Ухвала

від 10.03.2015 по справі 804/4896/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 березня 2015 рокусправа № 804/4896/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп - Гарант» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Віп - Гарант» (далі - ТОВ «Віп - Гарант») звернулося до суду з позовом до відповідача Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Лівобережна ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Лівобережної ОДПІ №0001081501 від 28.02.2014 року,яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 497700 грн., з яких за основним платежем в сумі 331800 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 165900 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Лівобережної ОДПІ №0001081501 від 28.02.2014 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Лівобережною ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 03.02.2014 року по 04.02.2014 року Лівобережною ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Віп - Гарант» з питань взаємовідносин з ТОВ «Т.І.Р.А» за липень 2013 року, ПП «Джерело» за серпень 2013 року, за результатами якої складено акт № 638/2203/32952501 від 05.02.2014 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків встановлено відсутність об'єктів оподаткування ПДВ та неможливість реального здійснення господарських операцій ТОВ «Фірма «Віп - Гарант» по ланцюгу з постачальниками послуг ТОВ «Т.І.Р.А.» у липні 2013 року та ПП «Джерело» у серпні 2013 року, внаслідок чого позивачем порушено приписи п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України та занижено ПДВ у липні, серпні 2013 року на загальну суму 331800 грн., в тому числі у липні 2013 року на суму 175200 грн. та у серпні 2013 року на суму 156600 грн.

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на актах перевірки іншими податковими органами контрагентів позивача щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій у липні, серпні 2013 року.

На підставі акту перевірки Лівобережною ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0001081501 від 28.02.2014 року, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 497700 грн., з яких за основним платежем в сумі 331800 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 165900 грн.

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення в судовому порядку.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до приписів п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Відповідно до п.201.7, 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно вищевказаних норм, ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Фірма «Віп-Гарант» та контрагентами ТОВ «Т.І.Р.А.», ПП «Джерело» укладено відповідні договори, а саме: з ТОВ «Т.І.Р.А.» договір №14 від 01.03.2013 року щодо пошуку об'єктів для охорони, супроводження ліцензійних умов та обслуговування мультимедійного тиру; з ПП «Джерело» договір №9 від 01.08.2013 року щодо надання послуг налагодження та контролю систем охорони.

Виконання позивачем договорів з вищезазначеними контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV(далі - Закон № 996-XIV), а саме: актами виконаних робіт (надання послуг), податковими накладними, платіжними документами про оплату виконаних робіт тощо.

Судом першої інстанції також встановлено, що використання цих послуг позивачем у власній господарській діяльності підтверджується договорами про надання охоронних послуг з іншими контрагентами ТОВ «Новомосковський Посуд», ПАТ «Інтерпайп Новомосковський трубний завод», ПАТ «Інтерпайп Дніпропетровський втормет», ТОВ «Луганський комбінат втормет», ТОВ «Металургійний завод Дніпросталь», ТОВ «МЕТА»,ТОВ «Будівельна компанія комфорт буд-5»,загальною вартістю 939600грн., в тому числі ПДВ в сумі 156600грн.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до складу податкового кредиту за липень, серпень 2013 року віднесено суми ПДВ по виписаним контрагентами ТОВ «Т.І.Р.А.» та ПП «Джерело» податковим накладним на загальну суму 331 800 грн.

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту за перевірений період та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

Матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем та його контрагентами господарських угод, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначених контрагентів протиправною, так як на час дії угод контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач виконав передбачені чинним податковим законодавством умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по операціям з контрагентами ТОВ «Т.І.Р.А.» та ПП «Джерело».

Оскільки відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України згідно приписів ч.2 ст.71 КАС України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність скасування винесеного Лівобережною ОДПІ податкового повідомлення - рішення №0001081501 від 28.02.2014 року.

Суд першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України присудив на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в сумі 487,20 грн.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова