Рішення

від 19.08.2014 по справі 496/1290/14-ц

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/1290/14-ц

Провадження 2/496/916/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2014 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря - Шубинської А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ зазначеного майна, -

В С Т А Н О В И В :

31.03.2014 року позивачка звернулася до суду та просила ухвалити рішення, яким припинити право спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок АДРЕСА_1, та на земельну ділянку площею 5,11 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області масив №15, ділянка НОМЕР_3, масив №4, ділянка НОМЕР_2, також на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_2. Визнати за позивачкою право власності на ? частки житлового будинку АДРЕСА_1, за відповідачем визнати право власності на ? частки житлового будинку за вище вказаною адресою, також визнати за позивачкою право власності на ? частки земельної ділянки площею 5,11 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області масив №15, ділянка НОМЕР_3, масив №4, ділянка НОМЕР_2, та за відповідачем визнати право власності на ? частки вище вказаної земельної ділянки за зазначеною адресою, визнати за позивачкою право власності на ? частки земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового буднику, господарських будівель та споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, та за відповідачем визнати право власності на ? частки вище вказаної земельної ділянки, крім того визначити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок №1 з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за вище вказаною адресою, відповідно до часток кожного зі співвласників.

Свої вимоги мотивує тим, що вона знаходилась в зареєстрованому шлюбі та вела спільне господарство з відповідачем по справі. У період проживання в зареєстрованому шлюбі голові родини - переселенцю ОСОБА_2 та членам його сім`ї було передано житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1. З 1987 року позивачка, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та мати позивачки ОСОБА_5 були зареєстровані та проживають за вище вказаною адресою. Також позивачка вказує, що вона та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та мати позивачки ОСОБА_5 іншого самостійного житла не мають. Під час перебування у шлюбі відповідачу було видано державні акти на право власності на земельну ділянку площею 5,11 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Нерубайської сільської ради Біляїського району Одеської області масив №15, ділянка НОМЕР_3, масив №4, ділянка НОМЕР_2 та земельну ділянку площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель, споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_2. Від шлюбу сторони мають двох повнолітніх синів: ОСОБА_3, 1984 року народження, та ОСОБА_4, 1986 року народження, при цьому ОСОБА_3 з 1999 року знаходиться під

наглядом лікаря нейрохірурга, у зв'язку з захворюванням на церебральний арахноїдит та потребує постійного лікування, позивачка витрачє значні кошти на його утримання, придбання ліків та лікування. Молодший син ОСОБА_6 є інвалідом дитинства по зору. Позивачка та її молодший син ОСОБА_4 витратили значні власні кошті на облаштування будинку задля більш комфортного проживання (була зроблена газифікація, встановлені металопластикові вікна, а також були проведені внутрішні ремонтні роботи), зазначені ремонтні роботи були проведені за відсутності відповідача, тому позивачка просить відступити від засади рівності часток подружжя та збільшити їх на її користь. Позивачка вказує, що подальше спільне користування житловим будинком за вище вказаною адресою є неможливим та зважаючи на понесені значні витрати на облаштування будинку задля комфортного проживання звернулася до суду з вище вказаним позовом.

У судовому засіданні позивачка та її представник наполягали на задоволенні позовних вимог, при цьому посилалися на обставини, що викладені у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, була згодна на визнання права власності за кожним подружжя по ? частки житлового будинку, в іншій частині заперечувала проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до заочного рішення Біляївського районного суду Одеської області, шлюб між сторонами було розірвано 15.10.2013 року (а.с.11).

Від даного шлюбу у сторін є двоє повнолітніх синів: ОСОБА_3, 1984 року народження та ОСОБА_4, 1986 року народження, що підтверджується свідоцтвами про народження серій НОМЕР_4 та НОМЕР_5 (а.с.20) та відповідно до довідок з Одеської міської лікарні №11 ОСОБА_3 з 1999 року знаходиться під наглядом лікаря нейрохірурга (а.с.23,24), ОСОБА_4 є інвалідом дитинства по зору, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №720080 серії 10 ААВ (а.с.25).

У період проживання в зареєстрованому шлюбі на підставі акту від 01.02.1987 року та відповідно до договору - зобов'язанню від 01.02.1987 року, голові родини - переселенцю ОСОБА_2, який прибув на підставі переселенського квитка №137742 (а.с.14) та членам його сім`ї було передано житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12, 13).

Відповідно до свідоцтва про право власності №302 від 18.07.2003 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області № 59 від 15.07.2003 року, житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_2 на праві приватної власності та складається з одного будинку, чотирьох сараїв, літньої кухні, душу, вбиральні, огорожі, відмостки (а.с.16,17), що також підтверджується технічним паспортом станом на 2003 рік (а.с.70-72).

