Рішення

від 20.08.2014 по справі 903/998/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 серпня 2014 р. Справа № 903/998/13

за позовом: Приватного підприємства "Алекс -Сервіс", м. Кіровоград.

до відповідача: Державного підприємства "Маневицьке лісове господарство", смт.Маневичі.

про стягнення 534 286грн. 93коп.

Суддя Дем'як В.М.

від позивача: Суржко О.І.- представник за довіреністю від 17.10.2013р.

від відповідача: ОСОБА_2- адвокат, договір №09-о/14 від 18.04.2014р.

Суть спору: позивач - Приватне підприємство "Алекс -Сервіс" звернувся до суду з позовом до відповідача - Державного підприємства "Маневицьке лісове господарство" про стягнення 571 979грн. 42коп., з них 111965,17грн. штрафу за невиконання зобов'язань, 459099,09грн. плати за користування чужими грошовими коштами та 915,16грн. збитків від інфляції згідно договору про погашення заборгованості від 23.10.2012р.

Заявлені вимоги підтверджує договором про погашення заборгованості від 23.10.2012р., графіком фактичного перерахування коштів станом на 08.09.2013р., розрахунком штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язань, розрахунком плати за користування чужими коштами та збитків від інфляції станом на 08.09.2013р., розрахунком індексів інфляції за періоди прострочення(а.с.9-15).

Рішенням господарського суду Волинської області у справі №903/998/13 від 09.12.2013р. даний було позов задоволено повністю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.03.2014р. рішення господарського суду від 09.12.2013р скасовано частково, а саме в частині стягнення штрафу та оплати за користування чужими грошовими коштами, в решті залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2014р. касаційну скаргу Державного підприємства "Маневицьке лісове господарство", задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 та рішення Господарського суду Волинської області від 09.12.2013 скасовано в частині стягнення з Державного підприємства "Маневицьке лісове господарство" на користь Приватного підприємства "Алекс-Сервіс" 74250 грн. штрафу за порушення графіку перерахування коштів, 241178,70 грн. оплати за користування чужими грошовими коштами та 187,84 грн. інфляційних нарахувань, справу передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області, оскільки суди попередніх інстанцій,вирішуючи спір не з'ясували фактичний склад та правову природу заборгованості, визначеної в якості предмету договору про розстрочення, та на яку здійснено задоволені судами нарахування, не перевірили в повному обсязі обґрунтованість та законність наданого позивачем розрахунку позовних вимог. Відповідно до ст. 111 12 , вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 26.06.2014р. справу прийнято на новий судовий розгляд та витребувано у позивача:

- обґрунтовані письмові пояснення щодо виникнення заборгованості відповідно до фактичного складу та правової природи заборгованості (з посиланням на норми чинного законодавства), визначеної в якості предмету договору про розстрочення та на яку здійснено нарахування;

- правові обґрунтування щодо встановлення оплати за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5% від боргу за кожен день прострочення (що фактично відповідає правовій природі пені);

- розширений та обґрунтований розрахунок суми основного боргу та неустойки з врахуванням постанови ВГСУ від 10.06.2014р. у даній справі.

При новому судовому розгляді представник позивача в письмових поясненнях за вх.№01-29/7964/14 від 20.08.2014р. та в судовому засіданні просить зменшити позовні вимоги у зв'язку з уточненим розрахунком, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача штраф за невиконання зобов'язань в розмірі 111965,17 грн. та процентну ставку за користування чужими коштами в сумі 459 099,09 грн., оскільки ДП «Маневицьке лісове господарство» в порушення умов договору від 23.10.2012р. недобросовісно виконував взяті на себе зобов'язання.

Отже, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 20.08.2014 р. позивач просить стягнути з відповідача: штраф за невиконання зобов'язань в розмірі 111965,17 грн. та процентну ставку за користування чужими коштами в сумі 459 099,09 грн.

