Рішення

від 16.06.2009 по справі 8/126

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/126

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.09                                                                                 Справа № 8/126

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербитхім», м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Косметика», м. Луганськ, -

про стягнення 24640 грн. 10 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –не з'явився;

від відповідача –Шубін В.М. –директор, - паспорт ЕК №392633, вид. Ленінським РВ ЛМУ УМВСУ у Луганській області 21.02.97 року; наказ №1/9 від 12.01.09 року;

Шубіна С.Б. –представник, - довіреність №91/7 від  02.06.09 року;

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

          суть спору: Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтербитхім»(далі – ТОВ «Інтербитхім», - позивач) заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

           заборгованості за поставлений товар у сумі 15899,76 грн., інфляційних нарахувань у сумі 4245,25 грн., пені у сумі 721,85 грн.; 3% річних у сумі 593,29 грн. та штрафу у сумі 3179,95 грн. нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання №25/12-2007,  укладеного між сторонами 25.12.07 року;

           судових витрат.

          На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 02 червня до 16 червня 2009 року –у зв'язку з необхідністю надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

          Позивач до судового засідання, призначеного на 16.06.09 року, не з'явився, але звернувся до суду з заявою (вих. №0529/5 від 29.05.09 року), в якій ставить суд до відома про повну підтримку позову та просить  суд слухати справу за його відсутності.

Враховуючи, що це клопотання відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, суд його долучив справи.

Представники відповідача заявили клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Позов вони не визнали (відзив на позов за вих. №90/7 від 02.06.09 року) і просять відмовити у його задоволенні у зв'язку з закінченням терміну позовної давності, пославшись на те, що позивач:

невірно визначив залишок суми боргу у розмірі 15899,76 грн., оскільки відповідач повернув йому частину товару на суму 7055,94 грн. ( накладна відповідача на повернення  за №0000003 від 08.08.08 року та корегуюча накладна позивача №000006 від 15.08.08 року);

з огляду на викладене позивач невірно визначив суму пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Представники відповідача не заперечили проти задоволення клопотання позивача про розгляд спору по суті за його відсутності.

Розглянувши клопотання позивача, враховуючи думку відповідача з цього приводу, суд вважає за можливе задовольнити його та здійснити розгляд спору по суті за відсутності позивача.

І.Заслухавши представників відповідача, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.

25.12.07 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір постачання №25/12-2007, згідно якому в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити його (п.1.1 договору).

Найменування, одиниця обліку, кількість і асортимент товару вказуються у накладній (рахунку-фактурі), складеній відповідно до замовлення покупця (п.1.2).

Ціна продукції встановлюється постачальником на момент відвантаження, відображається у накладній (рахунку-фактурі) та вважається погодженою між постачальником та покупцем за наявності печаток і підписів уповноважених осіб сторін. У такому випадку накладні виконують функції специфікації та акту приймання-передачі товару і є  невід'ємними частинами цього договору (п.1.3).

Загальна ціна партії товару  за цим договором визначається як сума усіх отриманих покупцем від  постачальника товарів за весь період дії цього договору (п.1.6).

Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання акту приймання-передачі товару (накладної) сторонами (п.2.1).

Покупець зобов'язаний сплатити  постачальникові  загальну ціну товару протягом 21 календарного дня з моменту прийняття товару шляхом безготівкового розрахунку (п.2.4).

У випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України (п.3.1).

Покупець за порушення обов'язку, визначеного у п. 2.4  цього договору, за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити останньому штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого або в неналежний строк оплаченого товару, а також сплатити пеню у розмірі 0,01% від простроченої суми за кожний день прострочення (п.3.2).

Сторона, що порушила цей договір, повинна відшкодувати збитки, завдані таким порушенням, окрім випадків, коли остання  своїм винним  (умисним або необережним) діянням (дією чи бездіяльністю) сприяла настанню або збільшенню збитків (п.3.3).

Сплата стороною визначених цим договором та(або) чинним законодавством України штрафних санкцій  не звільняє її від виконання  обов'язку відшкодувати на вимогу іншої сторони заподіяні збитки (п.3.4), а також виконати зобов'язання у натурі (п.3.5).

