Рішення

від 15.08.2014 по справі 725/3018/14-ц

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/3018/14-ц

Номер провадження 2/725/676/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2014 року Першотравневий районний суд м.Чернівців

в складі:

головуючого судді Піхало Н. В.

при секретарі Томко І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ТОВ «КПД-2010» до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року ТОВ «КПД-2010» звернулось до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого вказувало, що у 2010 році товариством було придбано нежитлові приміщення I-VII, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 164,40 м.кв., вартістю 641 200 грн. й відповідно виконавчим комітетом Чернівецької ради на підставі рішення №791/21 від 13.12.2011 року товариству видано свідоцтво від 16.12.2011 року про право власності на нерухоме майно. Право власності товариства на зазначені нежитлові приміщення також було зареєстровано в Чернівецькому комунальному обласному бюро технічної інвентаризації під порядковим номером об'єкта нерухомого майна 36138179, дата внесення запису до реєстру прав 03.03.2012 року.

В подальшому, дані приміщення товариством взято на баланс ТОВ «КПД-2010» за первісною вартістю 641200,00 грн., знос (амортизація) не нараховувалась, оскільки починаючи з дати придбання приміщень і по нинішній час вони не використовувались Товариством у господарській діяльності.

Як стало відомо згодом, 27 червня 2013 року ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, будучи директором даного товариства надала довіреність на розпорядження її корпоративними правами (частками, долями) у ТОВ «КПД-2010» (код ЄДРПОУ 37024210) ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3.

Дана довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №1395, спеціальний бланк нотаріальних документів ВТІ №886545 від 27.06.2013 року.

Разом з довіреністю ОСОБА_5, яка є одночасно директором ТОВ «КПД-2010», передала ОСОБА_6 всі статутні документи, печатку Товариства та правовстановлюючі документи на нежитлові приміщення, які належали ТОВ «КПД-2010» та розташовані за адресою: АДРЕСА_1., які в подальшому, крім правовстановлюючих документів на нежитлові приміщення, які належать Товариству, ОСОБА_2 були повернуті.

14 березня 2014 року на підставі заяви ОСОБА_5 дію зазначеної вище довіреності згодом було припинено (скасовано). Заява про скасування довіреності посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Крім того, також в обґрунтування позову вказувало на те, що у березні 2014 року, ОСОБА_5 випадково знайшла серед статутних документів ТОВ «КПД-2010» копію «Заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» від 07.08.2013 року з печаткою Товариства та за підписом ОСОБА_2 Як виявилося згодом, 07 серпня 2013р. ОСОБА_2 отримав у Державній реєстраційній службі Витяг з реєстру нерухомого майна.

Разом із копією цієї заяви ОСОБА_2 залишив папірець, на якому була інформація про те, що 07 серпня 2013 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 посвідчено договір купівлі-продажу нерухомого майна (реєстраційний номер 845), а саме нежитлових приміщень І-VII, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Із змісту цього папірця стало зрозуміло, що майно, яке належало ТОВ «КПД-2010», продане ОСОБА_2 (за довіреністю) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3), яка є онукою сестри ОСОБА_2

Так, відповідно до договору купівлі продажу нежитлових приміщень від 07.08.2013 року, укладеному між ТОВ «КПД-2010», в особі ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 27.06.2013 року, реєстраційний номер 1395 та ОСОБА_1 продаж майна було вчинено за узгодженою між сторонами ціною за балансовою вартістю, наведеною у довідці про балансову вартість, виданою ТОВ «КПД-2010» 318127,42 грн.

Разом з тим, на дату реалізації нерухомого майна, а саме станом на 07 серпня 2013 року балансова вартість проданих нежитлових приміщень становила не 318124,42 грн., а 641200,00 грн., оскільки з дати придбання цих приміщень вони були поставлені ТОВ «КПД-2010» на баланс Товариства за первісною вартістю 641200,00 грн. Знос (амортизація) на дані нежитлові приміщення не нараховувались, оскільки починаючи з дати придбання приміщень і по нинішній час вони не використовувались Товариством у господарській діяльності, тобто не вводилися в експлуатацію, а тому зазначені нежитлові приміщення на дату посвідчення договору купівлі-продажу не втратили своєї первісної балансової вартості у розмірі 641200,00 грн.

