Рішення

від 25.01.2007 по справі 11/7096

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/7096

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" січня 2007 р.Справа № 11/7096

За позовом  товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсировина»м. Київ

до   закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл»м. Хмельницький

про  стягнення 20 585 грн. 69 коп.

                                                                                                           Суддя            Д.І.Радченя

за участю представників сторін:

від позивача      не з'явився

від відповідача  не з'явився

Позивач –ТОВ «Укрсировина»м. Київ звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ЗАТ «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл»м. Хмельницький на свою користь 18 545, 00 грн. суму основного боргу, що утворилася через неналежне виконання договору №01/04-06 від 01.04.2006р., 578, 60 грн. індексу інфляції та 1 462, 09 грн. пені.

Ухвалою господарського суду від  29.11.2006 року порушено провадження у справі № 11/7096.  

В попередньому судовому засіданні 22 січня 2007р. повноважний представник позивача заявлений позов підтримує, мотивуючи тим, що він заявлений обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Відповідач у відзиві на позов та його повноважний представник в судовому засіданні 22.01.2007р. позовні вимоги щодо стягнення 20 585, 69 грн. визнає частково, а саме в сумі основного боргу 10 797, 50 грн.

Окрім цього відповідач просить суд надати відстрочку виконання рішення суду на шість місяців. Виникнення даної заборгованості відповідач обґрунтовує важким фінансовим становищем що склалося в 2006 році, в підтвердження чого надано звіт про фінансові результати за 2006 рік та баланс на 30.09.2006р.

Представник позивача наданню відстрочки заперечує.

Суд розглянувши дане клопотання відповідача вважає його необґрунтованим і таким що задоволенню не підлягає, тому що відповідачем не надано суду переконливі докази які б служили підставою відстрочки виконання рішення суду. Окрім цього відсутність обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, оскільки фінансове становище відповідача, не є винятковими обставинами для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду.

По справі оголошувалася перерва за клопотанням відповідача для надання можливості укладення мирової угоди з позивачем.

Як повідомив позивач, ніяких дій зі сторони відповідача щодо укладення мирової угоди не було проведено.

Неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

01 квітня 2006 року між сторонами по справі укладено договір поставки за №01/04-06.

У відповідності до умов даного договору, постачальник - ТОВ «Укрсировина»зобов'язався передати у власність покупцеві - ЗАТ «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл», а покупець відповідно прийняти та оплатити товар –сухе молоко, іншу сировину для харчової промисловості в кількості і асортименті, що визначаються в товарних накладних чи специфікаціях які є невід'ємною частиною до договору.

Згідно п. 3.1 та 3.2 договору, розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата здійснюється по факту поставки товару.

На виконання умов даного договору позивачем передано, а відповідачем прийнято продукцію –сухе знежирене молоко в кількості 500 кг. та сухе цільне молоко в кількості 1425 кг., підтвердженням чого є видаткові накладні №РН-0000519 від 06.05.2006р., №РН-0000542 від 17.05.2006р. та №РН-0000899 від 08.08.2006р., (які є підставою даного спору) та довіреності на отримання товару. Загальна вартість отриманого відповідачем товару становить 20 277, 50 грн.

Сторонами в накладних на передачу товару обумовлено умови продажу у спосіб попередньої оплати.

Свої зобов'язання відповідач виконав частково, перерахувавши позивачу вартість отриманого товару в сумі 8 347, 50 грн., підтвердженням чого є платіжні доручення №102 від 07.08.2006р. на суму 4480,00 грн., яким оплачено отриманий за видатковою накладною №РН-0000899 товар вартістю 3347, 50 грн. та №276 від 18.05.2006р. на суму 5 000, 00 грн., яким частково оплачено отриманий за видатковою накладною №РН-0000542 товар вартістю 6480, 00 грн.

Однак позивачем дані суми проплаченої заборгованості не враховано.

Таким чином, на момент розгляду справи,  заборгованість відповідача становить 11 930, 00 грн.

Згідно п. 5.1 договору, за несвоєчасну оплату партії товару за даним договором покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент здійснення платежу від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати.

На підставі цього позивачем нараховано до стягнення з відповідача 1462,09 грн. пені.

Окрім цього позивачем на підставі ст. 214 ГК України, нараховано відповідачу 578, 60 грн. індексу інфляції.

Позивачем на адресу відповідача направлялася претензія, яка залишена без відповіді та задоволення.

Дослідивши зібрані у справі докази  та давши їм правову  оцінку в сукупності   суд прийшов до висновку, що позов  заявлений обґрунтовано, підтверджений належним доказами і підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки.  Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договірні зобов'язання за договором поставки №01/04-06 від 01.04.2006р., за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У відповідності  до ст.. 538  Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

             Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України  зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору.  Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається за винятком випадків. передбачених законодавством.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем на підставі Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань»,  нараховано відповідачу пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 1462,09 грн.  

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань», платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в   розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.  Розмір   пені,  передбачений  даним законом, обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак заявлена позивачем сума пені підлягає частковому задоволенню –у співвідношенні до суми заборгованості, враховуючи часткову проплату відповідачем заборгованості за отриманий, згідно видаткових накладних №РН-0000519 від 06.05.2006р., №РН-0000542 від 17.05.2006р. та №РН-0000899 від 08.08.2006р., (які є підставою даного спору), у позивача товар,  а саме в розмірі 1 027, 59 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний  сплати  суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором,  або законом. З врахуванням наведеного позивачем нараховані до сплати відповідачу 578, 69 грн. –суму інфляційних.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «Укрсировина»м. Київ підлягають задоволенню частково з віднесенням судових витрат згідно ст. 49 ГПК України, на рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 530, 538, 625 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116  Господарського процесуального кодексу  України, суд -

вирішив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсировина»м. Київ до закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл»м. Хмельницький  про  стягнення 20 585 грн. 69 коп.. задоволити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл»м. Хмельницький, вул. Шевченко, 69 (код 00382289) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсировина»м. Київ, а/с 5 (код 32669593) заборгованість в розмірі 11 930, 00 грн., пеню за період непроплати в сумі 1 027, 59 грн., суму інфляційних витрат в розмірі 578, 69 грн., витрати по оплаті державного мита в розмірі 135, 36 грн. та  витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 118, 00 грн.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

                              Суддя                                                                      Д.І. Радченя