Рішення

від 22.06.2009 по справі 18/130/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/130/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.09                                                                          Справа №  18/130/09

Суддя   Носівець В.В.

за позовом закритого акціонерного товариства “Азовський машинобудівний завод” (87400, Донецька область, Першотравневий район, смт. Мангуш, вул. Мурзи, 16, к. 6)   

до товариства з обмеженою відповідальністю “СОЛАР-ЮГ” (69005, м. Запоріжжя,                         вул. Лермонтова, 21)   

про стягнення 42 638,40 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Пшенична І.С. (довіреність № 3 від 31.01.2007 р.)

від відповідача: Арясова Ю.О. (довіреність б/н від 18.06.2009 р.); Орлов А.А. (директор, рішення № 1 від 05.07.2008 р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

21.05.2009 р. заявлені позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “СОЛАР-ЮГ” (далі –ТОВ “СОЛАР-ЮГ”) на користь закритого акціонерного товариства “Азовський машинобудівний завод” (далі –ЗАТ “Азовський машинобудівний завод”) 42 638,40 грн. (35 532 грн. –основний борг, 7 106,40 грн. –штраф), на підставі Договору поставки № 01-12-25.12.08 від 25.12.2008р., ч. 1 ст. 193, ч. 7 ст. 269 Господарського кодексу України (далі –ГК України).

25.05.2009 р. порушено провадження у справі № 18/130/09, судовий розгляд справи призначено на 22.06.2009 р.

У судовому засіданні 22.06.2009 р. позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові і просить суд задовольнити їх та стягнути з відповідача 42 638,40 грн. (35 532 грн. –основний борг,  7 106,40 грн. –штраф). Зазначив, що у відповідності до Договору поставки № 01-12-25.12.08 від 25.12.2008 р. позивач, на умовах попередньої оплати, перерахував відповідачу суму 35 618,40 грн. Відповідачем на адресу ЗАТ “Азовський машинобудівний завод” був поставлений товар на суму 35 532 грн., різниця у розмірі 86,40 грн. повернута позивачу. Але, у результаті лабораторних аналізів була виявлена невідповідність якості товару вимогам, яким вони мали би відповідати за договором поставки, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплачених грошових коштів. Проте відповідач кошти не повернув, у зв'язку із чим позивач звернувся з відповідною позовною заявою до господарського суду.  

Відповідач позов не визнав, вказавши у своєму письмовому відзиві на те, що ТОВ “СОЛАР-ЮГ” зобов'язався повернути кошти за неякісний товар після його отримання на склад відповідача, однак позивач від повернення неякісного товару відмовився. Відповідач свою правову позицію обґрунтовує п. 8 статті 268 Господарського кодексу України та вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

В судовому засіданні 22.06.2009 р. розгляд справи закінчений і, за згодою представників сторін, оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справу розглянуто без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2008 р. ЗАТ “Азовський машинобудівний завод” (покупець і позивач у справі) та ТОВ “СОЛАР-ЮГ” (постачальник і відповідач у справі) уклали Договір поставки № 01-12-25.12.08 (далі –Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати в обумовлені строки покупцю товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та уплатити за нього грошову суму.

Згідно із п. 1.2. Договору номенклатура, кількість, комплектність товару визначаються специфікаціями, які є невід'ємними частинами цього договору.

Специфікацією № 2 від 13.03.2009 р., що є додатком № 2 до Договору, сторонами була узгоджена поставка листів сталі S355 на суму 35618,40 грн. протягом двох календарних днів після 100% передоплати.

Судом встановлено, що позивачем, на умовах попередньої оплати, перераховано відповідачу суму 35 618,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 404 від 16.03.2009 р. 17.03.2009 р. відповідач поставив позивачу, а позивач прийняв товар, обумовлений специфікацією № 2, на загальну суму 35 532 грн., про що свідчить видаткова накладна № 17/03-1 від 17.03.2009р. Різниця дійсної вартості товару і передоплати, у розмірі 86,40 грн., 24.03.2009р. відповідачем була повернута позивачу.

Відповідно до п. 3.1 Договору якість товару, що поставляється має відповідати діючим нормам, технічним умовам і стандартам на даний вид товару, специфікації, документу, що посвідчує його якість. Згідно акту приймання продукції за якістю № 73/3 від 24.03.2009р., підписаного представниками сторін, поставлені листи за маркою сталі не відповідали заявленій у договорі, специфікації та сертифікаті S 355J2С3 –фактична марка сталі –14Г2 і даний недолік є невиправним.

