Постанова

від 08.08.2014 по справі 815/3942/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 815/3942/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2014 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс" про стягнення заборгованості у розмірі 10118,64 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

07 липня 2014 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс" з позовними вимогами про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році у розмірі 10050, 00 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 68 грн. 64 коп.

Ухвалою від 11 липня 2014 року відкрито скорочене провадження у зазначеній адміністративній справі, відповідачеві запропоновано подати у десятиденний строк з дня одержання копії ухвали письмові заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Шанс» отримав 16.07.2014 р. ухвалу про відкриття скороченого провадження, що підтверджується повідомленням про вручення, але жодних заперечень до суду не надав.

Відтак, суддя дійшов висновку, що спір підлягає вирішенню на підставі наявних у матеріалах справи доказів, оскільки вони повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в 2013 році у відповідача повинен був працювати 1 інвалід, проте позивачем встановлено, що в порушення вимог статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не створено жодного місця.

Загальна сума адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для інвалідів становить 10 050 грн. 00 коп. Станом на 07.05.2014 року, визначену суму адміністративно-господарських санкцій за невиконаний норматив у 2013 році відповідач Одеському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів не сплатив. У зв'язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нараховано пеню, сума якої становить 68 грн. 64 коп.

Як вбачається з поданого відповідачем звіту, протягом 2013 року останній використовував працю 10 найманих працівників.

Відповідач кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році у звіті не зазначено жодного.

Позивачем встановлено, що норматив працевлаштування інвалідів відповідачем не виконано, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів не складає жодної особи, при нормативі 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875-XII (надалі за текстом - "Закон № 875-XII").

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 18 цього Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 19 Закону № 875-XII передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 2 цієї статті підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно наданого відповідачем для відділення Фонду звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік (форма №10-ПІ) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у звітному періоді склала 10 осіб.

Разом з тим, суд зазначає, що обчислення чисельності працюючих, яка виступає базою для розрахунку такого нормативу на підприємствах, має здійснюватися відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 286 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за № 1442/11722.

Так, п. 3.2.5 зазначеної Інструкції передбачено, що середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Пунктом 3.4 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 року за № 117/13384 передбачено, що дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Таким чином, суд приходить висновку, що позивачем вірно встановлено чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні були працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на підприємстві позивача у 2011 році в кількості 1 особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону N 875-XII підприємства /об'єднання/, установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно частини 1 статті 20 Закону України № 875-XII, відповідач зобов'язаний сплатити відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за 2011 рік.

Пунктом 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", строк сплати адміністративно-господарських санкцій визначений до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій частиною 2 статті 20 Закону України № 875-XII передбачено нарахування пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Отже, відповідач зобов'язаний сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи, що відповідач не сплатив зазначені адміністративно-господарські санкції, розмір пені, нарахованої на суму недоїмки складає 68 грн. 64 коп.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 Закону № 875-XII, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Це положення узгоджується зі статтею 43 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач, ігноруючи вищезазначені вимоги чинного законодавства щодо створення робочих місць для забезпечення зайнятості людей з фізичними чи психічними вадами, перешкоджає досягненню ними матеріальної незалежності, їх соціальної реабілітації та забезпеченню рівних можливостей з усіма іншими громадянами.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають повному задоволенню.

Згідно вимог п.4 ч.1 та ч.2 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим кодексом строк оскарження. Суд може розглядати в порядку скороченого провадження адміністративні справи щодо вимог, передбачених частиною першою цієї статті, якщо такі вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб.

Положеннями ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне судове рішення.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутністю витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875-XII, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс" про стягнення заборгованості у розмірі 10118,64 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс" (вул. Лазо, ) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (банк ГУДКСУ в Одеській області, одержувач - УДКС у Білгород-Дністровському районі, МФО 828011, р/р 31212218700011, код ЄД1а, смт. Сергіївка, м. Б.-Дністровський, Одеської області, код ЄДРПОУ 30209823, р/р 2600530110136, МФО 328845, Філія одеського обласного управління АТ «Ощадбанку», на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області/ Банк ГУ ДКСУ в Одеській області, одержувач - УДКСУ у м. Білгород-Дністровському, МФО - 828011, р/р - 31212230700011, код ЄДРПОУ - 37894104, суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році у розмірі 10050, 00 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 68,64 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Л.М.Токмілова