Постанова

від 24.06.2009 по справі 6/65

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/65

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.06.2009  року                                                                      Справа № 6/65

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Бойченка К.І.

суддів                                            Єжової С.С.

                                                  Семендяєвої І.В.

секретар судового засідання:            Шабадаш Д.С.

за участю представників:

від позивача:                              -Гонцул І.О., ведучий юрисконсульт юридичного

відділу, дов. №3-д від 09.01.09;

від відповідача:                              -Петриченко А.В., директор, паспорт серії

ЕС №156678 від 13.09.96;

-Петриченко О.В., представник за дов. б/н від 05.03.09;

розглянувши

у судовому засіданні

апеляційну скаргу                    Луганського міського комунального підприємства

                                        „Теплокомуненерго”, м. Луганськ

на рішення

господарського суду          Луганської області

від                                        05.05.09

по справі                              №6/65 (суддя –Василенко Т.А.)

за позовом:                              Луганського міського комунального підприємства

                                        „Теплокомуненерго”, м. Луганськ

до відповідача:                    Товариства з обмеженою відповідальністю „Алеф”,  

                                        м. Луганськ

про                                        стягнення 13979 грн. 43 коп.

її

В С Т А Н О В И В:          

          У лютому 2009 року Луганське міське комунальне підприємство „Теплокомуненерго”, м. Луганськ (далі за текстом –ЛМКП „Теплокомуненерго”, Підприємство, позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 02.02.09 №15/42-4-246 з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Алеф”, м Луганськ (далі за текстом –ТОВ „Алеф”, Товариство, відповідач), заборгованості  у сумі  10787 грн. 73 коп. за договором на постачання теплової енергії №373 від 30.07.03, інфляційних збитків у сумі 2252 грн. 65 коп., 3% річних у сумі 406 грн. 97 коп., пені у сумі 532 грн. 08 коп. (всього у сумі 13979 грн. 43 коп.).

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.05.09 у справі №6/65 у задоволенні позову відмовлено з покладенням судових витрат на позивача.

Дане рішення мотивовано ст. 19 Конституції України, ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України ст. ст.  33, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України та необґрунтованістю позовних вимог.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 05.05.09 у справі №6/65, позивач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 18.05.09 №15/42-4/1150, у якій просить, з урахуванням  доповнень до апеляційної скарги №15/42-4/1279 від 04.06.09, згадане рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що, на його думку, оскаржуване рішення у даній справі винесене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 47, 34, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України.

          У відзиві на апеляційну скаргу, який поданий до Луганського апеляційного господарського суду 23.06.09, відповідач доводи позивача відхилив, просить оскаржуване рішення господарського суду Луганської області залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача –без задоволення.

          Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 22.05.09, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго”, м. Луганськ, від 18.05.09 №15/42-4/1150 на рішення господарського суду Луганської області від 05.05.09 у справі №6/65 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя - Бойченко К.І., суддя - Єжова С.С., суддя -  Семендяєва І.В

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.06.09 було оголошено перерву до 24.06.09 о 12 годині              00 хвилин.

          У судових засіданнях 23.06.09 та 24.06.09 за клопотанням представника відповідача  б/н від 23.06.09 відповідно до ч. 7 ст. 811 Господарського процесуального кодексу України здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду”.

          Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

          Як вбачається з матеріалів даної справи, Луганське міське комунальне підприємство „Теплокомуненерго”, як постачальник, та Товариство з обмеженою відповідальністю „Алеф”, як споживач, 30.07.03 уклали договір №373 на постачання теплової енергії.

          За розрахунком позивача, за період  лютий - квітень 2006 року, жовтень - грудень 2006 року, січень - квітень 2007 року, жовтень - грудень 2007 року, січень  - квітень 2008 року, серпень - грудень 2008 року за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 10787 грн. 73 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь. Окрім основного боргу позивачем до стягнення заявлені інфляційні у сумі 2252 грн. 65 коп., 3% річних у сумі 406 грн. 97 коп. та пеня у сумі 532 грн. 08 коп.

            Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини відносяться до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права та обов'язки  можуть виникати безпосередньо  з актів цивільного законодавства.

          У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

          Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Аналогічна норма права закріплена у ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, згідно якої господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених  законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

          Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором  режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

           Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної  влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

         Стаття 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлює, що діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності.

          Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

          Стаття 20 Закону України "Про теплопостачання" визначила, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

         Частина 5 статті 180 Господарського кодексу України встановлює, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

У відповідності із частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тариф на теплопостачання є регульованим, затверджується органами місцевого самоврядування, а відтак, не встановлено, чи мала право залізниця  постачати тепло на опалення житлових будинків за тарифами, іншими, ніж встановлено органом місцевого самоврядування.

Крім того, ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства передбачає, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

          Відповідач не оспорює факту постачання йому позивачем у спірному періоді теплової енергії, але стверджує, що за спожиту у цей період теплову енергію він розрахувався з позивачем повністю.