Договір набирає чинності у момент його підписання сторонами та діє до 31.12.08 року. Якщо  впродовж місяця  до закінчення строку дії жодна із сторін не заявить про намір припинити договірні відносини або переукласти договір на інших умовах, дія договору автоматично продовжується  на 1 рік і на тих самих умовах (п.4.3).

Позивач стверджує, що на виконання умов цього договору він відвантажив на користь покупця  товар:

4000 штук лаку  для волосся «Стиль-Класик»дуже сильної фіксації за ціною 4,0833 грн. за 1 шт. на суму 16333,20 грн.;

2000 штук лаку для волосся «Стиль-Класик»сильної фіксації за ціною 4,0833 грн. за 1 штуку на суму 8166,60 грн., а всього на загальну суму 29399,76 грн., що підтверджується доданими позивачем до справи видатковою. накладною №ИНТ-000075 від 25.12.07 року на суму 29399,76 грн., яка містить докази отримання товару покупцем, а саме: підпис уповноваженої на отримання товару особи, скріплений печаткою покупця.

Відповідач не оспорює факт отримання цієї партії товару.

Позивач стверджує, що відповідач вжив заходів, спрямованих на часткову сплату вартості товару, сплативши 13500,00 грн.

Залишок боргу станом на 16.04.09 року, на думку позивача, становить 15899,76 грн.

Крім суми основного боргу, позивач з названої суми нарахував такі штрафні санкції:

пеня за період з 16.01.08 року по 16.04.09 року (454 дні)  у сумі 721,85грн.;

штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого або в неналежний строк оплаченого товару (п.3.2 договору) – 3179,95 грн.;

3% річних у сумі 593,29 грн.;

інфляційні нарахування у сумі 4245,25 грн., - а всього 24640,10 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач пояснив суду та документально підтвердив, що фактично сума основного боргу становить 8843,82 грн., оскільки він на підставі накладної про повернення №СВ-0000003 від 08.08.08 року повернув постачальнику частину отриманого товару на суму 7055,94 грн., а саме:

1160 штук лаку для волосся «Стиль-Класик»дуже сильної фіксації за ціною 4,08 грн. за 1 шт. на суму 4376,63 грон. та

280 штук лаку для волосся  «Стиль-Класик»245Х за ціною 4,08 грн. за 1 штуку на суму 1143,32 грн., - що, разом з ПДВ у сумі 1175,99 грн., складає 7055,94 грн.     

Постачальник підтвердив факт отримання цього товару шляхом:

проставлення підпису уповноваженої особи на вищезгаданій видатковій накладній,

складання Розрахунку №00006 від 15.08.08 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 25.12.07 року №Инт-000075 та видаткової накладної №Инт-000006 від 25.12.07 року.

Позивач не спростував цих доводів відповідача, а тому суд вважає, що станом на день його (позивача) звернення з цим позовом до суду сума основного боргу становила 8843,82 грн. (15899,76 грн. –7055,94 грн.), а не 15899,76 грн.

У зв'язку з цією обставиною  підлягають перегляду усі суми штрафних санкцій, які позивач просить стягнути з відповідача, а саме:

1)пені, - яка підлягає нарахуванню за період з 16.01.08 року по 13.07.08 року (180 днів) у сумі 159,19 грн., оскільки право на її нарахування у позивача виникло з 16.01.08 року, а згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України позивач мав право нараховувати її впродовж шести місяців (інше не встановлено договором).

Пунктом 1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) встановлено скорочений –річний –термін для стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу).

Як вбачається з матеріалів справи, позов подано до суду (здано на пошту) 15.05.09 року (а.с.15), - у зв'язку з чим пеня може бути стягнута лише за період 16.05.08 року по 13.07.08 року у сумі 52,18 грн., оскільки термін позовної давності щодо залишку цієї суми –скінчився, а відповідач просить застосувати термін позовної давності при вирішенні цього спору  (в частині стягнення пені та штрафу, про який йдеться у наступному пункті цього рішення, це клопотання підлягає задоволенню);

2)штрафу у розмірі 20%  (п.3.2 договору) від суми 8843,82 грн., що становить 1768,82 грн.

