Постанова

від 30.04.2014 по справі 804/4896/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2014 р. Справа № 804/4896/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Шабанова Д.В.

представника позивача: Целік Т.С.

представника відповідача: Чохелі Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп-Гарант»

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Віп-Гарант» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 28.02.2014р. №0001081501.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог зазначалося, що відповідач за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача дійшов помилкового висновку про порушення останнім приписів податкового законодавства та про заниження ним внаслідок цього податку на додану вартість за липень, серпень 2013 року, оскільки позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту вказаного періоду суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентами ТОВ «Т.І.Р.А.» та ПП «Джерело» в ході здійснення реальних господарських операцій. Факт реальності правочинів, укладених з цими суб'єктами господарювання посвідчується відповідними первинними документами, які були надані до перевірки. При цьому вказані правочини недійсними в судовому порядку не визнавалися. Єдиною підставою для визнання їх нереальними стали висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Т.І.Р.А.» та ПП «Джерело», отриманих відповідачем від інших податкових органів, в яких, зокрема, значиться, що означені підприємства відсутні за податковими адресами, в них відсутні матеріально-технічні ресурси та первинні документи, а, отже, проведені операції цих суб'єктів господарювання з іншими підприємствами є нереальними. Однак, по-перше, навіть якщо контрагенти позивача і допускали будь-які порушення податкового законодавства, то позивач, як платник податків, не несе жодної відповідальності за порушення іншими платниками податків законодавчих вимог, а по-друге, зважаючи на послуги, які надавалися ТОВ «Т.І.Р.А.» та ПП «Джерело» позивачу, а саме: послуги з пошуку об'єктів охорони, супроводження ліцензійних умов та обслуговування мультимедійного тиру, а також налагодження та контроль системи охорони об'єктів, то для надання таких послуг не потребується наявність значних матеріальних фондів, технічного персоналу, виробничих потужностей, складських приміщень тощо.

У судовому засіданні представник позивача підтримав пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.

Відповідач пред'явлений позов не визнав. Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою позивача встановлено завищення останнім податкового кредиту липня, серпня 2013 року за рахунок віднесення до його складу сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «Т.І.Р.А.» та ПП «Джерело», здійснення господарських операцій з якими в ході перевірки підтверджено не було. Так, з актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Т.І.Р.А.» та ПП «Джерело», отриманих відповідачем від інших податкових органів, вбачається, що у ці суб'єкти господарювання відсутні за своїм місцезнаходженням, у них відсутні виробничі, складські приміщення та трудові ресурси, документи бухгалтерського та податкового обліку, що не дає можливості підтвердити реальність господарських відносин цих підприємств з іншими суб'єктами господарювання у липні, серпні 2013 року. При цьому послуги, що надавалися ТОВ «Т.І.Р.А.» та ПП «Джерело», не є їх основним видом діяльності. Крім того, під час перевірки позивачем не було надано документального підтвердження використання послуг, отриманих від ТОВ «Т.І.Р.А.» та ПП «Джерело», у власній господарській діяльності. Також представник відповідача звертав увагу суду на недоліки в оформленні первинних документів, складених в ході господарських операцій з ТОВ «Т.І.Р.А.» та ПП «Джерело», а саме: на розбіжність в підписах особи, яка підписувала податкові накладні та акти виконаних робіт, та відсутність в актах виконаних робіт детального описання змісту господарських операцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Віп-Гарант» (далі - ТОВ «Фірма «Віп-Гарант») (код ЄДРПОУ 32952501) зареєстроване, як суб'єкт господарської діяльності 20.05.2004р. Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на обліку в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) як платник податків та, зокрема, є платником податку на додану вартість.

На підставі наказу начальника Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.02.2014р. №116 головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту цього контролюючого органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фірми «Віп-Гарант» з питань взаємовідносин з ТОВ «Т.І.Р.А.» (код ЄДРПОУ 30730482) за період липень 2013 року та ПП «Джерело» (код ЄДРПОУ 13416759) за період серпень 2013 року.

За результатами означеної перевірки було складено акт №638/2203/3295201 від 05.02.14р., яким зафіксовано встановлення під час проведення цієї перевірки факту відсутності об'єктів оподаткування податком на додану вартість та неможливість реального здійснення господарських операцій ТОВ «Фірма «Віп-Гарант» по ланцюгу з постачальниками послуг ТОВ «Т.І.Р.А.» (у липні 2013 року) та ПП «Джерело» (у серпні 2013 року), та допущення позивачем внаслідок цього порушення приписів п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та зниження податку на додану вартість у липні, серпні 2013 року на загальну суму 331800,00грн., в тому числі у липні 2013 року на суму - 175200,00грн. та у серпні 2013 року на суму - 156600,00грн. (а.с.16-23).

