Постанова

від 18.08.2014 по справі 911/1840/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2014 року Справа № 911/1840/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівЄвсікова О.О. Кролевець О.А. (доповідач у справі) Попікової О.В. розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 р. у справі № 911/1840/13 господарського суду Київської області за позовомОСОБА_4 до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком", 2. Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 ОСОБА_5 провизнання недійсними рішень зборів учасників товариства, внесених змін до статуту та зобов'язання скасувати державну реєстрацію змін за участю представників:

позивача: ОСОБА_6

відповідача-1: не з'явився

відповідача-2: не з'явився

третьої особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 (надалі - "ОСОБА_4") звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" (надалі - "ТОВ "Агроком", Товариство) та до Державного реєстратора виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області про визнання недійсними рішень зборів учасників товариства, внесених змін до статуту та зобов'язання скасувати державну реєстрацію змін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_4 з 21.10.2007 р. володіє часткою у статутному капіталі ТОВ "Агроком" у розмірі 48%, а тому прийняті без його участі рішення загальних зборів учасників Товариства (у зв'язку з неповідомленням його про їх проведення), оформлені протоколами зборів учасників № 14 від 09.11.2007 р., № 16 від 21.04.2008 р., № 18 від 10.12.2008 р., № 19 від 23.06.2009 р., № 20 від 22.09.2009 р., № 21 від 23.01.2013 р., є недійсними та підлягають скасуванню. Також позивач зазначав, що оскаржуваними рішеннями загальних зборів учасників Товариства були прийняті зміни до статуту ТОВ "Агроком", тому такі зміни підлягають визнанню недійсними як прийняті неуповноваженим органом.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.06.2013 р. (суддя Карпечкін Т.П.) позов задоволено повністю; визнано недійсними рішення позачергових зборів учасників ТОВ "Агроком", що оформлені протоколами зборів учасників № 14 від 09.11.2007 р., № 16 від 21.04.2008 р., № 18 від 10.12.2008 р., № 19 від 23.06.2009 р., № 20 від 22.09.2009 р., № 21 від 23.01.2013 р. Також визнано недійсними затверджені вищевказаними зборами учасників нові редакції та зміни до статуту ТОВ "Агроком" та зобов'язано Державного реєстратора Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області скасувати їх державну реєстрацію.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з доведеності заявлених ОСОБА_4 вимог та обґрунтованості застосування до спірних правовідносин положень законодавства, зазначених позивачем в якості нормативного обґрунтування позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 р. (судді Куксов В.В., Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено з огляду на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що він є учасником ТОВ "Агроком", а відтак, не доведено порушення його прав оскаржуваними рішеннями позачергових зборів учасників ТОВ "Агроком".

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 р. як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення господарського суду Київської області від 17.06.2013 р. залишити в силі.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідачі не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111 7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Агроком" (ідентифікаційний код 30615677) зареєстровано відділом державної реєстрації виконавчого комітету Білоцерківської міської ради 24.11.1999 р.

Відповідно до п. 1.2 та п. 11.1 Статуту ТОВ "Агроком" в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом № 12 від 28.09.2007 р., статутний капітал Товариства складав 600 000,00 грн.; до складу учасників Товариства входили: ОСОБА_9 (надалі - "ОСОБА_9"), розмір внеску якого до статутного капіталу складав 200 000,00 грн., що становить частку в розмірі 33,33%; ОСОБА_10 (надалі - "ОСОБА_10"), розмір внеску якого до статутного капіталу складав 200 000,00 грн., що становить частку в розмірі 33,33%; ОСОБА_11 (надалі - "ОСОБА_11"), розмір внеску якого до статутного капіталу складав 200 000,00 грн., що становить частку в розмірі 33,33%.

При зверненні з позовом ОСОБА_4 зазначав, що 21.10.2007 р. між ним та ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 було укладено договір про відступлення часток у статутному фонді ТОВ "Агроком" (надалі - "Договір"), за умовами якого кожен із зазначених учасників Товариства передає ОСОБА_4 частину належної йому частки у статутному фонді ТОВ "Агроком", залишаючи собі частки по 17,33% статутного фонду Товариства.