Зважаючи на зазначене, 25 березня 2014 року ТОВ «КПД-2010» звернулось до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві та одержало відповідь у формі Витягу про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо зареєстрованого на ТОВ «КПД-2010» нерухомого майна. Цей Витяг підтверджує той факт, що майно у вигляді нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належали на праві власності ТОВ «КПД-2010» були продані ОСОБА_2

Продаж приміщень, які належали ТОВ «КПД-2010» підтвердила приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, яка посвідчувала цей договір купівлі-продажу.

При цьому, про продаж нежитлових приміщень ОСОБА_2 ТОВ «КПД-2010» не повідомив, жодних грошових коштів на рахунок ТОВ «КПД-2010» не надходило, а тому дане приміщення і по нинішній час знаходиться на балансі Товариства.

Відповідно до п. 5.4. ст. 5 Статуту ТОВ «КПД-2010» виконавчим органом Товариства є директор, який здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства та призначається на посаду Загальними зборами Учасників Товариства й відповідно діє від імені Товариства та має право без доручення діяти від імені Товариства, представляти його інтереси перед громадянами, вчиняти правочини й укладати договори (угоди), видавати доручення, довіреності, за винятком тих, що належать до виключної компетенції Загальних зборів Учасників Товариства, розпоряджатися від імені Товариства майном Товариства, в т.ч. підписувати від імені Товариства угоди, договори та інші правочини.

Згідно з п. 3.1 ст. 3 Статуту ТОВ «КПД-2010» статутний капітал Товариства визначено в розмірі 450 000,00 грн.

Посилаючись на те, що відповідно до ч. 11 пп.5.3.2 п. 5.З. ст. 5 Статуту ТОВ «КПД-2010» відчуження майна Товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна Товариства відноситься до компетенції Загальних зборів Учасників Товариства та всі прийняті загальними зборами учасників Товариства рішення оформлюються Протоколом загальних зборів учасників Товариства й відповідно загальні збори товариства не приймали рішення щодо продажу належного товариству майна та не уповноважували ОСОБА_5 на укладення договорів та довіреностей щодо його продажу, довіреність від 27 червня 2013 року як односторонній правочин, на підставі якої ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_2 розпоряджатися її корпоративними правами (частками, долями), що належать їй у ТОВ «КПД-2010», в тому числі продавати рухоме та нерухоме майно Товариства підлягає визнанню недійсною в частині надання повноважень щодо продажу рухомого та нерухомого майна Товариства, і як наслідок договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07 серпня 2013 року також необхідно визнати недійсним та витребувати нежитлові приміщення з чужого незаконного володіння.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав суду заяву, в якій просить розгляд справи провести у його відсутності, позовні вимого підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча своєчасно та належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Причини своєї неявки суду не повідомив.

Треті особи у судове засідання не з'явилися.

Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про можливі причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Тому, ураховуючи вказане, суд вважає за можливе на підставі ст. 224 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказах.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України судове засідання проводилось без технічної фіксації.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «КПД-2010» відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій зареєстровано як юридична особа (а.с. 21).

Дане товариство створено відповідно до рішення Установчих (загальних) зборів засновників протоколом від 26 лютого 2010 року та згідно до ЦК України, ГК України та Закону України «Про господарські товариства» та інших чинних нормативно правових актів.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 ЦК України установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1.7 Статуту товариство має відокремлене майно, яке закріплюється за ним на праві власності, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом .

Крім того, п. 3.1 Статуту визначено, що статутний капітал товариства складає 450 000 грн.