Висновки означеного акту перевірки обґрунтовані тим, що позивач неправомірно завищив суму податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Т.І.Р.А.» та ПП «Джерело» за липень, серпень 2013 року, оскільки правочини, укладені з цими суб'єктами господарювання, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Підтвердженням наведеного є висновки акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Т.І.Р.А.» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за липень 2013 року» від 17.10.2013р. №680/04-61-22-2/30730482, а також висновки акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Джерело» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за серпень, вересень 2013 року» від 22.11.2013р. №101/04-61-22-2/13416759, отриманих відповідачем від ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області. Так, згідно вказаних актів встановлено, що ТОВ «Т.І.Р.А.» та ПП «Джерело» відсутні за своїм місцезнаходженням, у них відсутні виробничі, складські приміщення та трудові ресурси, документи бухгалтерського та податкового обліку, що не дає можливості підтвердити реальність господарських відносин цих підприємств з іншими суб'єктами господарювання (покупцями) у липні, серпні 2013 року. Крім того в акті перевірки позивача значиться, що акти здачі-прийняття робіт складені неналежним чином, оскільки в них не зазначено конкретний зміст та обсяг господарської операції (лише загальний опис наданих послуг). Також в акті перевірки значилося, що позивачем під час її проведення не було надано документального підтвердження використання послуг, отриманих від ТОВ «Т.І.Р.А.» та ПП «Джерело», у власній господарській діяльності. При цьому послуги, що надавалися цими контрагентами, не є їх основним видом діяльності.

На підставі акту перевірки №638/2203/3295201 від 05.02.14р., Лівобережною ОДПІ міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 28.02.2014р. було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001081501, яким ТОВ «Фірма «Віп-Гарант» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 497700,00грн., з яких за основним платежем - 331800,00грн. та за штрафними санкціями - 165900,00грн. (а.с.26).

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, суд зважає на наступне.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01.03.2013р. між ТОВ «Фірма Віп-Гарант» (Замовник) та ТОВ «Т.І.Р.А.» (Виконавець) був укладений договір №14, відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язок пошуку об'єктів для охорони на умовах, передбачених цим договором, а також супроводження ліцензійних умов та обслуговування мультимедійного тиру (а.с.27).

При цьому судом встановлено, що відповідно до довідки АА №651361 з ЄДРПОУ та статуту ТОВ «Фірма Віп-Гарант» основним видом діяльності позивача є діяльність приватних охоронних служб (а.с.106,107-114).

Право ТОВ «Фірма Віп-Гарант» на здійснення означеної діяльності посвідчено ліцензією Міністерства внутрішніх справ України серії АВ №582059, яка видана 07.06.2011р. рішенням від 10.05.2011р. №182 (а.с.104).

Відповідно до актів виконаних робіт (надання послуг) за договором №14 від 01.03.2013р. ТОВ «Т.І.Р.А.» надало ТОВ «Фірма Віп-Гарант» протягом липня 2013 року послуги з обслуговування мультимедійного тиру, виконання ліцензійних умов, пошуку об'єктів охорони, налагодження та контролю систем охорони ТОВ «Новомосковський Посуд», ПАТ «Інтерпайп Новомосковський трубний завод», ПАТ «Інетрпапйп Дніпропетровський втормет», ТОВ «Луганський комбінат втормет», ТОВ «Металургійний завод Дніпросталь» загальною вартістю 1051200,00грн., в тому числі податок на додану вартість - 175200,00грн. (а.с.48-66).

На вказану суму наданих послуг ТОВ «Т.І.Р.А.» були виписані податкові накладні, за якими сума податку на додану вартість у розмірі 175200,00грн. була включена позивачем до складу податкового кредиту липня 2013 року (а.с.29-47).

Відповідно до платіжного доручення №544 від 19.07.2013 р. ТОВ «Фірма Віп-Гарант» перерахувало на рахунок ТОВ «Т.І.Р.А.» кошти у розмірі 500000,00грн. в рахунок оплати послуг за договором №14 від 01.03.2013р. Інша частина вартості наданих послуг обліковується у позивача як кредиторська заборгованість (а.с.28).

Як пояснив суду представник позивача, мультимедійний тир - це спеціальне програмне забезпечення (комп'ютерна програма) для підготовки охоронців, наявність якого у осіб, що здійснюють діяльність приватних охоронних служб, є обов'язковою відповідно до ДСПТО 5169-ОК.74.60-2011, його наявність також є дотриманням ліцензійних умов, оскільки без мультимедійного тиру підприємству ліцензію на здійснення вказаного виду діяльності не видають. Отже, фактично послуги з виконання ліцензійних умов стосувалися також обслуговування мультимедійного тиру.

Щодо господарських операцій позивача з ПП «Джерело» судом встановлено, що 01.08.2013р. між цими суб'єктами господарювання було укладено договір №9, відповідно до якого ПП «Джерело», як виконавець, зобов'язується на свій ризик надати ТОВ «Фірма Віп-Гарант», як замовнику, послуги за його завданням щодо налагодження та контролю систем охорони об'єктів замовника, а позивач зобов'язувався прийняти ці послуги та оплатити їх (а.с.67).

