Рішення

від 24.06.2009 по справі 19/110(13/154)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/110(13/154)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.09                                                                                 Справа № 19/110(13/154)

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Об”єднана вантажно-транспортна компанія”, м.Єнакієве Донецької області

до Державного підприємства „Ровенькиантрацит”, м.Ровеньки Луганської області

про стягнення 214160 грн. 89 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – Юрченко Є.О., довіреність № 15/06-2009/-д від 15.06.2009;

від відповідача –Кощеєва Ю.В., довіреність № 1-3/3д-27 від 26.12.2008.

В С Т А Н О В И В:

Обставини  справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 191791,84 грн. та 3% річних у розмірі 22369,05 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні нарахування у сумі 191791 грн. 84 коп. та 3% річних - 22369 грн. 05 коп. нарахованих за період з 20.04.2007 по 01.08.2008 відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Луганської області від 06.10.2008 по справі № 13/154 позовні вимоги були задоволені частково. З відповідача на користь позивача було стягнуто витрати від інфляції в сумі 187886,83 грн., 3% річних –22369,05 грн., державне мито у сумі –2102 грн. 56 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 115,84 грн. В решті вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2009 по справі № 13/154 дане рішення господарського суду Луганської області скасоване, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Постанова обґрунтована тим, що господарський суд у розгляді справи припустився неправильного застосування приписів ч.1 ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, тобто прийняте по суті справи рішення ґрунтується на неповно з'ясованих обставинах, які входять до предмету доказування, а отже неможливо зробити висновок про правильність застосування господарським судом норм матеріального права.

Розпорядженням голови суду від 18.05.2009 по справі № 13/154 справу передано на розгляд судді Косенко Т.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.05.2009 порушено провадження по справі № 19/110(13/154) та справа призначена до розгляду.

У судовому засіданні 19.06.2009, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву.

24.06.2009 представник позивача подав заяву про зменшення суми позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 187886,83 грн., оскільки у розрахунку допустився помилки.

Дана заява прийнята судом до розгляду, оскільки це право позивача, передбачене ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивач надав додаткові пояснення, в яких підтримав позовні вимоги та просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 187886,83 грн. та 3% річних у сумі 22369,05 грн. за період з 20.04.2007 по 01.08.2008.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, в яких зазначив, що після набрання рішенням господарського суду Луганської області від 20.04.2007 по справі № 3/83 законної сили у відповідача не виникло цивільного обов'язку, і відповідно, положення ст.625 Цивільного кодексу України в даному випадку застосуванню не підлягають.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.

В наслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки від 03.03.2005 № 69у/35-54 ГП у відповідача виникло грошове зобов'язання по поверненню попередньої оплати перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Вуглеремкомплект” в сумі 582775 грн. 78 коп., право вимоги за яким Товариство з обмеженою відповідальністю „Вуглеремкомплект” передало позивачу по справі за договором уступки права вимоги від 20.09.2005 № 3-09.

Факт наявності прострочення з боку відповідача грошового зобов'язання в сумі 582776 грн. 78 коп. був встановлений рішенням господарського суду Луганської області по справі № 3/83 від 20.04.2007 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднана вантажно-транспортна компанія” до Державного підприємства „Ровенькиантрацит”.

Грошове зобов'язання в сумі 582776 грн. 78 коп. на цей час відповідачем не виконано.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні нарахування у сумі 191791 грн. 84 коп. та 3% річних - 22369 грн. 05 коп. нарахованих за період з 20.04.2007 по 01.08.2008, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідач позов не визнає посилаючись зокрема на те, що аналогічний спір вже був вирішений судом –рішення господарського суду Луганської області від 14.02.2008 по справі № 16/640, позивачу в позові було відмовлено. Вимоги позивача, що ґрунтуються на застосуванні до спірних правовідносин положень ст.625 Цивільного кодексу України є безпідставними.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так у рішенні господарського суду Луганської області від 20.04.2007 по справі № 3/83 встановлено, що ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються відсотки відповідно до ст.536 цивільного кодексу України від дня, коли товар повинен бути переданий, до дня фактичної передачі товару покупцеві чи повернення йому суми попередньої оплати. Відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом чи іншим актом цивільного законодавства. Оскільки актами цивільного законодавства не передбачений інший розмір таких відсотків позивач правомірно застосував розмір відсотків, що встановлений у ст.625 Цивільного кодексу України –3% річних, але не у якості відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, а як відсотки, нараховані на суму попередньої оплати (582776 грн. 78 коп.), згідно з ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України. У судовому засіданні 24.06.2009 представник позивача також наполягав на цьому.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Зобов'язання відповідача поставити товар (вугілля) на суму передоплати у розмірі 582776,78 грн., що виникло на підставі договору поставки від 03.03.2005 № 69у/35-54ГП, позивач замінив на грошове зобов'язання щодо повернення суми передоплати у розмірі 582776,78 грн. після пред'явлення відповідної претензії від 24.11.2006 № 24/11-06, з вимогою перерахувати протягом семи днів на розрахунковий рахунок позивача грошову суму у розмірі 582776,78 грн. Тому позивач правомірно заявив до стягнення з відповідача інфляційні нарахування та 3% річних за користування чужими грошовими коштами на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення відповідного грошового зобов'язання.

