Ухвала

від 23.09.2014 по справі 816/3021/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 р.Справа № 816/3021/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2014р. по справі № 816/3021/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіб-Агро"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіб-Агро" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18 липня 2014 року №0000162308.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2014 року адміністративний позов задоволено.

Податковий орган, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Сіб-Агро", яке є правонаступником Приватного підприємства "Сіб-Агро", зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 16 грудня 2002 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.18).

Позивач є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200003142 від 14.06.2003 року. (а.с.22).

Згідно довідки АА №482837 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої Головним управлінням статистики у Полтавській області (а.с.16), позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД-2010: 476.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі с/г сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. /а.с.20-21/.

На підставі наказу від 23.06.2014 року №1450 (а.с.158) ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області та направлення від 23.06.2014 року №996 (а.с.159) Кривенко Оленою Володимирівною - головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у м. Полтаві, згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Сіб-Агро" по взаємовідносинах з ПП "Марленас" код ЄДРПОУ 35312460 за травень 2012 року.

За результатами перевірки податковим органом 07.07.2014 року складено акт № 4169/16-01-22-02/32257135, в якому зафіксовано порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за травень 2012 року на суму 50925,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (ряд.19 Декларації з ПДВ) за травень 2012 року на суму 50925,00 грн. (а.с.25-41).

Не погодившись з висновками акту відповідно до п.86.7 статті 86 Податкового кодексу України ТОВ "Сіб-Агро" до акту перевірки подані заперечення за №844 від 17.07.2014 року. (а.с.42-54).

ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області надало відповідь на заперечення №10264/10/16-01-22-02-23, якою повідомлено, що висновки акту перевірки залишені без змін.(а.с.55-56).

На підставі висновків акту перевірки від 7.07.2014 року № 4169/16-01-22-02/32257135 відповідачем 18.07.2014 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000162308, яким ТОВ "Сіб-Агро" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 50925,00 грн., за травень 2012 року. (а.с.57).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, 14.05.2012 року між ТОВ "Сіб-Агро" (покупець) та ПП "Марленас" (постачальник, продавець) укладено договір поставки №14/3-М. (а.с.59-61). Згідно умов Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця шрот соняшниковий, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього кошти. Ціна на момент складання договору складає 1800 грн., за 1 тону (в тому числі ПДВ) (п.2.1. Договору). Кількість товару не обмежується та зазначається в додаткових угодах до договору. Продавець зобов'язаний поставити товар в кількості, яка була оплачена покупцем. (п.2.2 Договору). Згідно п.3.1 Договору постачання товару автомобільним транспортом на умовах "FCA, ПАТ "Запорізький масложиркомбінат" у відповідності з "Інкотерм" 2010р. Строк поставки товару - на протязі 2-х робочих днів з моменту оплати товару. Покупець зобов'язаний надати транспортні засоби для навантаження товару. Навантаження товару здійснюється силами та засобами продавця.

На виконання умов договору ПП "Марленас" у травні 2012 року здійснена поставка - шроту соняшникового, відповідно базису поставки передбаченого останнім, що підтверджується накладними КТТ-04274 від 21.05.2012 року на загальну суму 44622,00 грн., КТТ-04317 від 03.05.2012 року на загальну суму 43686,00 грн., КТТ-04318 від 18.05.2012 року на загальну суму 44802,00 грн., КТТ-04206 від 16.05.2012 року на загальну суму 41724,00 грн., КТТ-04205 від 16.05.2012 року на загальну суму 44964,00 грн., КТТ-04149 від 15.05.2012 року на загальну суму 40752,00 грн., КТТ-04148 від 15.05.2012 року на загальну суму 45000,00 грн.(а.с.64,66,68,70,72,74,76).

На підставі здійснених господарських операцій постачальником складені податкові накладні:№25 від 15.05.2012 року на загальну суму 270000,00 грн., у тому числі ПДВ 45000,00 грн., та №27 від 21.05.2012 року на загальну суму 35550,00 грн., у тому числі ПДВ 5925,00 грн. (а.с.78,79), які відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду і відповідає даним декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

Розрахунок за придбаний товар здійснений у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, факт оплати товару підтверджується і актом перевірки. Доказом здійснення оплати слугує платіжне доручення №1280 від 14.05.2012 року на суму 215000,00 грн., №1284 від 15.05.2012 року на суму 55000,00 грн., №1377к від 22.05.2012 року на суму 35550,00 грн.(а.с.80-82).

Факт транспортування товару, його отримання та використання ТОВ "СІБ- АГРО" у власній господарській діяльності для виробництва комбікорму підтверджується дослідженими ревізором первинними документами наведеними на арк. 5-6 акту перевірки і не заперечується останнім, тобто: ТТН від 15.05.2012 року, 15.05.2012 року, 16.05.2012 року,16.05.2012 року, 21.05.2012 року (а.с.65,67,69,71,73,75,77); договором перевезення №31Т від 27.01.2012 року (а.с.83-84) та актом прийому виконаних робіт від 21.05.2012 року, від 18.05.2012 року (а.с.86-88); договором перевезення №32Т від 27.01.2012 року (а.с.89-90) та акту прийому виконаних робіт від 18.05.2012 року (а.с.91-92); договором перевезення №ЗЗТ від 27.01.2012 року (а.с.93-94) та акту прийому виконаних робіт від 16.05.2012 року, від 16.05.2012 року, від 15.05.2012 року, від 15.05.2012 року (а.с.96-102).

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом апеляційної інстанції як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Щодо відсутності подорожніх листів, документів, що підтверджують якість, певних недоліків транспортних документів колегія суддів зазначає наступне.

Господарська операція з перевезення товару відбувалася за участю постачальника та перевізника, а тому наявність у покупця подорожнього листа чинним законодавством не передбачена, адже згідно п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568 подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема, типова зокрема товарно-транспортної накладної затверджені спільним наказом Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.95 № 488/346, відповідно до п. 2 якого застосування зазначеної форми первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до п. 4 Положення про державну реєстрацію; нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ №731 від 28.12.1992 року, державній реєстрації підлягають нормативно - правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції, тощо), якщо в них є одна або більше норм, що мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Проте, даний наказ не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а тому застосування його підприємствами, установами та організаціями, які не входять до сфери і органу, який видав нормативно-правовий акт, не є обов'язковим.

Відповідно до преамбули Закону України "Про підтвердження відповідності" № 2406 17.05.2001 року, останній визначає правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності, тобто регулює правовідносини, які не пов'язані з обчисленням та сплатою податків.

Таким чином, наявність чи відсутність у покупця за договором сертифікатів на придбану продукцію ніяким чином не впливає на його право формувати податковий кредит, оскільки виникнення такого права закон пов'язує з іншими підставами.

Придбаний товар у подальшому був використаний для виготовлення комбікорму, який в подальшому був реалізований Агропромисловому товариству з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" за договором поставки №010312 від 01.03.2012 року. (а.с.111-116). На підтвердження здійснення господарської операції в матеріалах справи наявні видаткові накладні (а.с.117-154).

Колегія суддів також зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Також, колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки позивача не зазначено жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2014р. по справі № 816/3021/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М.