Згідно актів виконаних робіт (надання послуг) за договором №9 від 01.08.2013р. ПП «Джерело» надало ТОВ «Фірма Віп-Гарант» протягом серпня 2013 року послуги з налагодження та контролю систем охорони ТОВ «Новомосковський Посуд», ПАТ «Інтерпайп Новомосковський трубний завод», ПАТ «Інетрпапйп Дніпропетровський втормет», ТОВ «Луганський комбінат втормет», ТОВ «Металургійний завод Дніпросталь», ТОВ «МЕТА» та ТОВ «Будівельна компанія комфорт буд-5» загальною вартістю 939600,00грн., в тому числі податок на додану вартість - 156600,00грн. (а.с.86-103).

На вказану суму наданих послуг ПП «Джерело» були виписані податкові накладні, за якими сума податку на додану вартість у розмірі 156600,00грн. була включена позивачем до складу податкового кредиту серпня 2013 року (а.с.68-85).

Заборгованість за надані послуги перед ПП «Джерело» обліковується по рахунку 631 згідно оборотно-сальдової відомості.

Відносно доводів відповідача про ненадання позивачем до перевірки звітів, в яких би значилося про виконання робіт (послуг), де було б зазначено які саме послуги було виконано, ким саме та інше, а також планів проведення робіт (послуг), суд зазначає, що умовами договорів №14 від 01.03.2013р. з ТОВ «Т.І.Р.А.» та №9 від 01.08.2013р. з ПП «Джерело» складання таких звітів та планів не передбачено.

При цьому з актів виконаних робіт (надання послуг) за вказаними договорами чітко вбачається на яких саме об'єктах позивача були надані вищенаведені послуги.

Щодо посилань відповідача на недоліки в оформленні первинних документів, складених в ході господарських операцій з ТОВ «Т.І.Р.А.» та ПП «Джерело», а саме: на розбіжність в підписах особи, яка підписувала податкові накладні та акти виконаних робіт, та відсутність в актах виконаних робіт детального описання змісту господарських операцій, суд зазначає наступне.

Наявність незначних недоліків первинних документів є обставинами, які самі по собі не позбавляють правового значення виданих контрагентами підприємства податкових накладних та інших первинних документів, що виключає відповідальність платника податків. У разі підтвердження дійсного виконання операції недоліки правореалізуючих документів є порушенням порядку заповнення цих документів, допущених постачальником, а відтак такі недоліки не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на податковий кредит. Тим більше, що податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит, та інші первинні документи за правочином з ТОВ «Т.І.Р.А.» та ПП «Джерело» складені з дотримання обов'язкових вимог до первинних документів, передбачених ст.201 Податкового кодексу України.

На підтвердження використання цих послуг у власній господарській діяльності позивачем надано суду договори на надання охоронних послуг з ТОВ «Новомосковський Посуд», ПАТ «Інтерпайп Новомосковський трубний завод», ПАТ «Інетрпапйп Дніпропетровський втормет», ТОВ «Луганський комбінат втормет», ТОВ «Металургійний завод Дніпросталь», ТОВ «МЕТА» (а.с.129-174).

Таким чином, факт здійснення реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Т.І.Р.А.» та ПП «Джерело» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а саме: договорів про надання послуг, актів виконаних робіт (надання послуг), податкових накладних та платіжного доручення, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв'язку із здійсненням оплати за отримані послуги, та їх подальше використання у власній господарській діяльності.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Зміст укладених ТОВ «Фірма Віп-Гарант» з ТОВ «Т.І.Р.А.» та ПП «Джерело» договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. В межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагентів та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

При цьому, як на час укладення угод між позивачем та його означеним вище контрагентами, так і на час їх виконання, вказані суб'єкти господарювання знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також є платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.

Щодо посилань відповідача на акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Т.І.Р.А.» та ПП «Джерело», отримані ним від інших податкових органів, з яких вбачається, що ці суб'єкти господарювання відсутні за своїм місцезнаходженням, у них відсутні виробничі, складські приміщення та трудові ресурси, документи бухгалтерського та податкового обліку, що не дає можливості підтвердити реальність господарських відносин цих підприємств з іншими суб'єктами господарювання у липні, серпні 2013 року, то означені доводи також не приймаються судом, оскільки навіть, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані товари і послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платників податків - одержувачів товарів - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

До того ж, зважаючи на зміст послуг, які надавалися позивачу ТОВ «Т.І.Р.А.» та ПП «Джерело», а саме: послуги з пошуку об'єктів охорони, супроводження ліцензійних умов та обслуговування мультимедійного тиру, а також налагодження та контроль системи охорони об'єктів, то для надання таких послуг не потребується наявність значних матеріальних фондів, технічного персоналу, виробничих потужностей, складських приміщень тощо.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту липня, серпня 2013 року відповідні суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «Т.І.Р.А.» та ПП «Джерело», в ході реального виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства, а, отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 487,20грн., що підтверджується квитанцією, наявною в матеріалах справи (а.с.2), а відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 487,20грн.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп-Гарант» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 28.02.2014р. №0001081501.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп-Гарант» (код ЄДРПОУ 32952501) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова