Рішення

від 23.06.2009 по справі 7/119-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/119-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

23 червня 2009 р.                                                                                                 Справа 7/119-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн АПФ", м. Київ.   

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 8", м. Вінниця.  

про стягнення 6416,76 грн.

Головуючий суддя     Банасько О.О.     

Cекретар судового засідання Гайворонюк Т.О.

Представники

          позивача :   Кателян О.В. - довіреність б/н від 05.06.2009 року.

                               Соломко С.М. - довіреність б/н від 19.06.2009 року.

          відповідача :  Приймак Л.В. - довіреність № 5 від 19.06.2009 року.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява про стягнення з ТОВ "Аптека № 8" на користь ТОВ "Концерн АПФ" 6416,76 грн. у тому рахунку 5874,24 грн. боргу, 483,12 грн. пені та 59,40 грн. 3 % річних в зв'язку з неналежним виконанням останнім умов договору № 152/08 від 06.11.2008 року.

За вказаним позовом ухвалою від 25.05.2009 року порушено провадження у справі  № 7/119-09 та призначено до розгляду на 23.06.2009 року.

За письмовим клопотанням представників позивача та відповідача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені до 706,39 грн., інфляційних нарахувань до 521,73 грн. та 3 % річних до 88,96 грн..

Розглянувши дану заяву суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить ст. 22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

06.11.2008 року між ТОВ "Концерн АПФ" та ТОВ "Аптека № 8" було укладено договір поставки № 152/08.

Відповідно до п. 1.1 даного договору Постачальник (позивач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити (передати у власність) Покупцю (відповідач) товар, асортимент якого визначено в п.1.2 Договору, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити такий товар.

Асортимент товару . що поставляється по цьому договору, визначається в Додатку   № 1, який є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

Відповідач зобов'язувався проводити розрахунок за отриманий товар в межах 30 календарних днів з моменту отримання товару (п. 5.1 договору).

Як встановлено судом, сторонами було підписано додаток № 1 до договору поставки від 06.11.2008 року № 152/08 в якому сторони визначили найменування товару та його відпускну ціну.

Відповідно до умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 5568,00 грн., що підтверджується накладною № АРН-001632 від 06.11.2008 року та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯМИ № 773752 від 06.11.2008 року на ім'я Костюк О.П..

Дослідивши вказані первинні бухгалтерські документи суд дійшов висновку, що поставка здійснювалась згідно з умовами договору № 152/08 з огляду на те, що найменування та ціна товару які зазначено в видатковій накладній та додатку № 1 до договору є ідентичними. При цьому суд враховує, що поставка продукції саме за вказаним вище договором не заперечується відповідачем.

Відповідач не провів розрахунок за отриманий товар в строки передбачені договором в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 5568,00 грн., внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення даної заборгованості.

Разом з тим, як встановлено судом, на момент вирішення спору по суті відповідач повністю погасив свою заборгованість перед позивачем, в підтвердження чого суду надано платіжні доручення № 63 від 22.06.2009 року на суму 3818,00 грн., № 57 від 11.06.2009 року на суму 1500,00 грн. та № 41 від 25.05.2009 року на суму 250,00 грн..

Таким чином відповідач повністю погасив заборгованість перед позивачем вже після звернення останнього до суду.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості в сумі 5568,00 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Також судом розглянуто вимоги позивача із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 706,39 грн. пені, 521,73 грн. інфляційних втрат та 88,96 грн. 3 % річних.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними  санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п. 7.2 договору сторони узгодили, що у випадку порушення строку оплати за реалізований товар, передбаченими умовами даного договору, покупець сплачує продавцю за кожен день затримки оплати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої в оплаті суми.

Слід зауважити, що статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

Провівши перевірку правильності наданого позивачем розрахунку пені, інфляційних та 3% річних судом встановлено наступне.

Позивачем заявлено до стягнення 706,39 грн. пені за період з 07.12.2008 року по 22.06.2009 року.

Суд вважає наданий позивачем розрахунок пені невірним з огляду на наступне.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із договору поставки від 06.11.2008 року № 152/08 сторони у ньому не погодили збільшення строку нарахування штрафних санкцій.

Виходячи з викладеного, позивач всупереч умовам договору та ч.6 ст.232 ГК України провів нарахування пені, що перевищує шестимісячний строк.

Провівши перерахунок пені за період з 07.12.2008 року по 07.06.2009 року судом отримано 667,56 грн. пені, виходячи з чого в стягненні 38,83 грн. пені слід відмовити.

При перевірці обрахунку позивачем 3 % річних судом також виявлено допущені помилки, які пов'язані із неврахуванням позивачем правил математичного заокруглення. В результаті перерахунку судом отримано 88,50 грн. 3 % річних в зв'язку з чим суд відмовляє в стягненні 0,46 грн. 3 % річних.

В наданому позивачем розрахунку інфляційних втрат судом також виявлено помилки .

Так позивачем заявлено до стягнення 521,73 грн. інфляційних втрат, тоді як судом отримано 534,53 грн.. З огляду на вказане, вимога про стягнення інфляційних втрат задовольняється судом в заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 25.05.2009 року, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення пені, 3 % річних, та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині стягнення основного боргу та часткової відмови в стягненні пені та 3 % річних.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог  та з врахуванням того, що спір доведено до суду внаслідок неналежного виконання останнім  умов договору відповідно до вимог ч.ч.2, 5 ст.49 ГПК України.

При цьому суд враховує припис, який міститься в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року".

За письмовим клопотанням сторін 23.06.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.6, ч.1 ст.546, ст.549, ч.1 ст.550, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 627, 628, 629 ЦК України, ст. 193, ч.2 ст.217, ст.230, ч.6 ст.232  ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст. 75, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 8", вул. Фрунзе, 12, м. Вінниця  - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 23061033, р/р - 2600030110149 в "Укрсоцбанк" м. Вінниця, МФО - 302010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн АПФ", вул. Мурманська, 3, м. Київ, 02660 - (інформація про реквізити - р/р - 26008300100518 в АКБ "Східно-Європейський Банк" МФО-322658, ідентифікаційний код - 31112290) - 667 грн. 56 коп. пені, 88 грн. 50 коп. 3 % річних, 521 грн. 73 коп. інфляційних втрат, 101 грн. 41 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 310 грн. 71 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Припинити провадження в частині стягнення 5568,00 грн. основного боргу відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

5. В стягненні 38,83 грн. пені та 0,46 грн. 3 % річних відмовити.

6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.    

Суддя                                             Банасько О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  30 червня 2009 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - ТОВ "Концерн АПФ", вул. Мурманська, 3, м. Київ, 02660.

3 - відповідачу - ТОВ "Аптека № 8", вул. Фрунзе, 12, м. Вінниця, 21100.