Вказана заява, відповідаючи вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, є прийнятою судом.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2351 від 20.10.2006 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні зменшенні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача через канцелярію суду за вх.№01-29/7942/14 від 19.08.2014р. подав письмові пояснення з урахуванням обставин справи, викладених у постанові ВГС України від 10.06.2014р. в яких вказує, що позов визнає частково, обґрунтовуючи тим, що нарахування штрафу за порушення графіку перерахування платежів та відсотків за користування чужими коштами повинно бути здійснено лише за період з 10.11.2012р. по 21.03.2013р. Оскільки, за спірний період, а саме 27.11.2012р. відповідач оплатив заборгованість в сумі 5000 грн. Також звертає увагу суду на те, що сторонами було змінено розмір процентів за користування чужими коштами із 3% на 0,25%, а тому нарахування суми процентів має здійснюватись на підставі п. 4.5 договору та виключно за період з 10.11.2012р. по 21.03.2013р.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

23 жовтня 2012 року між Приватним підприємством "Алекс-Сервіс" як стягувачем та Державним підприємством "Маневицьке лісове господарство" як боржником укладено договір про погашення заборгованості. Згідно з умовами цього договору позивач надає відповідачу розстрочку у погашенні суми боргу у розмірі 746434,47 грн., стягнутої за рішенням Господарського суду Волинської області від 07 серпня 2012 року, у справі № 5004/876/12. Відповідно до пункту 2.2. даного договору ДП «Маневицьке лісове господарство» зобов'язалось перед ПП «Алекс-Сервіс» оплачувати дану заборгованість рівними частинами щомісячно по 100 000,00 грн., починаючи з 10 листопада 2012 року до 10 червня 2013 року.

Пунктом 3.3 даного договору, сторони визначили, що у випадку порушення відповідачем графіку сплати позивач вправі призупинити дію пункту 2.2 договору, пред'явити до виконання судовий наказ по господарській справі №5004/876/12 до виконання, застосувавши одночасно санкції, зазначені в пунктах 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 договору.

А саме за пунктом 4.3 договору, у випадку порушення строків перерахування коштів зазначених в пункті 2.2 договору на строк до 10 календарних днів відповідач зобов'язався сплачувати штраф в розмірі 10 % від суми, що підлягає до оплати, а у випадку порушення строків перерахування коштів зазначених в пункті 2.2 договору на строк понад 10 календарних днів сплатити штраф в розмірі 15 % від суми, що підлягає до оплати(пункт 4.4 договору).

За змістом пункту 4.5 договору, у разі порушення порядку перерахування коштів, передбаченого пунктом 2.2 договору або при невиконанні вимог державного виконавця щодо виконання рішення Господарського суду Волинської області від 07 серпня 2012 року по справі № 5004/876/12, відповідач сплачує позивачу 0,25% від суми боргу за кожен день затримки платежу, що є платою за користування чужими грошовими коштами (відповідно до статей 536, 625 Цивільного кодексу України), з застосуванням діючого на той момент індексу інфляції.

25 березня 2013 року у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань постановою ВДВС Маневицького РУЮ було відкрито виконавче провадження ВП №37420230 по виконанню наказу Господарського суду Волинської області №5004/876/12-1 від 21 серпня 2012 року про стягнення з відповідача на користь позивача 821827,71 грн. заборгованості та 16463,55 грн. судових витрат, накладено арешт на майно боржника у межах цієї суми.

10 жовтня 2013 року у зв'язку зі сплатою відповідачем на користь позивача 838264,26 грн., що підтверджується довідкою ВДВС Маневицького РУЮ №03-14/5921 від 22 жовтня 2013 року, постановою державного виконавця закінчено виконавче провадження ВП № 37420230 та припинено чинність арешту на майно боржника.

Приватне підприємство "Алекс-Сервіс" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "Маневицьке лісове господарство" 571 064,26 грн., в тому числі 111 965,17 грн. - штрафу за невиконання зобов'язань, 445 722,89 грн. плати за користування чужими грошовими коштами на підставі договору про погашення заборгованості від 23 жовтня 2012 року за період з листопада 2012 по серпень 2013 року. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог за вх.№ 01-29/7964/14 від 20.08.2014р. )

Позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що неможливим є нарахування процентів на неустойку, а також нарахування неустойки за прострочення сплати неустойки (ч.2 ст. 550 ЦК України), як це здійснено у розрахунку позивача.

Як слідує із матеріалів справи, рішення господарського суду Волинської області від 07.02.2012р. у справі 5004/876/12, яке набрало законної сили та на виконання якого видано наказ суду від 21.08.2012р., встановлена та задоволена основна сума боргу у ДП «Маневицьке лісове господарство » перед ПП «Алекс-Сервіс» в розмірі 740 801,82 грн.

