Постанова

від 12.08.2014 по справі 822/2569/14

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/2569/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіМатущака В.В. при секретаріПольовій В.Є. за участі:представника позивача: ОСОБА_7, представника відповідача: Рисюка П.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_5 до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в особі Старокостянтинівського відділення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (Старокостянтинівське відділення) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 червня 2014 №0011501702, №0011521702, №0011541702 та №0011551702.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що посадовими особами Старокостянтинівського відділення Красилівської ОДПІ проведено невиїзну планову документальну перевірку ПП ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.0212 по 31.12.2013. За результатами вказаної перевірки складено Акт перевірки №000571/1702/НОМЕР_1 від 22.05.2014, на підставі якого прийняті:

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 05 червня 2014 №0011501702, яким позивачу нарахована штрафна санкція в розмірі 510,00 грн.,

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 05 червня 2014 №0011541702, яким відповідачем збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 56127,00 грн., з яких основний платіж в розмірі 37418,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 18709 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 05 червня 2014 №0011551702, яким позивачу нарахована штрафна санкція в розмірі 2764,56 грн.,

- податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 05.06.2014 №0011521702, яким відповідачем зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, на 12607,00 грн.

На думку представника позивача, викладені в акті перевірки №000571/1702/НОМЕР_1 від 22.05.2014 висновки податкового органу з приводу допущених позивачем порушень вимог податкового законодавства є незаконними і необґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення вважає протиправними, просить суд їх скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог, відтак просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05 червня 2014 №0011521702, №0011541702. З урахуванням уточнення, позов підтримав, просив задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав. Вважає, що оскаржувані рішення були прийняті в межах норм чинного податкового законодавства, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування. Просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що працівниками Старокостянтинівського відділення Красилівської ОДПІ проведено невиїзну планову документальну перевірку ПП ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.0212 по 31.12.2013.

За результатами вказаної перевірки складено Акт перевірки №000571/1702/НОМЕР_1 від 22.05.2014, яким було встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України що, на думку податкового органу, виявилось у:

- занижені позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 37418,00 грн.;

- завищено суму від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.24) на 12607,00 грн.

На думку податкового органу дані порушення виникли у зв'язку з тим, що ПП ОСОБА_5 повинна була нарахувати податкові зобов'язання на безоплатно передане в позику пальне, виходячи із вартості його придбання, а не виходячи із вартості його продажу.

Позивач вважає висновки податкового органу безпідставними, звернувся до суду для його оскарження.

Досліджуючи правомірність податкових повідомлень-рішень від 05 червня 2014 №0011521702, №0011541702, суд виходив з наступного.

Відповідно до договору оренди від 25.09.2013 ПП ОСОБА_5 передала в оренду ТОВ «Альянс Стар» (код ЄДРПОУ 38487719) в тимчасове користування споруду автозаправної станції загальною площею 1448,00 кв.м. та майно для реалізації нафтопродуктів.

В подальшому між ПП ОСОБА_5 (Позичкодавець) та ТОВ «Альянс-Стар» (Користувач) було укладено договори позички від 31.10.2013 та 29.11.2013, відповідно до яких позичкодавець передає, а користувач приймає у тимчасове безоплатне користування нафтопродукти для здійснення господарської діяльності.

Так, відповідно до договору позики від 31.10.2013 ПП ОСОБА_5 передала ТОВ «Альянс-Стар» нафтопродукти: бензин А-92 в розмірі 5441,33 л., бензин А-95 - в розмірі 2054,71л., бензин А-80 в розмірі 3181,59л. та дизельне паливо в розмірі 5876,141л., що підтверджується актом прийому передачі від 31.10.2013 та видатковими накладними №566 від 01.10.2013, №568 від 10.10.2013.

Відповідно до договору позики від 29.11.2013 ПП ОСОБА_5 передала ТОВ «Альянс-Стар» нафтопродукти: бензин А-92 в розмірі 3800,00 л., та дизельне паливо в розмірі 38000,00 л., що підтверджується актом прийому передачі від 29.11.2013 та видатковою накладною №569 від 01.11.2013.

