Рішення

від 22.06.2009 по справі 53/310

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/310

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/310

22.06.09

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім.. Світлани Ковальської»  

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд»

про стягнення 95 756,39 грн.

                                                                                              Суддя   Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Беляков П.О. –представник за довіреністю № 675 від 17.06.2009р.    

від відповідача: не з'явились    

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд»заборгованості за Договором № 187 про виготовлення та поставку продукції  в розмірі 95 756,39 грн., в тому числі 76 718,51 грн. –сума основного боргу, 9 130,55 грн. –пені, 8 565,65 грн. –збитки від інфляції, 1 341,67 грн. –3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2009р. порушено провадження по справі № 53/310, розгляд справи призначено на 22.06.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 22.06.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/3160-3 від 13.05.2009р.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 29.05.2009р., про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, повідомлення про вручення поштового відправлення  з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 22.06.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

09.03.2005р. між сторонами у справі укладено Договір № 187 про виготовлення та поставку товару відповідно до умов якого виконавець (позивач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виготовити замовнику замовлений товар (бетон, бетонні вироби і конструкції, інший товар, відповідно до прайс-листа виконавця, далі-товар) по узгодженню сторін виконати його доставку, а замовник (відповідач) зобов'язується своєчасно прийняти замовлений товар, та здійснити його оплату на умовах даного договору (п. 1.1 Договору № 187 від 09.03.2005р.).

На виконання умов Договору № 187 від 09.03.2005р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 77 875,78 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями товарно-транспортних накладних № 1500651 від 05.10.2008р., № 1501093 від 06.10.2008р., № 1501604 від 07.10.2008р., № 1500998 від 06.10.2008р., № 1501201 від 06.10.2008р., № 1502047 від 07.10.2008р., № 1500803 від 06.10.2008р., № 1501072 від 06.10.2008р., № 1502478 від 08.10.2008р., № 1503254 від 08.10.2008р., № 1507292 від 14.10.2008р., № 1507620 від 14.10.2008р., № 1507275 від 14.10.2008р., № 1507631 від 14.10.2008р., № 1507369 від 14.10.2008р., № 1507603 від 14.10.2008р., № 1507243 від 14.10.2008р., № 1507329 від 14.10.2008р. з відмітками відповідача про отримання та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей Серія ЯОС № 083827 від 01.10.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

          Згідно зі ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

В п. 7.5 Договору № 187 від 09.03.2005р. зазначено, що замовник зобов'язаний оплатити товар протягом 5 банківських днів з моменту його поставки, згідно з умовами п. 5 даного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що товар був прийнятий згідно з накладними уповноваженою особою покупця.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати поставленого товару по договору належним чином не виконав, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 76 718,51 грн., що також підтверджується належним чином завіреною копією акту узгодження за період з 01.10.2008р. по 31.10.2008р.

          Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензію № 492 від 13.05.2009р. з вимогою оплатити заборгованість в розмірі 76 718,51 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем  своїх обов'язків по Договору № 187 від 09.03.2005р. На доказ направлення вказаної претензії відповідачу позивач надав копію повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою уповноваженої особи відповідача про отримання.

          Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.           

          Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо належного виконання зобов'язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  76 718,51 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством  відповідальності.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті  231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Як вбачається з пункту 8.2 Договору № 187 від 09.03.2005р. за прострочення платежу замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, чинним господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Позивач надав суду розрахунок пені на суму 9 130,55 грн., який здійснений позивачем невірно. За розрахунком суду розмір пені становить 9 115,80 грн.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 9 115,80 грн. за розрахунком суду.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При дослідженні поданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних витрат, суд встановив, що позивач невірно визначив початок строку нарахування вказаних штрафних санкцій, оскільки договором встановлена відстрочка платежу у 5 банківських днів, яка не була врахована позивачем при розрахунку 3% річних та інфляційних витрат.  

Таким чином позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1 235,90 грн. та збитків від інфляції в сумі 7 518,41 грн. підлягають задоволенню за розрахунком суду.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та підлягають задоволенню частково.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

           На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

              2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд»(01023, м. Київ, вул. Первомайського, 11; ідентифікаційний  код 31454273 з будь–якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім.. Світлани Ковальської»(01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7;  ідентифікаційний код 05523398)  76 718 (сімдесят шість тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 51 коп. основного боргу, 9 115 (дев'ять тисяч сто п'ятнадцять) грн.. 80 коп. пені, 1 235 (одна тисяча двісті тридцять п'ять) грн. 90 коп. три відсотка річних, 7 518 (сім тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 41 коп. інфляційних витрат, 945 (дев'ятсот сорок п'ять) грн. 88 коп.  витрат по сплаті державного мита та 308 (триста вісім) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

          4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                       Грєхова О.А.