Постанова

від 21.08.2014 по справі 915/311/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2014 р.Справа № 915/311/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів С.В. Таран, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання - І.М. Станковій,

за участю представників сторін :

від позивача: не з'явився, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином,

від відповідача: А.А.Дмитренко, В.П. Лушніков,

від третьої особи: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області

на рішення господарського суду Миколаївської області від 19.05.2014р.

у справі № 915/311/14

за позовом Релігійної громади Української Православної Церкви

до Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3

про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування,

встановив:

Релігійна громада Української Православної Церкви звернулась з позовом до Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області про:

1) визнання незаконним та скасування рішення Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області №14 від 08.11.2011р. 16 сесії 6 скликання в частині внесення змін до рішення сільської ради №19 від 06.07.2002р. "Про надання земельної ділянки під застройку каплиці" та викладення установчої частини і пунктів 1, 2 в іншій редакції;

2) визнання незаконним та скасування рішення Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області №9 від 31.01.2014р. 39 сесії 6 скликання в частині внесення змін в установчу частину рішення сільської ради №14 від 08.11.2011р. "Про внесення змін до деяких рішень сільської ради" та викладення її у іншій редакції.

Позовні вимоги мотивовані статтями 19, 142-144 Конституції України, статтями 12, 116, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України, частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" з посиланням на те, що оскаржувані рішення сільської ради обмежують право релігійної громади на отримання в користування раніше наданої на підставі рішення №19 від 06.07.2002р. земельної ділянки для будівництва культової споруди, оскільки рішенням №14 від 08.11.2011р. незаконно вилучено раніше надану позивачу земельну ділянку та передано фізичній особі - ієрею ОСОБА_3, а наступним рішенням №9 від 31.01.2014р., яким змінено нормативне обґрунтування рішення №14 від 08.11.2011р., фактично надано земельну ділянку на інших умовах і без проведення відповідних земельних торгів.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.03.2014р. в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3.

19.05.2014р. позивач звернувся до господарського суду з клопотанням в порядку пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України про вихід суду за межі позовних вимог, в якому просив додатково, крім позовних вимог, також визнати незаконним та скасувати:

1)рішення Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області №5 від 04.03.2014р. 40 сесії 6 скликання, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення ієрею ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0331га по АДРЕСА_1 в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, для будівництва і обслуговування каплиці, а також передано в оренду вказану земельну ділянку терміном на 49 років, встановлено річну орендну плату та запропоновано ієрею ОСОБА_3 надати проект договору оренди на розгляд і затвердження на чергову сесію сільської ради;

2)рішення Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області №7 від 03.04.2014р. 42 сесії 6 скликання, яким внесено зміни до рішень сільської ради, які є предметом розгляду у даній справі, та у рішення №5 від 04.03.2014р. в частині правильного зазначення прізвища, ім'я та по-батькові фізичної особи, якій надано земельну ділянку, а саме словосполучення "ОСОБА_3" змінено на "ОСОБА_3".

Клопотання мотивоване тим, що про вказані рішення №5 від 04.03.2014р. та №7 від 03.04.2014р. позивач дізнався після порушення провадження у справі з відзиву відповідача, крім того, рішення №7 від 03.04.2014р. прийнято відповідачем після порушення провадження у справі, а тому не могло бути предметом первісного позову.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.05.2014р. позовні вимоги задоволено. Визнано незаконними і скасовано рішення №14 від 08.11.2011р. в частині внесення змін до рішення №19 від 06.07.2002р. та рішення №9 від 31.01.2014р. в частині внесення змін до рішення №14 від 08.11.2011р. Також в порядку пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України судом визнано незаконним та скасовано пункти 1, 2 рішення №7 від 03.04.2014р. в частині внесення змін до оскаржуваних рішень сільської ради щодо правильного зазначення прізвища, ім'я та по-батькові фізичної особи, якій надано земельну ділянку.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень перевищив надані йому законом повноваження, оскільки змінив цими рішеннями своє попереднє рішення №19 від 06.07.2002р., що суперечить Конституції України і Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки акти органів місцевого самоврядування можуть бути скасовані лише в судовому порядку, що також зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009р. Крім того, при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем порушено вимоги земельного законодавства з огляду на те, що радою прийнято рішення про надання в оренду земельної ділянки фізичній особі без проведення земельних торгів, що є порушенням статей 124, 134, 135 Земельного кодексу України, а також не зазначено категорію земельної ділянки.

Не погодившись з рішенням суду, Чорноморська селищна рада звернулася із апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що:

-судом неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки орган місцевого самоврядування не позбавлений права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт. До того ж, як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009р., ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування. Оскільки рішення №19 від 06.07.2002р. не виконане, відповідач, діючи в інтересах громади, мав всі підстави змінити рішення;

-судом не надано оцінки рішення №19 від 06.07.2002р. на його відповідність вимогам законодавства, так як в цьому рішенні не зазначено, якій саме особі та на яких умовах надається земельна ділянка для забудови, а також її місце розташування, тоді як оспорюваними рішеннями відповідач, навпаки, привів зазначене рішення у відповідність до вимог закону;

-прийнятими оскаржуваними рішеннями відповідача права позивача не порушені, оскільки у нього не виникло жодних прав на земельну ділянку;

-судом в порушення вимог статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України не наведено правового обґрунтування та фактичних обставин справи, з огляду на які не взято до уваги доводи відповідача.

У запереченнях на апеляційну скаргу (від 15.07.2014р. №2537/14/Д1) позивач просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її безпідставність. Одночасно позивачем зазначено, що рішення сільської ради від 06.07.2014р. не обмежувало релігійну громаду строками щодо його виконання, тоді як повноважним представником релігійної громади - ієреєм ОСОБА_3 незаконно здійснено оформлення спірної земельної ділянки на своє ім'я.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді - Бєляновського В.В., суддів Мишкіної М.А., Будішевської Л.О. У зв'язку із перебуванням судді Бєляновського В.В. у відпустці, розпорядженням про проведення повторного автоматичного розподілу справ від 04.08.2014р. №82 справа розподілена на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Поліщук Л.В., суддів Таран С.В., Туренко В.Б. та ухвалою від 05.08.2014р. прийнята до свого провадження.

Заслухавши представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

06.07.2002р. Чорноморською сільською радою на підставі клопотання Свято-Покровської Церкви села Чорноморка Очаківського району Миколаївської області прийнято рішення №19 "Про надання земельної ділянки під застройку каплиці", яким надано земельну ділянку площею 0,20 га під застройку каплиці по провулку Приморському, а також зобов'язано погодити місце розташування каплиці з відділом архітектури райдержадміністрації, районним відділом земельних ресурсів, райдержадміністрацією, екологічною інспекцією, відділами протипожежного нагляду, енергонагляду та замовити у встановленому порядку проект відведення земельної ділянки і погодити його на черговій сесії сільської ради (а.с.10).

08.11.2011р. Чорноморською сільською радою відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 12, 22, 38, 40, 116, 118, 121, пункту 12 розділу Х Земельного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009р. № 844 "Про деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України у 2009 році" прийнято рішення №14 "Про внесення змін до деяких рішень сільської ради", пунктом 4 якого ухвалено внести зміни до рішення сільської ради №19 від 06-7.2002р."Про надання земельної ділянки під застройку каплиці" та установчу частину і пункти 1, 2 рішення викласти в такій редакції: "Розглянувши заяву ієрея ОСОБА_3 про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для будівництва каплиці, сільська рада вирішила:

1. Надати ієрею ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років для будівництва каплиці загальною площею 0,10 га в селі Чорноморка по провулку Приморський.

2. Рекомендувати ієрею ОСОБА_3 замовити землевпорядній організації виготовлення проекту відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування каплиці та після погодження її у встановленому законодавством порядку, подати на розгляд чергової сесії сільської ради" (а.с.11).

В подальшому, рішенням Чорноморської сільської ради №9 від 31.01.2014р. "Про внесення змін до рішення Чорноморської сільської ради № 14 від 08.11.2011 року" на підставі заяви ієрея ОСОБА_3 внесено зміни до установчої частини рішення сільської ради №14 від 08.11.2011р. та викладено її у слідуючій редакції: "Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 12, 93, пункту 2 статті 123, статті 134 Земельного кодексу України, розглянувши заяви громадян" і далі по тексту (а.с.12).

