Рішення

від 30.01.2007 по справі а-3/281

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А-3/281

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2007 р.   Справа № А-3/281   

За позовом    Колективного сільськогосподарського підприємства «Рибгосп Княгиничі», Івано-Франківська обл., Рогатинський район, с. Княгиничі

До відповідачаВоскресинцівської сільської ради, Івано-Франківська обл., Рогатинський район, с. Воскресінці.

Суддя  М.М.Фрич

При секретарі судового засідання  І.М.Сивак

Представники:

Від позивача:  Орищенко Ф.П.-представник, (паспорт серія - СС№203157 від  24.12.96року)

Від відповідача:  Михалків Б.А.-голова сільської ради, (паспорт серія - СС№ 056015від23.02.96року )

          Суть справи: позивачем заявлено позов про визнання нечинним договору оренди землі від 01.11.06 № 108 та повернення орендної плати за землю.

          В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись при цьому на:

–          укладення спірного договору оренди від 01.11.06 № 108 з порушенням норм законодавства;

–          Державний акт на право користування землею 1986р., згідно якого у користування позивачу надано 296,2га землі;

–          довідка Рогатинського районного відділу земельних ресурсів № 212 від 19.07.04р.;

–          сплату позивачем фіксованого сільськогосподарського податку відповідно до норм Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок”;

–          Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005р. (справа № 1-17/2005), згідно якого визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Земельного кодексу щодо зобов”язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

–          чинність Державного акту на право користування землею від 1986 року.

          Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи чинне законодавство, суд вважає за правильне в спірному випадку взяти до уваги наступне:

          Відповідно до ч.1 ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.                                                                                                                                                                    

          При цьому, згідно поданого позивачем державного акту позивачу надано у користування 296,2га землі, що підтверджується довідкою Рогатинського районного відділу земельних ресурсів від 19.07.04 № 212 (наявна в матеріалах справи).

          01.11.2006 року між  Позивачем та Відповідачем було укладено Договір оренди землі № 108, згідно умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 25,9га. При цьому, позивача було зобов”язано вносити орендну плату в розмірі визначеному договором.

          Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства.

          Довідкою ДПІ в Рогатинському районі від 11.12.2006 року підтверджено, що позивач зареєстрований як платник фіксованого сільськогосподарського податку.

          Згідно ст. 1 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок”, фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств, плати (податку) за землю, комунального податку.

          Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції  України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від  22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 ( Справа N 1-17/2005) визнано такими,  що не  відповідають  Конституції  України (є неконституційними), положення:

- пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо   зобов'язання   переоформити   право постійного  користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного  законодавчого,  організаційного  та фінансового забезпечення;

- пункту  6  Постанови  Верховної  Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХII ( 563-12 ) з наступними змінами   в   частині  щодо  втрати  громадянами,  підприємствами, установами і  організаціями  після  закінчення  строку  оформлення права  власності  або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

          Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Таким чином, беручи до уваги наявний в справі Державний акт від 1986 року, яким підтверджується користування позивачем земельною ділянкою  площею 296,2га. на законних підставах, враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 22.09.05, яким визнано неконституційним зобов”язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення, докази того, що позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку, суд приходить до висновку, що спірний договір оренди землі від 01.11.2006 року № 108 про передачу в оренду земельної ділянки площею 25,9га., яка перебуває в користуванні позивача на законних підставах та зобов'язання сплачувати орендну плату є порушенням норм, що регулюють земельні відносини , а тому в наявності підстави для визнання спірного договору недійсним.

             Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 2 вказаної статті одним із способів захисту цивільних прав та інтересів встановлює визнання правочину недійсним.

          Щодо позовної вимоги про повернення орендної плати за землю, то суд вважає за правильне вказати на наступне:

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 5 ст. 54 ГПК України, яка визначає форму і зміст позовної заяви, така заява повинна містити, зокрема, обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

          Проте, позивачем в матеріалах позовної заяви не подано обгрунтованого розрахунку суми орендної плати, яка підлягає поверненню. За таких обставин суд залишає без розгляду позовну вимогу позивача в частині повернення орендної плати за землю.

           Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі покласти на відповідача.

          На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ч.ч. 1, 2 ст. 16, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 126 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок”, Рішенням Конституційного Суду України від  22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 ( Справа N 1-17/2005),  ст. ст. 49,  82-84 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ

          позов задоволити частково.

          Визнати недійсним Договір оренди землі від 01.11.2006 року № 108, укладений між  колективним сільськогосподарським підприємством «Рибгосп Княгиничі»(Івано-Франківська обл., Рогатинський район, с. Княгиничі) та Воскресинцівською сільською радою (Івано-Франківська обл., Рогатинський район, с. Воскресінці).

          Стягнути з Воскресинцівської сільської ради, Івано-Франківська обл., Рогатинський район, с. Воскресінці (р/р 35418001000947 УДК в Івано-Франківській області, МФО 836014, код 20568665) на користь колективного сільськогосподарського підприємства «Рибгосп Княгиничі», Івано-Франківська обл., Рогатинський район, с. Княгиничі (р/р 26048350047001 в філії ВАТ КБ «Надра», код ЗКПО 23801783) –85грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Достягнути з позивача - колективного сільськогосподарського підприємства «Рибгосп Княгиничі», Івано-Франківська обл., Рогатинський район, с. Княгиничі (р/р 26048350047001 в філії ВАТ КБ «Надра», код ЗКПО 23801783) на користь державного підприємства  “Судовий  інформаційний центр”( р/р 26002014180001, МФО 325707 у  ВАТ «Банк  Універсальний», м.Львів, код ЄДРПОУ 30045370) –118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Накази суду видати після набрання рішенням законної сили.

          В частині позовної вимоги про повернення орендної плати позов залишити без розгляду.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

                    СУДДЯ                                                                                                 М.М. ФРИЧ

                                                                                                              05.02.07

Виготовлено в “Діловодстві”

Кучер Н.М.