ОСОБА_4, згідно з п. 2.3 Договору, зобов'язався виплатити кожному з учасників за відступлення їх часток по 96 000,00 грн. (всього 288 000,00 грн.) протягом трьох днів з дати підписання Договору, про що ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 нададуть підтвердження відповідними розписками.

Відповідно до п. 2.2 Договору після відступлення частки учасників Товариства встановлюються в наступних розмірах: ОСОБА_9 - 17,33%, ОСОБА_10 - 17,33%, ОСОБА_11 - 17,33% та ОСОБА_4 - 48%.

Звертаючись з позовом ОСОБА_4 зазначав, що про проведення позачергових зборів учасників ТОВ "Агроком", які відбулись 09.11.2007 р., 21.04.2008 р., 10.12.2008 р., 23.06.2009 р., 22.09.2009 р. та 23.01.2013 р., його, як власника 48% статутного капіталу ТОВ "Агроком", в установленому законом порядку повідомлено не було, тому дані загальні збори було проведено без його участі, тобто за відсутності кворуму у 60% голосів учасників Товариства. З огляду на дане позивач просив визнати прийняті на вищевказаних позачергових зборах учасників Товариства рішення недійсними.

Нормами ст. 1 ГПК України надано право підприємствам, установам, організаціям, іншим юридичним особам звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Господарським судам, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Таким чином, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, з посиланням на наявну в матеріалах справи копію Договору, виходив з того, що право власності на 48% статутного капіталу ТОВ "Агроком" ОСОБА_4 набув з моменту підписання Договору та повного розрахунку за ним, тобто з 21.10.2007 р. В якості доказів виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за Договором суд прийняв наявні в матеріалах справи копії розписок ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про отримання від нього коштів.

Статут, згідно з положеннями ч. 1 ст. 82 ГК України, є установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 82 ГК України установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 цього Кодексу. Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім зазначених відомостей, повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Аналогічні положення містять ст. ст. 4, 51 Закону України "Про господарські товариства".

Згідно з ст. 145 ЦК України, ст. 59 Закону України "Про господарські товариства" зміни до статуту товариства з обмеженою відповідальністю підлягають затвердженню загальними зборами учасників товариства.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін (ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, апеляційним господарським судом при розгляді справи вірно встановлено, що ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не вчинили жодних дій щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо перерозподілу часток у ТОВ "Агроком". Як наслідок, станом на 09.11.2007 р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутня інформація щодо участі ОСОБА_4 у ТОВ "Агроком" та його права власності на частку у статутному фонді ТОВ "Агроком".

З огляду на дане, господарський суд апеляційної інстанції ухвалами від 24.10.2013 р., 21.11.2013 р. та від 19.12.2013 р. зобов'язував позивача надати суду оригінали договору про відступлення часток у статутному фонді Товариства та розписок про отримання грошових коштів. Також апеляційний суд ухвалами від 21.01.2014 р. та від 03.04.2014 р. зобов'язував ОСОБА_4 надати оригінал Договору та розписок про отримання грошових коштів для проведення судової технічної експертизи документів. Проте, витребувані судом апеляційної інстанції документи позивачем надані не були.

У відповідності до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт укладення між ОСОБА_4 та ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 Договору від 21.10.2007 р.

Відтак, вірним є висновок суду апеляційної інстанції про недоведення позивачем порушення його прав оскаржуваними рішеннями позачергових зборів учасників ТОВ "Агроком", оформлених протоколами зборів учасників № 14 від 09.11.2007 р., № 16 від 21.04.2008 р., № 18 від 10.12.2008 р., № 19 від 23.06.2009 р., № 20 від 22.09.2009 р., № 21 від 23.01.2013 р., з огляду на відсутність належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4 є учасником ТОВ "Агроком".

Враховуючи дане, а також наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Твердження позивача, викладені в касаційній скарзі, даного висновку не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом в порядку ст. ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 р. у справі № 911/1840/13 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Євсіков СуддіО. Кролевець О. Попікова