Постанова

від 11.07.2014 по справі 814/1799/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Миколаїв             11 липня 2014 року                                                              Справа № 814/1799/14   Миколаївський окружний адміністративний  суд у складі судді  Малих О.В.,  в порядку письмового провадження за адміністративним позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Агро» (вул. Центральна, 15, с. Катеринівка, Веселинівський район, Миколаївська область, 57060) про: стягнення заборгованості в сумі 33   047,49 грн., в с т а н о в и в: Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач, МОВ ФСЗІ) звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Агро» (далі – відповідач, ТОВ «Гарант Агро») адміністративно-господарських санкцій в сумі 33  047,49 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що незважаючи на потребу у інвалідах для працевлаштування в рахунок виконання нормативу, згідно звіту за 2013 рік, відповідач у період з 01.01.2013 року по 30.05.2013 року про вакантні робочі місця для інвалідів органи зайнятості не інформував. За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів товариство повинно було сплатити 33 047,49 грн. з яких: адміністративно-господарська санкція в сумі 32 415,69 грн. та пеня в сумі 631,80 грн. Відповідач адміністративний позов не визнав, надав письмові заперечення, в яких вказав, що ТОВ «Гарант Агро» вжито усі залежні від нього заходи для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме: створено робоче місце для інваліда та проінформовано центр зайнятості про наявність такого місця, але робоче місце залишилось вакантним у зв'язку з не направленням для працевлаштування інваліда уповноваженим органом (арк. спр. 16 - 17). Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження (арк. спр. 40, 41). Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд  встановив наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» № 875-XII від 21.03.1991 року (далі – Закон України № 875) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. При цьому, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VI від 05.07.2012 року (далі - Закон України № 5067) роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Формою подання зазначених адміністративних даних є форма звіту № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.05р. № 420, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21.12.05р. за №1534/11814., а з 17 червня 2013 року форма звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013р. № 316, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 17.06.2013р. за № 988/23520. За даними Миколаївського обласного центру зайнятості ТОВ «Гарант Агро» у 2013 році надало службі зайнятості 1 вакансію за формою № 3-ПН із вакансією для осіб з інвалідністю, а саме: підсобного робітника. Дата реєстрації вакансії - 30.05.2013 року станом на 13.05.2014 року – актуальна (арк. спр. 8). На думку позивача, подання звітів за формою № 3-ПН до районного центру зайнятості з вакансіями для інвалідів не слід вважати тотожнім виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки ч. 5 ст. 19 Закону України № 875 прямо вказує, що виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Тобто, якщо на підприємстві з будь-яких причин не було працевлаштовано необхідної кількості інвалідів дане підприємство є таким, що не виконало норматив. У абзаці 6 п. 4.2. Рекомендацій «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування» від 14.04.2008 року № 07.2-10/2 Вищий адміністративний суд України звернув увагу адміністративних судів на те, що «обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.» Однак жодних доказів того, що відповідач самостійно здійснював пошук інвалідів для працевлаштування на створені ним для виконання нормативу робочі місця, до суду не надано. Відповідно до статті 20 Закону України (в редакції від 06.10.2005 року Закон № 2960- IV) «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. У відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону №875 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами у 2013 році, відповідач до 16.04.2014 року повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 32 415,69 грн. Розмір нарахованої пені становить 631,80 грн., Отже, загальна заборгованість відповідача становить 33   047,49 грн., що підтверджується наявним у справі матеріалами та наданим позивачем розрахунком суми позову (арк. спр. 7). Згідно з частиною 10 статті 20 Закону № 875 Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді. Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються  на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Заперечення відповідача судом не приймаються, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»,  підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Під час розгляду справи судом встановлено, що доказів того, що відповідач щомісячно надав звіти про наявність вакансій за Формою № 3-ПН – доказів того, що відповідач в 2013 році надавав до районного центру зайнятості звітність про наявність вакансій, в якій зазначав наявність вакансії для інваліда протягом 2013 року відповідачем не надано. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються. Керуючись статтями 94, 128, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Агро» (код ЄДРПОУ 35130905) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 37992781) 33 047,49 грн. (тридцять три тисячі сорок сім гривень 49 копійок) заборгованості з яких: адміністративно-господарські санкції у розмірі 32 415,69 грн.; пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 631,80 грн.           Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.           У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.           Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.           Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.           Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.           Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.           Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.           Суддя                                                                                                   О.В. Малих