Зазначене грошове зобов'язання на цей час відповідачем не виконано.

Рішення суду про стягнення заборгованості не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та втрат від інфляції нарахованих на прострочене грошове зобов'язання в 582776 грн. 78 коп., є обґрунтованим та підлягають до стягнення.

Доводи відповідача стосовно наявності рішення суду між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, судом не приймаються до уваги, оскільки підставою позову по справі № 16/640 було стягнення втрат від інфляції та 3% річних у зв'язку з несплатою відповідачем грошового зобов'язання, яке виникло у відповідача, на думку позивача, з рішення господарського суду Луганської області від 20.04.2007 по справі № 3/83, стосовно стягнення передоплати за непоставлений товар на суму 582776,78 грн., інфляційних нарахувань у сумі 5244,99 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 23878,10 грн., витрат по сплаті державного мита у сумі 6118,99 грн., 103,32 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як правомірно було зазначено у рішенні господарського суду Луганської області від 14.02.2008 по справі № 16/640 та в постанові Луганського апеляційного господарського суду від 21.04.2008 по справі № 16/640, що відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суд є органом державної влади, якого наділено владними повноваженнями зі здійснення правосуддя. Владні повноваження суду об'єктивуються в актах, які ним видаються у процесі відправлення правосуддя.

Згідно ч.ч.1,2 ст.45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як встановлено ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, застосованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Тобто рішення суду не є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків відповідача у розумінні ст.11 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу, тому на нього не можуть бути нараховані 3% річних та  інфляція, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, як плата за користування чужими грошовими коштами.

Жодним актом цивільного законодавства України не встановлено, що при невиконанні у добровільному порядку рішення господарського суду про стягнення грошових коштів у боржника виникає саме цивільний обов'язок відшкодувати втрати від інфляції та сплачувати 3% річних.

Після набрання рішенням господарського суду Луганської області від 20.04.2007 по справі № 3/83 законної сили у відповідача не виникло цивільного обов'язку, і відповідно, положення ст.625 Цивільного кодексу України в даному випадку застосуванню не підлягають.

Грошове зобов'язання відповідача перед позивачем виникло на підставі невиконання відповідачем своїх обов'язків по поставці товару на підставі договору поставки від 03.03.2005 № 69у/35-54ГП, а не з рішення суду.

Підставою ж позову по справі № 19/110(13/154) є стягнення втрат від інфляції та 3% річних за користування чужими грошовими коштами, що виникло в наслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки, тобто підстави позову по цій справі та по справі № 16/640 відрізняються.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з відповідача належить стягнути витрати від інфляції в сумі 187886 грн. 83 коп., та 3% річних –22369 грн. 05 коп.

Враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 2102,55 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 115,84 грн., в решті на позивача.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 24.06.2009 за згодою представників сторін були оголошені  вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Ровенькиантрацит”, Луганська область, м.Ровеньки, вул. Комуністична, б.6, код 32320704 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднана вантажно-транспортна компанія”, Донецька область, м. Єнакієве, вул. Марата, б.1, код 32287238 втрати від інфляції в сумі 187886 грн. 83 коп., 3% річних –22369 грн. 05 коп., державне мито у сумі 2102 грн. 55 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 115 грн. 85 коп., видати наказ.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 26.06.2009.

Суддя                                                                                      Т.В.Косенко