          Крім того, факт постачання теплової енергії за період, що оспорюється, підтверджується підписаними сторонами та скріпленими своїми печатками актами на включення опалення: від 11.11.05, 30.10.06, 25.10.07, 10.11.08 та актами на відключення опалення: від 12.04.06, 16.04.07, 04.04.08.

          За умовами п. 6.1 договору сторони передбачили, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються виключно у грошовій формі у відповідності з затвердженими тарифами на підставі виставлених Підприємством рахунків, які направляються Товариству по пошті або вручаються під розпис.

          Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 договору).

          Відповідно до п. 6.3 договору оплата здійснюється не пізніше 10 числа наступного місяця за розрахунковим.

          Разом з тим, пунктом 3.2.9 договору Товариство зобов'язувалось оплачувати рахунки за отриману теплову енергію у 10-ти денний строк з дня їх отримання.

          Судова колегія вважає, що умови пунктів 3.2.9 та 6.3 договору є взаємовиключними, оскільки у випадку пред'явлення позивачем відповідачу відповідного рахунку після 10 числа місяця, який слідує за розрахунковим, унеможливлює для відповідача виконати умови п. 6.3 договору.

          За умовами договору сторони не передбачили обов'язок Підприємства пред'являти Товариству рахунки для оплати поставленої теплової енергії в останній день звітного (розрахункового) місяця.

          Позивачем не доведено пред'явлення відповідачу рахунків для оплати спожитої теплової енергії у періоді, що оспорюється.

          Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що сторони не конкретизували строки здійснення відповідачем оплат за спожиту теплову енергію.

          Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

          Відповідно до ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

          12.12.08 позивач по пошті направив відповідачу претензію №81-С від 08.12.08, вих. №15/42-7/1165, в якій заявив вимогу про сплату заборгованості за договором у сумі 9865 грн. 27 коп., утвореної станом на 08.12.08, тобто, за частину періоду, що оспорюється - по листопад 2008 року включно.

          При укладенні договору у п. 1 додатку №1 до договору сторони встановили, що позивач постачає відповідачу теплову енергію для опалення об'єктів загальною площею 98,3 м2 з максимальним тепловим навантаженням 0,007290 Гкал/год., а у п. 3 цього додатку –зазначили вартість теплової енергії, яка постачається відповідачу у поточному році –6,636 грн. на 1 м2 площі (в місяць опалювального сезону).

          Відповідно до п. 3 ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.04 №1875 органи місцевого самоврядування затверджують тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

          На підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 28.11.05 №350 “Про встановлення та затвердження тарифів на комунальні послуги централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та пари” були затверджені нові тарифи на послуги теплопостачання.

Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 31.10.06 №276/1 “Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води та пари” були змінені тарифи на послуги теплопостачання.

На підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 24.06.08 №188 “Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води та пари” (далі за текстом - Рішення №188) були затверджені тарифи на послуги теплопостачання, які позивач ввів в дію, згідно з п. 8 Рішення №188 з першого числа місяця, наступного за місяцем його опублікування (рішення опубліковано в міській громадсько-політичній газеті “Жизнь Луганска” №26 від 25.06.08), нарахування за даним рішенням проводились позивачем з 01.08.08.

          Пунктом 1 Рішення №188 затверджено перехід до розрахунків за двоставковими тарифами, які встановлені (затверджені) та погоджені згідно з п. 2 Рішення № 188.

          Відповідно до п. 1.4 „Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду”, що затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №191 від 08.09.00, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.11.00 за №776/4997, двоставковий тариф на теплопостачання - це тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії. Приєднане теплове навантаження визначається технічними умовами на приєднання споживача та обумовлюється договором між теплопостачальною організацією та споживачем, а кількість спожитої теплової енергії обчислюється приладом обліку теплової енергії або при його відсутності за розрахунком за один квадратний метр опалювальної площі.

          13.10.08 виконавчим комітетом Луганської міської ради прийнято рішення №303 “Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради №188 від 24.06.08 “Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води та пари”, яке було опубліковане у громадсько-політичній газеті “Жизнь Луганска” №43 від 15.10.08.

          Пунктом 7 Рішення №303 передбачено, що відносно внесення змін до тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення та на послуги з централізованого постачання гарячої води для інших груп споживачів, крім першої групи споживачів - населення, набирає чинності з моменту опублікування даного рішення у міській громадсько-політичній газеті “Жизнь Луганска”.

          Пунктом 10.1 договору сторони встановили строк його дії –до 30.07.06, а п. 10.3 договору передбачили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його розірвання не буде заявлено письмово однією із сторін.

          Матеріали даної справи свідчать про те, що строк дії договору не припинився.

          З матеріалів справи слідує, що вищевказану претензію позивача відповідач залишив без розгляду та задоволення.

          Також матеріали справи свідчать про те, що за період з лютого 2006 року по грудень 2008 року включно позивач за договором поставив відповідачу теплову енергію на суму 12577 грн. 18 коп., а відповідач оплатив спожиту за цей період теплову енергію частково, лише в сумі 1790 грн. 45 коп.