Згідно державних актів на право власності на земельні ділянки від 10.08.2007 року та 22.05.2012 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 5,11 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Нерубайської сільської ради Біляїського району Одеської області масив №15, ділянка НОМЕР_3, масив №4, ділянка НОМЕР_2 та земельної ділянки площею 0,1000 га, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель, споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.18,19).

Суду було доведено, що позивачкою були понесені витрати на облаштування будинку, що підтверджується договорами страхування майна (а.с.29-33), робочим проектом по газифікації житлового будинку (а.с.34-38), крім того син позивачки - ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 23.07.2012 року замовив металопластикові вироби (а.с.39).

Відповідно до виписки з домової книги про склад сім`ї та прописку, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.50).

Згідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно з ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Відповідно до ч.ч.2 ст.120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда

розміщенні на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

На підставі ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд, враховуючи понесені позивачкою витрати на ремонт будинку для більш комфортного проживання, а також стан здоров'я та матеріальне становище синів сторін - ОСОБА_3, ОСОБА_4, які мешкають разом з позивачкою, дійшов до висновку про можливість припинення права спільної сумісної власності відповідача на спірний житловий будинок та відступ від засади рівності часток подружжя та визнати за позивачкою в порядку поділу майна подружжя право власності на ? зазначеного житлового будинку.

Також суд дійшов до висновку про можливість визнання права власності за позивачкою та відповідачем по ? частки за кожним - земельної ділянки площею 5,11 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області масив №15, ділянка НОМЕР_3, масив №4, ділянка НОМЕР_2, та земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового буднику, господарських будівель та споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що спірні земельні ділянки не можуть бути розподілені між позивачкою та її довірителем, так як особисто були приватизовані відповідачем, тому данні земельні ділянки не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а ч.5 статті 61 СК України, на яку посилається представник позивачки, була виключена на підставі Закону № 4766-VI від 17.05.2012 р. та закон зворотньої сили не має.

Судом досліджено, що Законом України від 11 січня 2011 року № 2913-УІ «Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя», який набрав чинності 08 лютого 2011 року, статтю 61 СК України доповнено частиною п'ятою, якою передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Дійсно на підставі Закону № 4766-VI від 17.05.2012 р. ч.5 статті 61 СК України була виключена.

Разом з тим, частиною 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з вказаних вище державних актів на право власності на земельні ділянки від 10.08.2007 року та 22.05.2012 року, площею 5,11 га та площею 0,1000 га, розпорядженням Біляївської районної державної адміністрації Одеської області № 93/2007 від 02.02.2007 року ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 5,11 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області масив №15, діл. НОМЕР_3, масив №4, діл. НОМЕР_3 - а, крім того, рішенням Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області від 26 грудня 2008 року № 907 -V видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель, споруд, розташовану в АДРЕСА_2, тобто все це було отримано під час перебування у зареєстрованому шлюбі з позивачкою по справі.

Згідно ч.1 ст. 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Що стосується позовних вимог позивачки щодо визначення порядку користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1, відповідно до часток кожного зі співвласників, то суд вважає, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки суду не було надано доказів яким саме чином визначити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок. Крім цього для вирішення даного питання необхідні спеціальні знання, про що було роз'яснено сторонам, однак жодних клопотань щодо призначення експертизи суду заявлено не було, тому суд був позбавлений можливості визначити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований спірний житловий будинок відповідно до часток кожного зі співвласників.

Відповідно до ч.ч.1 та 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі

доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 321, 368, 369, 372 ЦК України, 60, 61, 68, 69, 70, 71 СК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Припинити право спільної сумісної власності подружжя на:

- житловий будинок АДРЕСА_1;

- на земельну ділянку загальною площею 5,11 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області масив №15, діл. НОМЕР_3, масив №4, діл. НОМЕР_3 - а, державний акт на право власності на земельну ділянку № 118927 від 10.08.2007 р.;

- на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель, споруд, розташовану за адресою АДРЕСА_2, державний акт на право власності на земельну ділянку № 295964 від 18.04.2012 р.

Визнати за ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на 3/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2, право власності на 1/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1, право власності на 1/2 частки земельної ділянки площею 5,11 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області масив №15, діл. НОМЕР_3, масив №4, діл. НОМЕР_3 - а.

Визнати за ОСОБА_2, право власності на 1/2 частки земельної ділянки площею 5,11 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області масив №15, діл. НОМЕР_3, масив №4, діл. НОМЕР_3 - а.

Визнати за ОСОБА_1, право власності на 1/2 частки земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель, споруд, розташовану за адресою АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_2, право власності на 1/2 частки земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель, споруд, розташовану за адресою АДРЕСА_2.

В задоволенні позовних вимог в частині визначення порядку користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1, відповідно до часток кожного зі співвласників - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги до Біляївського районного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Біляївського районного суду

Одеської області Горяєв І.М.