Пунктом 5.5. Договору встановлено, що у разі поставки неякісного товару покупець має право на свій вибір вимагати заміни неякісного товару на товар належної якості у місці знаходженні неякісного товару у строк не більше 10 днів, а також відшкодування витрат постачальником покупцю на транспортні витрати, пов'язані із заміною неякісного товару (у разі якщо повернення неякісного товару на склад постачальника та/або доставка якісного товару на обмін на склад покупця виконані покупцем); відмовитися від оплати неякісного товару, а якщо товар оплачено –вимагати повернення грошових коштів від постачальника.

02.04.2009 р. позивачем на адресу відповідача було направлено телеграму з вимогою повернути суму попередньої оплати за поставлений неякісний товар. Телеграма була отримана відповідачем 03.04.2009 р.

Оскільки станом на 21.05.2009 р. сума попередньої оплати відповідачем не була повернута позивачу, останній звернувся до господарського суду Запорізької області з відповідною позовною заявою.

Оцінивши представлені докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність (покупця) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт передачі відповідачем товару не відповідної якості, господарський суд вважає доведеним.

Таким чином, вимога позивача, в частині стягнення з відповідача 35 532 грн. основного боргу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф за порушення умов господарського зобов'язання в розмірі 20% вартості неякісного товару, що дорівнює 7106,40 грн. на підставі ч. 2 ст. 231 та ч.7 ст. 269 Господарського кодексу України

У п. 7.1 Договору сторони обумовили за порушення зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.  

Згідно зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошових сум (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських правовідносин зобов'язується сплатити в разі невиконання або неналежного виконання господарських зобов'язань.

Суд вважає наданий позивачем розрахунок штрафу вірним, а вимогу про стягнення цієї суми з відповідача обґрунтованою, однак задовольняє її частково, виходячи із наступного:

Згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам поведінки винної сторони, тощо.

У відповідності зі ст. 233 ГК України, якщо підлягаюча сплаті неустойка (штраф, пеня) надмірно велика в порівнянні зі збитками кредитора, суд вправі зменшити неустойку (штраф, пеню). При цьому судом повинні бути прийняті до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майнове положення сторін, що беруть участь у зобов'язанні; не тільки майнові, але й інші інтереси сторін...

Приймаючи до уваги вищезазначене, об'єктивно оцінивши всі суттєві обставини справи, суд визнав за можливе зменшити розмір штрафу на 6751,08 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача 1% штрафу від вартості неякісного товару –355,32 грн.

Що стосується заперечень відповідача із посиланням на приписи п. 8 статті 268 Господарського кодексу України, суд зазначає, що відповідач хибно розуміє дану норму права. Законодавець, в даному випадку, зобов'язав саме постачальника, а не покупця (позивача) розпорядитися поставленими товарами у визначений даною нормою термін, в разі, коли покупець відмовився від прийняття товарів за якістю. З матеріалів справи вбачається що саме такі умови і настали, тому відповідач у будь-якому разі повинен повернути позивачу суму передоплати і, звісно, розпоряджатися на власний розсуд товаром, від прийняття якого позивач відмовився. Товар, згідно акту № 73.11-1 від 19.03.2009 р. зберігається позивачем із забезпеченням умов зберігання, які дозволяють виключити зіпсування його якості та змішування з іншими листами сталі.

У зв'язку з викладеним, позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “СОЛАР-ЮГ” (69005, м.Запоріжжя, вул. Лермонтова, 21, код ЄДРПОУ 35923929; п/р № 26003060183837 в КБ “Приватбанк” ЗРУ, МФО 313399) на користь закритого акціонерного товариства “Азовський машинобудівний завод” (87400, Донецька область, Першотравневий район, смт. Мангуш, вул. Мурзи, 16, к. 6, код ЄДРПОУ 32954671; п/р № 26002034317101 в Донецькій філії АБ “Брокбізнесбанк”, МФО 335678) 35 532 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот тридцять дві) грн. основного боргу; 335 (триста тридцять п'ять) грн. 32 коп. штрафу; 426 (чотириста двадцять шість) грн. 38 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову –відмовити.

Суддя                                                                                                                        В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 25.06.2009 р.