року, від 15.05.2012 року, від 15.05.2012 року /а.с.96-102/.

Стосовно відсутності подорожніх листів, документів, що підтверджують якість, певних недоліків транспортних документів слід враховувати наступне.

Господарська операція з перевезення товару відбувалася за участю постачальника та перевізника, а тому наявність у покупця подорожнього листа чинним законодавством не передбачена, адже згідно п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568 подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема, типова зокрема товарно-транспортної накладної затверджені спільним наказом Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.95 № 488/346, відповідно до п. 2 якого застосування зазначеної форми первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до п. 4 Положення про державну реєстрацію; нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ №731 від 28.12.1992 року, державній реєстрації підлягають нормативно - правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції, тощо), якщо в них є одна або більше норм, що мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Проте, даний наказ не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а тому застосування його підприємствами, установами та організаціями, які не входять до сфери і органу, який видав нормативно-правовий акт, не є обов'язковим.

Відповідно до преамбули Закону України "Про підтвердження відповідності" № 2406 17.05.2001 року, останній визначає правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності, тобто регулює правовідносини, які не пов'язані з обчисленням та сплатою податків.

З огляду на наведене, наявність чи відсутність у покупця за договором сертифікатів на придбану продукцію ніяким чином не впливає на його право формувати податковий кредит, оскільки виникнення такого права закон пов'язує з іншими підставами.

Придбаний товар у подальшому був використаний для виготовлення комбікорму, який в подальшому був реалізований Агропромисловому товариству з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" за договором поставки №010312 від 01.03.2012 року. /а.с.111-116/. Доказом здійснення господарської операції слугують надані до суду видаткові накладні. /а.с.117-154/.

Суд зазначає, що договір з ПП "Марленас", по якому здійснювалася господарська діяльність ТОВ "Сіб-Агро", укладений з дотриманням вимог ЦК України та ГК України і в судовому порядку недійсним не визнаний, а тому спричиняє настання реальних правових наслідків, як того вимагає ст. 203 ЦК України.

Проведення господарських операцій по вказаному правочину підтверджено первинними документами, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку і фіксують факти здійснення господарських операцій відповідно до вимог ст. 9 Закону № 996.

Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону може бути визнано недійсним повністю або в частині тільки судом.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, яким повинні відповідати правочини, зокрема, в силу ч. 5 згаданої статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Наведене однозначно свідчить, що правочин є правомірним, тобто, дійсним, а неправомірність/недійсність правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до статті 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

В акті перевірки відсутні посилання на судові рішення якими б був встановлений факт недійсності укладеного правочину як фіктивного.

Посилання відповідача на те, що стосовно контрагента позивача складений акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства "Марленас" (код 35312460) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Ю.ПЕЙПЕР" (код 36395694) та ПП "Павлоград-Інвест-Агро" (код 35168745)" №949/04-07-22-01/35312460 від 04.11.2013 року суд не приймає до уваги, оскільки чинним законодавством не передбачено, що відсутність контрагента за юридичною (фактичною) адресою є безумовним доказом відсутності реального здійснення господарської діяльності останнім, та те, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки підприємства-контрагента є достатнім доказом порушення платником, що перевіряється, вимог податкового законодавства. В силу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факти здійснення господарських операцій фіксуються первинними документами, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, адже обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

На момент укладення правочину, його виконання контрагент був правоздатним і зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, мав діюче свідоцтво платника податку на додану вартість і включений до Реєстру платників даного податку. Установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість не скасовані і не визнані недійсними рішеннями судів.

Акт перевірки не містить посилання на докази, якими б були спростовані правоздатність, реєстрація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, статус платника податку на додану вартість, перебування в Реєстрі платників даного податку контрагента ТОВ "Сіб-Агро" на момент укладення правочину та його виконання.

У акті перевірки відсутні посилання на рішення судів, які б набрали законної сили та прийняті в порядку ст. 55і ГК України і якими б встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента без відома засновника, реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрація/перереєстрація підприємства на підставних осіб.

Отже, наведені відомості в акті перевірки №949/04-07-22-01/35312460 від 04.11.2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства "Марленас" (код 35312460) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Ю.ПЕЙПЕР" (код 36395694) та ПП "Павлоград-Інвест-Агро" (код 35168745)" не є достатніми та допустимими доказами нездійснення спірних операцій та підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2014 року №0000162308 обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства Україн якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 182,70 грн. що підтверджується платіжним дорученням №914 від 23.07.2014 року /а.с.2/, суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіб-Агро" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 18 липня 2014 року №0000162308.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіб-Агро" (код ЄДРПОУ 32257135) витрати по сплаті судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн 70 коп. (сплачений згідно платіжного доручення № 914 від 23 липня 2014 року).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 22 серпня 2014 року.

Суддя Г.В. Костенко