          Як вище вказано, позивач у згаданій претензії заявив відповідачу вимогу щодо сплати заборгованості за договором у сумі 9865 грн. 27 коп., яка утворилась станом на 08.12.08, тобто, за спожиту теплову енергію без включення грудня 2008 року за період, що оспорюється.

          Фактично, як свідчать матеріали даної справи, за спожиту теплову енергію з лютого 2006 року по листопад 2008 року включно з урахуванням часткової оплати з боку відповідача перед позивачем утворився борг у сумі 9864 грн. 27 коп., який в порушення приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач на користь позивача не сплатив.

          Пунктом 7.2.3 договору сторони перебачили сплату пені у розмірі 0,5% від простроченої суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України.

          Позивач за період з 30.11.07 по 02.02.09 від боргу розрахував пеню, розмір якої склав 532 грн. 08 коп. Але пеня підлягає обґрунтованому нарахуванню від боргу у сумі 9864 грн. 27 коп. за період з 23.12.08 по 02.02.09, з урахуванням дати направлення вищевказаної претензії позивачем відповідачу, поштового перебігу, приписів ч. 2        ст. 530 Цивільного кодексу України, що складає 272 грн. 42 коп.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

          Позивач заявлені до стягнення 3% річних розрахував за період з 20.03.06 по 02.02.09.

          Але, як і пеня, від простроченого боргу у сумі 9864 грн. 27 коп., обґрунтованим нарахуванням 3% річних є період з 23.12.08 по. 02.02.09, розмір яких складає 34 грн. 05 коп.

          Таким чином, до стягнення підлягають борг у сумі 9864 грн. 27 коп., пеня у сумі 272 грн. 42 коп., та 3% річних у сумі 34 грн. 05 коп.

          В іншій частині заявлені до стягнення борг, пеня та 3% річних до стягнення не підлягають за необґрунтованістю.

          Заявлені до стягнення інфляційні нарахування у сумі 2252 грн. 65 коп. до стягнення не підлягають, оскільки позивачем вони розраховані від боргу за період з травня 2006 року по грудень 2008 року,  тобто за період, коли відповідач ще не допустив прострочки сплати боргу.

Таким чином, судова колегія рішення господарського суду Луганської області від 05.05.09 у справі №6/65 скасовує на підставі  п. 2 ст. 103, п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України та приймає нове рішення про часткове задоволення позову, а саме: про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 9864 грн. 27 коп., пені у сумі 272 грн. 42 коп., 3% річних у сумі 34 грн. 05 коп.; в решті позовних вимог відмовляє.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України:

-за позовом:

-витрати по сплаті державного мита у сумі 38 грн. 08 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 32 грн. 15 коп. покладаються на позивача –Луганське міське комунальне підприємство „Теплокомуненерго”,                     м. Луганськ;

-витрати по сплаті державного мита у сумі 101 грн. 71 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 85 грн. 85 коп. покладаються на відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю „Алеф”, м. Луганськ;

-за апеляційною скаргою:

-витрати по сплаті державного мита у сумі 19 грн. 04 коп. покладаються на позивача –Луганське міське комунальне підприємство „Теплокомуненерго”,                  м. Луганськ;

-витрати по сплаті державного мита у сумі 50 грн. 86 коп. покладаються на відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю „Алеф”, м. Луганськ;

          У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини даної постанови.

          Керуючись ст. ст. 43, 49, ч. 3 ст. 77, ч. 7 ст. 811, ст.ст. 85, 99, 101, п. 2 ст. 103,    п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго”, м. Луганськ, від 18.05.09 №15/42-4/1150 на рішення господарського суду Луганської області від 05.05.09 у справі №6/65 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Луганської області від 05.05.09 у справі №6/65 скасувати.

3.Прийняти нове рішення.

4.Позов задовольнити частково.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Алеф”,                        вул. Дзержинського,  буд. 1 „а”, кв. 15, м. Луганськ, 91016 (вул. Советська, буд. 75,           кімн. 505, м. Луганськ, 91016), ідентифікаційний код №31444820, на користь Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго”, вул. Куракіна, буд. 23 „а”, м. Луганськ, 91055 (вул. К. Маркса, буд. 54, м. Луганськ, 91055), ідентифікаційний код №24047779, борг у сумі 9864 грн. 27 коп., пеню у сумі 272 грн.     42 коп., 3% річних у сумі 34 грн. 05 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 101 грн. 71 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 85 грн. 85 коп.

6.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Алеф”,                             вул. Дзержинського,  буд. 1 „а”, кв. 15, м. Луганськ, 91016 (вул. Советська, буд. 75, кімн. 505, м. Луганськ, 91016), ідентифікаційний код №31444820, на користь Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго”, вул. Куракіна, буд. 23 „а”,          м. Луганськ, 91055 (вул. К. Маркса, буд. 54, м. Луганськ, 91055), ідентифікаційний код №24047779, витрати по сплаті державного мита у сумі 50  грн. 86 коп. за апеляційною скаргою.

          Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні  накази.

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

          Головуючий суддя                                                            К.І. Бойченко

Суддя                                                                                         С.С. Єжова

          Суддя                                                                                І.В. Семендяєва