Рішення

від 15.07.2014 по справі 922/2195/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2014 р.Справа № 922/2195/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Чугуївтепло", м. Чугуїв до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-ЛТД-Інвест", смт. Васищеве про стягнення 21000,30 грн. за участю представників сторін:

позивача - Заварзіної Н.М., довіреність № 15 від 13.01.2014 р.;

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2014 року Комунальне підприємство "Чугуївтепло", м. Чугуїв, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-ЛТД-Інвест", смт. Васищеве, 18963,90 грн. основного боргу, 832,85 грн. пені, 1043,01 грн. інфляційних витрат, 160,54 грн. 3% річних та судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору купівлі - продажу № 3 від 03.12.2013 р. не виконав свої зобов"язання щодо оплати брухту чорних металів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 червня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 23 червня 2014 року.

23 червня 2014 року представник позивача надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 червня 2014 року було відкладено розгляд справи на 07 липня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 липня 2014 року було відкладено розгляд справи на 15 липня 2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 15.07.14 р. підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, причини неявки суду не повідомив.

З адреси відповідача до суду повернулась ухвала від 05.06.2014 р. з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено юридичну адресу відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців станом на 19 червня 2014 року юридична адреса відповідача - 62495, Харківська область, смт. Васищеве, в"їзд Орєшкова, 7, саме на вказану адресу судом було направлено процесуальні документи відповідачеві.

Зважаючи на те, що Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

03 грудня 2013 року між Комунальним підприємством "Чугуївтепло", м. Чугуїв (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Темп-ЛТД-Інвест", смт. Васищеве (відповідач) був укладений договір № 3, у відповідності позивач продає, а відповідач приймає та оплачує лом та відходи чорних металів, номенклатура, кількість, ціна якого визначена в специфікаціях до цього договору, які є невід"ємною частиною договору. Пунктом 4.3 договору передбачено, що оплата здійснюється відповідачем шляхом оплати на протязі 5ти банківських днів після отримання рахунку. Пунктом 3.3 договору передбачено, факт передачі майна оформлюється актом прийому - передачі майна, який складається та підписується сторонами.

Відповідно до специфікації до договору, вид лому у відповідності до ДСТУ 4121-2002 - 500, ціна за 1 тону без НДС - 1900 грн.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу брухт чорних металів на загальну суму 18963,90 грн., що підтверджується актом приймання № 1 від 05.12.2013 р., який підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що купівля - продаж товару здійснювалась саме на виконання договору купівлі - продажу № 3 від 03.12.2013 р., інших договорів в усній чи письмовій формі між сторонами не укладалось.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 150 від 06.02.2014 р., в якій просив суд сплатити вартість майна в сумі 18963,90 грн. та надіслано рахунок № 1 від 06.02.2014 р. на суму 18963,90 грн., що підтверджується чеком та поштовим описом з відміткою про відправку (арк. справи 15).

Проте відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти не перерахував.

Позивач повторно направляв на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості № 300 від 24.03.2014 р. та рахунок на вказану суму, проте й вона залишилася без відповіді.

Внаслідок не виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 21000,30 грн. (основний борг з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних витрат), що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі -18963,90 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було здійснено перерахунок суми інфляційних витрат з лютого 2014 року по травень 2014 р. та 3% річних з 15.02.2014 р. по 28.05.2014 р. за допомогою системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунок позивача є вірним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 1043,01 грн. та 3% річних у сумі 160,54 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 832,85 грн. пені, суд, визнав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, встановив відсутність угоди сторін про неустойку на випадок порушення зобов"язань з боку відповідача.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Умовами укладеного між сторонами договору не було передбачено такого виду відповідальності як пеня за прострочку оплати за товар, а Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та встановлює лише обмеження розміру такої неустойки, яка встановлюється за згодою сторін. Крім того, ч.3 п.2. ст. 231 Господарського кодексу України, як підстава стягнення неустойки, не приймається до уваги, оскільки зазначена норма встановлює лише розмір такої неустойки, який нараховується та стягується, відповідно до тлумачення ч. 5 зазначеної статті, лише у випадку встановлення сторонами угоди про неустойку.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, керуючись ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-ЛТД-Інвест" (62455, Харківський район, смт. Васищеве, в"їзд Орєшкова, буд. 7-а, р/р № 26007010143348 в ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767, код 36647086) на користь Комунального підприємства "Чугуївтепло" (63503, м. Чугуїв, вул. Гагаріна, 15, р/р № 260353013842 в філії ХОУ АТ "Ощадбанк" в м. Харкові, МФО 351823, код 35944142) 18963,90 грн. основного боргу, 1043,01 грн. інфляційних витрат, 160,54 грн. 3% річних та 1754,54 грн. судового збору.

В стягненні 832,85 грн. пені відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.07.2014 р.

Суддя О.В. Смірнова