Отже, виходячи із даної суми заборгованості слід здійснювати нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору про погашення заборгованості № б/н від 23.10.2012р.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Маневицьке лісове господарство» недобросовісно виконувало взяті на себе зобов'язання за договором від 23.10.2012р., та не виконало рішення господарського суду Волинської області від 07.02.2012р. у справі 5004/876/12 за яким заборгованість в сумі 746 434,47 грн. згідно з його умовами була стягнута в примусовому порядку. ( Рішення набрало законної сили 21.08.2012р.) Додатково порушення оплати заборгованості зі сторони - ДП «Меневицьке лісове господарство» підтверджується банківською випискою по рахунку №26009136393 за період з 27.11.2012 по 28.08.2013р. (а.с. 38)

Період прострочення сплати заборгованості становить з 10.11.2012 по 10.06.2013р.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Отже, в зв'язку з порушенням умов договору від 23.10.2012р. про погашення заборгованості, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач правомірно нарахував відповідачу 111 965,17 грн. штрафу за період з 10.11.2012р. по 10.06.2013р., який підлягає до задоволення в повному обсязі.

У постанові від 10.06.2014р. Вищий господарський суд України зауважив про не з'ясування судом першої інстанції правової природи процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договором про погашення заборгованості (п. 4.5) встановлено, що у разі порушення його умов, а саме несвоєчасного погашення заборгованості згідно з умовами оплати з дати виникнення простроченої заборгованості на суму даної заборгованості нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами із розрахунку 0,25 % за кожний день прострочення оплати.

Надаючи правову оцінку з місту п. 4.5 договору суд дійшов висновку про те, що сторонами правомірно передбачено стягнення відсотків від суми боргу за кожний день затримки платежу, що є платою за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування чужими грошовими коштами які встановлюються договором, законом або іншим актом цивільного законодавства відповідно до ст. 536 ЦК України .

Згідно п. 6.2 Постанови, Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013р., № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Суд провів власний перерахунок плати за користування чужими грошовими коштами (проценти) виходячи із суми основного боргу, яка встановлена рішенням господарського суду Волинської області від 07.02.2012р. у справі 5004/876/12 за період прострочення оплати з 10.11.2012р. по 08.09.2013р. у зв'язку з чим вимога про стягнення плати за користування чужими грошовими коштами (проценти) підлягає до задоволення частково в розмірі 450 705,085 грн. за період з 10.11.2012р. по 08.09.2013р., в решті суми слід відмовити як безпідставно заявленій.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Доводи відповідача про те, що нарахування штрафу за порушення графіку перерахування платежів та відсотків за користування чужими коштами повинно бути здійснено лише за період з 10.11.2012р. по 21.03.2013р. не взято до уваги суду.

За змістом п. 4.5 договору передбачено, що за порушення порядку перерахування коштів ДП «Маневицьке лісове господарство» сплачує ПП «Алекс-Сервіс» з дати виникнення простроченої заборгованості на суму даної заборгованості нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами із розрахунку 0,25 % за кожний день прострочення оплати, як у разі добровільної сплати згідно графіку так само і при не виконанні вимог державного виконавця щодо виконання рішення господарського суду від 07.08.2012р. по справі №5004/876/12. (а.с. 10).

Така редакція п 4.5 договору не виключає можливості для позивача нараховувати штрафні санкції за неналежне виконання зобов'язань по оплаті заборгованості і у разі пред'явлення ним наказу господарського суду по справі №5004/876/12 до примусового виконання.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача підлягають задоволенню частково в сумі 562 671,02 грн. в т.ч.: 111 965,17грн. - штрафу та 450 705,85 грн. плати за користування чужими грошовими коштами. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір по справі підлягає відшкодуванню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 536, 546, 549, 599, 625-629 Цивільного кодексу України, 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Маневицьке лісове господарство" (44600, Волинська область, смт.Маневичі, вул.К.Маркса, 31, код ЄДРПОУ 00991545) на користь Приватного підприємства "Алекс -Сервіс" (25030, м.Кіровоград, вул.Шатіла, 3, кв.85, код ЄДРПОУ 31400558) в сумі 562 671,02 грн. в т.ч.: 111 965,17грн. - штрафу та 450 705,85 плати за користування чужими грошовими коштами, а також 11 271,47 витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

26.08.2014

Суддя В.М. Дем'як