З викладеного вбачається, що Чорноморська сільська рада прийняла рішення №14 від 08.11.2011р., яким внесла зміни до рішення №19 від 16.07.2002р., надавши іншій особі (фізичній особі) дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для будівництва каплиці, а рішенням № 9 від 31.01.2014р. внесла виправлення до установчої частини рішення № 14 від 08.11.2011р. в частині застосування норм права.

З огляду на встановлені обставини апеляційна інстанція зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена конституційна норма кореспондується із положеннями частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якої органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно із статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина 1 статті 144 Конституції України).

У частині 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплено положення про те, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В рішенні Конституційного суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009р. (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Разом з тим, Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Отже, орган місцевого самоврядування не позбавлений права за власною ініціативою змінити прийнятий ним ненормативний правовий акт за умови, якщо такий акт не вичерпав своєї дії фактом його виконання.

Проте, на підставі рішення Чорноморської сільської ради від 06.07.2002р. №19 "Про надання земельної ділянки під застройку каплиці" не виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав щодо подальшого оформлення земельної ділянки, яка надавалася під будівництво каплиці, оскільки на виконання цього рішення не погоджено місце розташування земельної ділянки з відповідними органами, не замовлено та не подано на затвердження сільської ради проект відведення земельної ділянки.

За таких обставин, враховуючи, що зазначене рішення сільської ради з 2002 року не виконувалось, сільська рада, як представницький орган територіальної громади с.Чорноморка, реалізуючи надані статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження щодо регулювання земельних відносин, мала всі підстави для зміни прийнятого нею рішення про надання земельної ділянки під будівництво каплиці шляхом прийняття рішень, які є предметом спору у даній справі, якими змінено особу, якій цю земельну ділянку відведено.

Поряд з цим, як вбачається із тексту рішення Чорноморської сільської ради №19 від 06.07.2002р., останнє прийнято на підставі клопотання Свято-Покровської Церкви села Чорноморка Очаківського району Миколаївської області. Також в матеріалах справи наявна заява директора ТОВ "Белтрейд" від 28.06.2002р., в якій останній просив виділити земельну ділянку під будівництво каплиці в с.Чорноморка, по провулку Приморському, у зв'язку із зверненням Свято-Покровської церкви с.Чорноморка (а.с.88).

Зазначене свідчить про те, що Релігійна громада Української Православної Церкви, яка є позивачем у справі, не зверталася до сільської ради про надання земельної ділянки під будівництво каплиці по провулку Приморському, а сільська рада, відповідно, не надавала позивачу таку земельну ділянку.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 26.10.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів " (з подальшими змінами) зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку із прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

З огляду на те, що на підставі рішення Чорноморської сільської ради від 06.07.2002р. №19 "Про надання земельної ділянки під застройку каплиці" не виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав щодо подальшого оформлення земельної ділянки, яка надавалася під будівництво каплиці, а також те, що зазначеним рішенням земельна ділянка позивачу не надавалася, то у відповідача були наявні правові підстави для прийняття оспорюваних рішень №14 від 08.11.2011р. та №9 від 31.01.2014р. про внесення змін до рішення про надання земельної ділянки під будівництво каплиці, у зв'язку з чим останні відповідають визначеній законом компетенції відповідача та не порушують право позивача на отримання земельної ділянки, а тому у позові слід відмовити.

У зв'язку з тим, що прийняттям оскаржуваних рішень права позивача не порушені, судова колегія не приймає до уваги посилання останнього на порушення відповідачем норм земельного законодавства при прийнятті зазначених рішень, а також зазначає про відсутність підстав для задоволення клопотання про вихід суду за межі позовних вимог.

Вищенаведене не враховано місцевим господарським судом при прийнятті рішення у даній справі, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню, а позовні вимоги - залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 19.05.2014р. у справі №915/311/14 скасувати, в позові відмовити.

Стягнути з Релігійної громади Української Православної Церкви на користь Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи в сумі 1218грн.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 26.08.2014р.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя В.Б. Туренко