Директором даного товариства є ОСОБА_5, яка була призначена на дану посаду на підставі рішення загальних зборів учасників товариства від 14 вересня 2010 року (а.с. 23).

Також судом встановлено, що у 2010 році ТОВ «КПД-2010» придбало нежитлові приміщення I-VII, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 164,40 м.кв., вартістю 641200,00 грн., про що виконавчим комітетом Чернівецької ради на підставі рішення №791/21 від 13.12.2011 року видано свідоцтво від 16.12.2011 року про право власності на нерухоме майно.

Крім того, право власності товариства на зазначені нежитлові приміщення зареєстровано в Чернівецькому комунальному обласному бюро технічної інвентаризації під порядковим номером об'єкта нерухомого майна 36138179, дата внесення запису до реєстру прав 03.03.2012 року (а.с. 39 -41).

В подальшому, дані нежитлові приміщення взято на баланс ТОВ «КПД-2010» за первісною вартістю 641200,00 грн., знос (амортизація) не нараховувалась, оскільки починаючи з дати придбання приміщень і по нинішній час вони не використовувались Товариством у господарській діяльності (а.с. 55).

Відповідно до технічного паспортну на спірні нежитлові приміщення від 21 березня 2012 року, вони є власністю ТОВ «КПД-2010» та їх оціночна вартість визначена в розмірі 517 247 грн. (а.с. 42-43).

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач зазначав, що видана директором товариства довіреність на ім'я ОСОБА_2 в частині надання йому права на розпорядження рухомим та нерухомим майном товариства не відповідає вимогам закону, а саме положенням Статуту та нормам ст.ст. 237, 238, 246 ЦК України й відповідно ураховуючи те, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє, просив видану довіреність на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України визнати недійсною в частині уповноваження ОСОБА_2 на продаж майна товариства.

Так, частиною 1 ст. 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Як встановлено ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

При цьому, відповідно до ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариства є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 145 ЦК України визначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до Статуту товариства, затвердженого загальними зборами учасників товариства від 20 вересня 2010 року , зареєстрованого 29 вересня 2010 року, товариство свою діяльність здійснює на основі і відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту, який затверджено загальними зборами учасників (п. 1.6 Статуту).

Зокрема, пунктом 5.1 статуту визначено, що в товаристві створюються та діють такі органи управління, як: загальні збори учасників товариства, які є вищим органом товариства, директор товариства, який є виконавчим органом товариства та ревізійна комісія, яка є контрольним органом товариства.

Відповідно до п. 5.3.2 загальні збори учасників товариства повноважні приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства. До компетенції загальних зборів товариства, зокрема належить погодження чи затвердження договорів (правочинів, угод), укладених на суму, що перевищує п'ятдесят відсотків майна товариства та відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства ( підпункти 9, 11 п. 5.3.2 Статуту).

Також положеннями п. 5.4.1 статуту визначено, що виконавчим органом товариства є директор, який здійснює керівництво поточною діяльністю товариства.

Відповідно до положень Статуту директор товариства підзвітний загальним зборам учасників товариства, організовує виконання та впровадження їх рішень, здійснює керівництво поточною діяльністю товариства та вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства( п. 5.4.6. Статуту).

У п. 5.4.8 Статуту визначено, що директор діє від імені товариства в межах, встановлених законодавством та статутом, в тому числі директор має право без доручення (довіреності) діяти від імені товариства, представляти його інтереси перед підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, органами державної влади, місцевого самоврядування та громадянами, вчиняти правочини й укладати договори (угоди), видавати доручення, довіреності, накази, розпорядження та інші документи, вчиняти інші дії, вирішувати інші питання діяльності товариства в межах наданих йому прав та повноважень згідно законодавства та Статуту, у тому числі вирішує усі питання діяльності товариства за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства .

Зокрема, директор товариства, з урахуванням обмежень, встановлених цим Статутом, розпоряджається від імені товариства відповідно до чинного законодавства і цього Статуту коштами та іншим майном товариства, в тому числі підписувати від імені товариства угоди, договори, контракти та інші правочини, фінансові та майнові зобов'язання, а також видавати доручення на право виконання дій та здійснення представництва від імені товариства.

Так, 27 червня 2013 року ОСОБА_5, як директор товариства надала довіреність на розпорядження її корпоративними правами (частками, долями) у ТОВ «КПД-2010» (код ЄДРПОУ 37024210) ОСОБА_2 (а.с. 37)

Зокрема, даною довіреністю ОСОБА_5, надала право ОСОБА_2 представляти її інтереси перед усіма фізичними та юридичними особами, діяти від її імені та вести її справи з фізичними особами, в усіх органах державної влади та управління, організаціях, підприємствах, установах, незалежно від форм власності та підпорядкування, а також продавати рухоме та нерухоме майно товариства, з правом підписання відповідних договорів.

Дана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №1395, спеціальний бланк нотаріальних документів ВТІ №886545 від 27.06.2013 року.

В подальшому, видана на ім'я ОСОБА_2 довіреність була відкликана (а.с. 38).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 3 даної норми передбачає, що одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Згідно із 5 статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Таким чином, видача довіреності належить до односторонніх правочинів, а тому для його дійсності необхідно додержання загальних вимог, передбачених ст. 203 ЦК України.

Крім того, за ч.1 та ч.3 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Частиною ч. 1 ст. 246 ЦК України передбачено, що довіреність від юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Відповідно до ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненими.

Частинами 1,3 ст. 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, які він представляє (ст. 239 ЦК України).

При цьому, згідно із роз'ясненнями п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно із ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також встановивши те, що відповідно до положень Статуту товариства до виключної компетенції зборів товариства належить повноваження щодо розпорядження майном товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна й відповідно директор товариства згідно умов Статут рішенням загальних зборів товариства не була уповноважена на вчинення дій щодо продажу спірного нерухомого майна або надання довіреності на його відчуження, видана 27 червня 2013 року ОСОБА_5 як директором товариства на ім'я ОСОБА_2 довіреність на представництво інтересів товариства в частині надання повноважень щодо продажу рухомого та нерухомого майна товариства здійснена з порушенням вимог ст.203 ЦК України та не відповідає вимогам закону, оскільки уповноважена особа має право вчиняти лише ті правочини від імені довірителя, якого він представляє на підставі довіреності, право на вчинення яких має особа, яку він представляє, тому в цій частині дана довіреність на підставі ст. ст. 203,215, 238, 1003 ЦК України як така , що складена без достатнього обсягу цивільної дієздатності підлягає визнанню недійсною.

Крім того, судом також в ході розгляду справи встановлено, що 7 серпня 2013 року ОСОБА_2, діючи на підставі вищевказаної довіреності в інтересах ТОВ «КПД-2010» уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу нежитлових приміщень І-VII, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та є власністю товариства.

Даний договір посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 (а.с. 53-54).

Зокрема, за умовами даного договору продаж спірного нерухомого майна вчинено за узгодженою сторонами ціною у розмірі 318 127 грн. 42 коп. та покупець зобов'язався перераховувати платежі на рахунок покупця ТОВ «КПД-2010» починаючи з січня 2014 року по 10 000 грн.

Також даним договором визначено, що покупець до моменту повного розрахунку за майно вправі будь-яким чином розпоряджатися ним (відчужувати, передавати і найм, іпотеку тощо) лише за письмової згоди продавця.

Так, згідно із ч. 2 ст. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печатками.

Зокрема, звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач зазначав, що будь-яких рішень щодо продажу вказаного в договорі нерухомого майна товариства вартість якого складає більше п'ятдесяти відсотків майна рішенням загальних зборів не приймалось та відповідно загальними зборами не надавались повноваження ні ОСОБА_5 як директору товариства, ні ОСОБА_2 на вчинення дій щодо його продажу, або надання довіреності на його відчуження, а також на рахунок товариства не було перераховано коштів за придбане майно, тому просив визнати спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна недійсним.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тому, ураховуючи те, що згідно із ч. 11 пп.5.3.2 п. 5.З. ст. 5 Статуту ТОВ «КПД-2010» передбачено, що відчуження майна Товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна Товариства відноситься до компетенції загальних зборів учасників Товариства, а рішення щодо відчуження спірного нерухомого майна загальними зборами учасників товариства не приймалось й відповідно його продаж вчинено за суму, яка перевищує п'ятдесят відсотків вартості майна товариства, й відповідно всупереч ч. 2 ст. 203 ЦК України, ні ОСОБА_5 як директор товариства, ні ОСОБА_2 під час укладення договору купівлі-продажу не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності вчиняти такий правочин від імені та в інтересах ТОВ «КПД-2010», а тому з урахуванням положень ст. 215 ЦК України, договір купівлі-продажу від 7 серпня 2013 року підлягає визнанню недійсним.

Щодо позовних вимог ТОВ «КПД-2010» в частині витребування майна з чужого незаконного володіння, то суд зазначає наступне.

Як убачається в витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 березня 2014 року відомості щодо реєстрації на праві власності за товариством спірного нерухомого майна відсутні (а.с 36) й відповідно даний Витяг підтверджує той факт, що майно у вигляді нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належали на праві власності ТОВ «КПД-2010» вибуло з володіння власника поза його волею.

Так, статтею 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з вимогами ЦК України особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду як з позовним вимогами про визнання відповідної угоди недійсною, так і з позовними вимогами про витребування майна.

На підставі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За таких обставин, витребування майна від добросовісного набувача залежить від умов, за яких річ вибула з володіння власника чи особи, якій він передав за договором, та оплатності (безвідплатності придбання). Якщо майно було загублено власником, викрадене у нього чи вибуло іншим шляхом поза його волею, то воно підлягає поверненню власнику.

Добросовісне придбання згідно ст. 388 ЦК України можливо тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Ураховуючи вимоги ст. 10 ЦПК України та виходячи зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, власник зобов'язаний довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі, а набувач - довести, що він придбав майно за відплатою угодою й що він не знав і не міг знати про те, що придбаває майно в особи, якій не належить право його відчуження.

За таких обставин суд, ураховуючи те, що спірне нерухоме майно ТОВ «КПД-2010» нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 незаконно вибуло із володіння власника, а тому порушене право власника підлягає захисту на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України шляхом витребування спірного майна у ОСОБА_1

Таким чином, суд вважає, що в наявності є порушення права позивача, за захистом якого спрямоване звернення до суду й відповідно позов є обґрунтованим, підтвердженим належними доказами, а тому він підлягає до задоволення.

В зв'язку з задоволенням позову, відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути судові витрати по справі, які були сплачені позивачем при подачі позову до суду в розмірі 3897 грн. 60 коп.

На підставі ст.ст. 16, 202, 203, 207, 215, 216, 237, 238, 241, 244, 330, 387, 388, 392, 1003 ЦК України, з урахуванням положень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9 та керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 15, 57-60, 64, 66, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 295, ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «КПД-2010» до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та витребування майна з чужого незаконного володіння, - задовольнити.

Визнати недійсною довіреність від 27 червня 2013 року, видану від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_2 в частині надання йому повноважень щодо продажу рухомого та нерухомого майна товариства, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровану в реєстрі за №1395.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2, який діяв від імені ТОВ «КПД-2010» на підставі довіреності та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №845.

Витребувати у ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння на користь ТОВ «КПД-2010» нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КПД-2010» судові витрати у загальному розмірі 3897 грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, поданою ним протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий районний суд м. Чернівці протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці Н. В. Піхало