Досліджуючи надані позивачем первинні документи встановлено, що останні містять всі необхідні реквізити, наявність яких є необхідною умовою при їх складанні.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198).

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Форма та порядок заповнення податкової накладної передбачені ст. 201 ПК України, відповідно до п. 201.1 якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у даному пункті.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином Податковим кодексом України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Судом встановлено, що між між ПП ОСОБА_5 (Позичкодавець) та ТОВ «Альянс-Стар» (Користувач) було укладено договори позички від 31.10.2013 та 29.11.2013, відповідно до яких позичкодавець передає, а користувач приймає у тимчасове безоплатне користування нафтопродукти для здійснення господарської діяльності.

Так як, відповідно до видаткових накладних №566 від 01.10.2013, №568 від 10.10.2013 та №569 від 01.11.2013 ціна, переданих для ТОВ «Альянс-Стар» нафтопродуктів рівна нулю, власник цього товариства, чоловік ОСОБА_5 ОСОБА_6, тому в даному випадку відбулася позичка, а не продаж.

Як встановлено самою перевіркою податкового органу та підтверджено змістом видаткових накладних №566 від 01.10.2013, №568 від 10.10.2013 та №569 від 01.11.2013, ТОВ «Альянс-Стар» не сплачувало для ФОП ОСОБА_5 коштів за отриманий товар та не отримував від неї податкових накладних.

Суд не бере до уваги посилання податкового органу на наявність договору купівлі-продажу від 27.09.2013, укладеного між ПП ОСОБА_5 та ТОВ «Альянс-Стар», який був наданий приватним підприємцем під час проведення перевірки 22.05.2013, та зазначає, що п.6 даного договору передбачено, що «… Продавець (ПП ОСОБА_5) зобов'язана передати товар Покупцю (ТОВ «Альянс-Стар») з моменту 100% оплати на АЗС по вул.. Красовського1/1, а також забезпечити покупця такими документами щодо товару: забірною відомістю, рахунком, видатковою накладною, податковою накладною…»

Оскільки ТОВ «Альянс-Стар» не сплачувало для ФОП ОСОБА_5 кошти за придбаний товар, та не отримувало жодних податкових накладних, то наслідки, передбачені вищевказаним договором купівлі-продажу від 27.09.2013 не настали.

Таким чином, договір купівлі-продажу не був виконаний, натомість, що неодноразово було наголошено в судовому засіданні, відбулася позика, що не тягне за собою виникнення у ФОП ОСОБА_5 податкових зобов'язань.

Суд не бере до уваги посилання позивача на неможливість долучення до матеріалів справи як доказів - договорів позики від 31.10.2013 та від 29.11.2013 у зв'язку із відсутністю даних договорів під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_5

Суд звертає увагу на те, що в акті перевірки №000571/1702/НОМЕР_1 від 22.05.2014 відсутній підпис ФОП ОСОБА_5, яким вона підтверджує, що надала в повному обсязі первинні документи і додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність за період, що перевірявся, немає. Відтак, договори позики від 31.10.2013 та від 29.11.2013 є належними та допустимими доказами, які підтверджують здійснення ФОП ОСОБА_5 позики нафтопродуктів ТОВ «Альянс-Стар» та приймається судом.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладений позивачем договори позики не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Позивачем, як доказ здійснення позики нафтопродуктів, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами законодавства.

Враховуючи, що під час розгляду справи було спростовано висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, тому відсутні і підстави для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 18709,00 грн.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, а отже позовні вимоги позивача про визнання їх протиправними та скасування слід задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 11, 99, 158 - 163, 167 і 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів від 05 червня 2014 №0011521702 та № 0011541702.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного підприємця ОСОБА_5 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 182,70 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 15 серпня 2014 року

Постанова не набрала законної сили

Суддя /підпис/В.В. Матущак "Згідно з оригіналом" Суддя В.В. Матущак