Рішення

від 18.08.2014 по справі 367/1945/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/1945/13-ц Головуючий у І інстанції Линник В.Я. Провадження № 22-ц/780/4577/14 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С. Категорія 1 18.08.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

18 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Верланова С.М., Мережко М.В.

при секретарі Бобко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 червня 2014 року у справі за позовом Прокурора м. Ірпеня Київської області до Коцюбинської селищної ради Київської області, Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, ОСОБА_2, третя особа: КП «Святошинське лісопаркове господарство» про визнання недійсними рішення, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку, -

Встановила:

У лютому 2013 року прокурор м. Ірпеня Київської області звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення, державних актів на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що у ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства прокуратурою виявлено факт порушення Коцюбинською селищною радою Київської області вимог закону при виділенні громадянам земельних ділянок. Посилався, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року №2105/25-5 було затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1500 га для будівництва і обслуговування будинку по АДРЕСА_1, в селищі Коцюбинське Київської області. На підставі даного рішення ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 922165, кадастровий номер 3210946200:01:042:0131.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 07.10.2009 року № 946 ОСОБА_3 відчужив земельну ділянку площею 0,15 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, і на державному акті серії ЯЖ №9922165, виданого на його ім»я, зроблено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_2

Вважав, що укладений між відповідачами договір купівлі-продажу на підставі ст.228 ЦК України є нікчемним правочином оскільки порушує публічний порядок, а відтак не потребує визнання його недійсним.

Відповідно, відмітка про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_2 зроблена на підставі укладеного договору - є незаконною.

Просив визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2105/25/5 щодо передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1500 га для будівництва і обслуговування будинку по АДРЕСА_1, в селищі Коцюбинське, визнати недійсним виданий ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 922165 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4 та скасувати його державну реєстрацію, а також просив визнати за державою право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1.

Рішенням Ірпінського міського суду від 01 червня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2105/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та перечу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

Скасовані заходи забезпечення позову вжитих ухвалою суду від 22.04.2013 року.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про визнання права власності держави на земельну ділянку, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку на ім»я ОСОБА_3 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2 та скасуваня його державної реєстрації, скасуваня заходів забезпечення позову і в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, а також просив змінити мотивувальну частину рішення, виключивши положення про те, що договір купівлі-продажу від 07.10.2009 року не є нікчемним, замінивши положенням про нікчемність вказаного договору.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку для будівництва і обслуговування будинку площею 0,1500 га по АДРЕСА_1 в смт. Коцюбинське Київської області. На підставі даного рішення ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №922165, кадастровий номер 3210946200:01:042:0131.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.10.2009 року земельну ділянку площею 0,1500 га по АДРЕСА_1, придбав ОСОБА_2

На державному акті, виданому на ім»я ОСОБА_3 серії ЯЖ №922165 зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_2 відповідно до укладеного договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора м. Ірпеня та визнаючи недійсним рішення Коцюбинської селищної ради, суд виходив з того, що спірна земельна ділянка знаходилася поза межами смт. Коцюбинське, оскільки на момент прийняття вищезазначеного рішення межі смт. Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства.

Даний висновок суду відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції в частині відмови прокурору у задоволенні вимог про визнання права власності держави на спірну земельну ділянку

Як вже зазначалося, способом захисту порушеного права власності держави на земельну ділянку прокурором обрано позов про визнання права власності на це майно (ст. 392 ЦК України), а не витребування майна від нинішнього його володільця шляхом віндикації (ст. ст. 387, 388 ЦК України).

Як випливає з роз'яснення, яке міститься в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», позов про визнання права власності на майно (стаття 392 ЦК України) є належним способом захисту, якщо позивач вимагає залишення у нього майна, відчуженого третьою особою за договором, учасником якого він не був, і це майно ще не вибуло з його володіння.

Установивши, що земельна ділянка вже вибула з володіння власника у зазначений спосіб, суд обґрунтовано відмовив у позові, заявленому з підстав, передбачених ст. 392 ЦК України, оскільки обраний позивачем спосіб захисту не є належним способом захисту.

Згідно матеріалів справи ОСОБА_2 придбав земельну ділянку площею 0,1500 га по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.10.2009 року, який не визнано судом недійсним і він не є нікчемним (його нікчемність не встановлена законом). Враховуючи приписи ст..204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, підстави для внесення змін в мотивувальну частину заочного рішення від 06.06.2014 року щодо зміни положення про нікчемність вказаного договору, про що просить апелянт в апеляційній скарзі, відсутні.

Разом з тим, колегія не може погодитися з висновком суду в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання недійсним державного акту на ім»я ОСОБА_3 серії ЯЖ №922165 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126 ЗК України (у редакції від 16 вересня 2008 року, яка була чинною на момент прийняття селищною радою рішення) право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку виникло з моменту отримання ним державного акта та його державної реєстрації.

Держаний акт на право власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого такий акт видано. Про що, зокрема, вказується у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (справа № 6-12цс13) та від 23 жовтня 2013 року (справа № 6-93цс13).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції від 5 березня 2009 року, яка була чинною на час укладення договору купівлі-продажу) підставою для державної реєстрації права власності на земельну ділянку є саме нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а не державний акт.

Вчинення в такому разі на державному акті на ім.»я ОСОБА_3, виданого на підставі незаконного рішення Коцюбинської селищної ради, відмітки про відчуження земельної ділянки іншій особі на підставі договору купівлі-продажу не змінює суті такого державного акта, як недійсного.

Зазначений правовий висновок також міститься у постанові Верховного Суду України від 25 червня 2014 року (цивільна справа № 6-67цс14).

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, колегія

Вирішила:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 червня 2014 року скасувати частково.

Визнати недійсним державний акт серії ЯЖ№922169 на земельну ділянку площею 0,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3210946200:01:042:0131 виданого на ім»я ОСОБА_3 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: