Ухвала

від 18.08.2014 по справі 129/1151/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 129/1151/14-ц Провадження № 22-ц/772/2453/2014 Головуючий в суді першої інстанції:Кравець В. І. Категорія: Доповідач: Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2014 р. м. Вінниця\ колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Марчук В.С.

Суддів: Сопруна В.В., Шемети Т.М.

При секретарі: Кирилюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 10 липня 2014 року у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з приватного підприємства «Транс-Люкс» заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Гайсинського районного суду Вінницької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з приватного підприємства «Транс-Люкс» м.Гайсин Вінницької області заборгованості по заробітній платі у розмірі 32484 грн.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 10.07.2014 року було відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_2 про видачу судового наказу, оскільки із даної заяви і поданих до неї документів вбачається спір про право тому, що ОСОБА_2, будучи засновником приватного підприємства «Транс-Люкс» м. Гайсин Вінницької області і роботодавцем, призначив себе на посаду директора цього підприємства у 2003 році та звільнив з посади 18.04.2014 року; у період виконання обов'язків директора не виплачував сам собі заробітну плату, в результаті чого утворилася заборгованість за період з січня 2010 року по лютий 2013 року; наказом від 18.04.2014 року призначив виконуючим обов'язки директора бухгалтера цього підприємства та звернувся із заявою про видачу судового наказу про стягнення з належного йому приватного підприємства коштів.

ОСОБА_2 оскаржив дану ухвалу суду в апеляційному порядку, як постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та повернути матеріали справи для продовження розгляду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У даному випадку суд не дотримався зазначених вимог закону.

Так, відмовляючи у прийнятті заяви, суд дійсно виходив з тих обставин, що ОСОБА_2, будучи засновником приватного підприємства «Транс-Люкс» м. Гайсин Вінницької області і роботодавцем, призначив себе на посаду директора цього підприємства у 2003 році та звільнив з посади 18.04.2014 року; у період виконання обов'язків директора не виплачував сам собі заробітну плату, в результаті чого утворилася заборгованість за період з січня 2010 року по лютий 2013 року; наказом від 18.04.2014 року призначив виконуючим обов'язки директора бухгалтера цього підприємства та звернувся із заявою про видачу судового наказу про стягнення з належного йому приватного підприємства коштів.

Саме з вказаних обставин та підстав суд вбачає спір про право і відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки на а/с 12 міститься довідка приватного підприємства «ТРАНС-ЛЮКС» про заборгованість по зарплаті перед ОСОБА_2 у розмірі 32 484 грн., на яку і претендує заявник; на а/с 27 міститься аналогічна довідка з викладенням помісячної заборгованості.

На а/с 1 міститься заява ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з невиплаченої на день звільнення з посади заробітної плати, що спростовує висновок суду про те, що ОСОБА_2 звернувся з заявою про видачу судового наказу про стягнення з підприємства коштів (а/с62).

Відповідно ж до норми п.1 ч.1 ст. 96 ЦПК України, судовий наказ може бути видано зокрема у разі, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.

Щодо висновку суду про наявність спору про право, він безпідставний, виходячи з норми ст.2 КЗпП України та наказу №1 від 15.04.2003 року про призначення ОСОБА_2 на посаду директора приватного підприємства «ТРАНС-ЛЮКС» і рішення засновників №1 від 18.04.2014 року про його звільнення з вказаної посади, оскільки зазначені норми права та письмові докази вказують на те, що ОСОБА_2 і є працівником, якому нарахована але не виплачена заробітна плата.

За таких обставин, ухвала суду постановлена за невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому її в силу ст.. 311 ЦПК України, як таку, що перешкоджає подальшому розгляду справи, слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття наказного провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити

Ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 10 липня 2014 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття наказного провадження.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: В.С. Марчук

Судді: В.В. Сопрун

Т.М. Шемета