Постанова

від 25.06.2009 по справі 9/132пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/132пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.06.2009  року                                                                      Справа № 9/132пд

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Бойченка К.І.

суддів                                            Єжової С.С.

                                                  Семендяєвої І.В.

секретар судового засідання:            Шабадаш Д.С.

за участю представників:

від позивача:                              -повноважний представник не прибув;

від відповідача:                              -Будур В.В., представник за дов. №7 від 05.05.09;

розглянувши

у судовому засіданні

апеляційну скаргу                    Фермерського господарства „Три бажання”, с. Валуйське,

Станично-Луганський район Луганської області

на ухвалу          

господарського суду          Луганської області

від                                        21.04.09

по справі                              №9/132пд (суддя –Ворожцов А.Г.)

за позовом                              Відкритого акціонерного товариства „Луганське обласне

виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство”,

с. Валуйське, Станично-Луганський район Луганської області

до відповідача                    Фермерського господарства „Три бажання”, с. Валуйське,

Станично-Луганський район Луганської області

про                                         визнання угоди недійсною

             В С Т А Н О В И В:          

У квітні 2009 року Відкрите акціонерне товариство „Луганське обласне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство”, с. Валуйське, Станично-Луганський район Луганської області (далі за текстом –ВАТ „Луганське обласне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство”, позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 16.04.09 б/н з вимогами про визнання недійсним договору зберігання з правом користування №2/05 від 01.02.05 (далі за текстом - договір), який укладений між Державним підприємством „Укрриба”, м. Київ, та Фермерським господарством „Три бажання”, с. Валуйське, Станично-Луганський район Луганської області, яке позивач визначив відповідачем за позовом (далі за текстом –ФГ „Три бажання”, відповідач).

Позивач вказує на те, що відповідач безпідставно користується електричними мережами і електрообладнанням позивача, а також іншим його майном, яке відповідач отримав на зберігання з правом користування за договором, що оспорюється.

Позивач також вважає, що спірний договір укладений з порушенням чинного законодавства.

Крім того, позивач у позовній заяві з посиланням на ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України заявив клопотання, в якому просить у якості забезпечення позовних вимог на час розгляду справи зупинити дію договору та заборонити відповідачу вести господарську діяльність, передбачену договором, що оспорюється.

Господарський суд Луганської області 21.04.09 виніс ухвалу про порушення провадження у справі, якій присвоєно №9/132пд (а.с. 1), та призначив справу до розгляду, витребував від сторін та держреєстратора виконавчого комітету Луганської міської ради необхідні документи.

Також 21.04.09 у даній справі суд першої інстанції виніс ухвалу (а.с. 2, 3), якою з посиланням на ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України заборонив відповідачу вести господарську діяльність, передбачену спірним договором №2/05 від 01.02.05 та додатковою угодою до нього, до вирішення спору за цією справою, оскільки вважає, що матеріали даної справи містять достатні докази того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в цій справі.

В іншій частині застосування заходів до забезпечення позову суд першої інстанції відмовив у зв'язку з невідповідністю способам забезпечення позову.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Луганської області від 21.04.09 у справі №9/132пд про забезпечення позову, відповідач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 05.05.09 б/н, у якій просить згадану ухвалу про забезпечення позову скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що:

-оскаржувана ухвала судом першої інстанції не відповідає вимогам законодавства та винесена з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. 67 Господарського процесуального кодексу України;

-відповідно до пункту 8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти;

-із оскаржуваної ухвали суду першої інстанції вбачається, що судом не визначено, які саме певні дії необхідно заборонити відповідачу у справі, відсутність заборони на які може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивач заперечив проти апеляційної скарги відповідача за відзивом б/н від 09.06.09, який подав 09.06.09 до Луганського апеляційного господарського суду, та в якому зазначив, що вважає апеляційну скаргу відповідача необґрунтованою, такою, що протирічить вимогам закону та такою, що має ціллю затягування розгляду даної справи й просить в її задоволенні відмовити.

          Повноважний представник позивача у судове засідання, яке відбулося 25.06.09, не прибув, хоча усі сторони у даній справі були повідомлені Луганським апеляційним господарським судом про час, дату та місце цього судового засідання належним чином, про що свідчать матеріали даної справи.

          Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 14.05.09, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Фермерського господарства „Три бажання”, с. Валуйське, Станично-Луганський район Луганської області, від 05.05.09 б/н на ухвалу господарського суду Луганської області від 21.04.09 у справі №9/132пд призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І., суддя -   Єжова С.С., суддя -  Семендяєва І.В.

Відповідно до ч. ч. 1, 2  ст. 106 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

          Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

          Згідно з ч. 2 ст. 99  Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

          Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не здійснює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

          Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), так і за ініціативою господарського суду.

          У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

          У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступного:

          -розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

          -забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

          -наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, спроможності такого заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

          -імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

          -запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які  не є учасниками судового процесу.

          Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

          Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

          З матеріалів даної справи слідує, що позивач не надав обґрунтування того, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

          Судова колегія вважає, що клопотання позивача за позовною заявою про вжиття заходів до забезпечення позову виходить за межі змісту позовних вимог, а зазначені у згаданій заяві заходи не пов'язані з суб'єктивними правами позивача на предмет спору і не відповідають законодавству, на підставі якого подано позов.

          Відповідно до п. 3 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

          Позивачем не надано доказів необхідності вжиття заходів, що вказані у згаданій позовній заяві, до забезпечення позову.

          Відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

          -накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

          -забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

          -забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

          -зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

          Ухвалою про забезпечення позову, що оскаржується, відповідачу заборонено вести господарську діяльність, передбачену договором зберігання з правом користування №2/05 від 01.02.05, укладеного між Фермерським господарством „Три бажання” та Державним підприємством „Укрриба”.

          Відповідно до пункту 8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

          Із оскаржуваної ухвали суду першої інстанції вбачається, що місцевим господарським судом не визначено, які саме певні дії необхідно заборонити відповідачу у справі, відсутність заборони на які може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          З урахуванням вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала господарського суду Луганської області від 21.04.09 у даній справі щодо вжиття заходів до забезпечення позову є незаконною, а тому підлягає скасуванню.

                    У судовому засіданні за згодою представника відповідача оголошені вступна та резолютивна частини даної постанови.

Керуючись ст. ст. 43, 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

                    1.Апеляційну скаргу Фермерського господарства „Три бажання”, с. Волуйське, Станично-Луганський район Луганської області, від 05.05.09 б/н на ухвалу господарського суду Луганської області від 21.04.09 у справі №9/132пд (а.с. 2,3) щодо вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити.

          2.Ухвалу господарського суду Луганської області від 21.04.09 у справі №9/132пд щодо вжиття заходів до забезпечення позову скасувати.

          3.У задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

          4.Справу №9/132пд направити на подальший розгляд до господарського суду Луганської області.

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                            К.І. Бойченко

Суддя                                                                                         С.С. Єжова

Суддя                                                                                          І.В. Семендяєва