З причин, про якій йдеться у попередньому пункті цього рішення, штраф не підлягає стягненню, оскільки річний термін позовної давності для звернення до суду з приводу його стягнення скінчився 16.01.09 року;

3)3% річних від суми 8843,82 грн., що становить   265,31 грн.;

4)інфляційні нарахування від суми 8843,82 грн., що становить 2361,31 грн.  

Таким чином, предметом позову фактично є сума 11522,42 грн. (8843,82 грн. + 52,18 грн.+ 265,31 грн.+ 2361,31грн.).

ІІ.Заслухавши представників відповідача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

           1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами, але за  аналогією  породжують

цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків,

зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника   виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором  строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає  або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

           Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

           Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець    зобов'язаний    оплатити   товар   за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу,  або,  якщо  вона   не встановлена  у  договорі  і не може бути визначена виходячи з його умов,  - за ціною,  що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу,  а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

            Якщо  ціну  встановлено  залежно  від  ваги  товару,  вона визначається за вагою нетто, якщо інше  не  встановлено  договором купівлі-продажу.

            Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників,  що зумовлюють ціну  товару (собівартість,  затрати тощо),  але при цьому не визначено способу її перегляду,  ціна визначається виходячи із  співвідношення  цих показників  на  момент  укладення  договору  і на момент передання товару.

           Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо  передання товару,  ціна   визначається виходячи із  співвідношення  цих показників на  момент  укладення  договору  і  на  день  передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором,  - на день,  визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу.  

           Положення цієї частини  про визначення  ціни  товару застосовуються,  якщо  інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

           Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

           Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

           Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну  ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

          З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

          Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

              Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Боржник,  який прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів  наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає   стягненню  у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків.

           Договором може бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

          Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частині 1 ст. 549 ЦКУ,  неустойкою (штрафом, пенею)  є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.

          Частиною 3 тієї ж статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відмотках від несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          При вирішенні питання про стягнення інфляційний нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій  боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

           Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          2. З матеріалів справи вбачається, що позивач при визначенні розміру пені та штрафу, які він просить стягнути з відповідача,  припустився невірного застосування чинного законодавства.

          З причин, про які йдеться вище у описово-мотивувальній частині цього рішення, позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню частково, а в частині стягнення штрафу –не підлягає задоволенню.

          Таким чином, позов підлягає задоволенню частково –на суму 11522,42 грн., у тому числі:

          основний борг –у сумі 8843,82 грн.;

пеня  у сумі 52,18 грн.;

3% річних у сумі  265,31 грн.;

інфляційні нарахування у сумі  2361,31грн.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України,  покладає  їх  на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду, а їх решту –на позивача.

Так, державне мито підлягає стягненню з відповідача у сумі 115,14 грн., а витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –у сумі 146,02 грн.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16,509, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49 та ст.ст.75, 82, 84, 85 ГПК України,  суд

в и р і ш и в :

          1.Позов задовольнити  частково.    

         2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СВ-Косметика», ідентифікаційний код 31196350, яке знаходиться за адресою: юридична: місто Луганськ, кв.Волкова, 3, кв. 61; фактична: місто Луганськ, вул. Руднєва, 119, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербитхім», ідентифікаційний код 32867813, яке знаходиться за адресою: місто Харків, вул. Соціалістична, 2-ж, кв. 50, -  основний борг у сумі  8843 (вісім тисяч вісімсот сорок три) грн. 82 коп., 3% річних у сумі 265  (двісті шістдесят п'ять) грн. 31 коп., пеню у сумі 52  (п'ятдесят дві) грн.18 коп., інфляційні нарахування у сумі 2361 (дві тисячі триста шістдесят одна) грн. 31коп., а також: державне мито у сумі 115 (сто п'ятнадцять) грн. 14 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 146  (сто сорок шість) грн. 02 коп.  

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою представників відповідача у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду  у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –  22 червня 2009 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа