Постанова

від 19.08.2014 по справі 927/673/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2014 р. Справа№ 927/673/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Баранця О.М.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Києнко Я.Д.

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метатрон-Енжел" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.07.2014 року (суддя Ю.В.Федоренко)

за позовом Концерн "Військторгсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метатрон-Енжел"

про стягнення 41549,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.07.2014 року по справі №927/673/14 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метатрон-Енжел" на користь Концерна "Військторгсервіс" 49938 грн. - боргу, 889,26 грн. - пені, 210,15 грн. - 3% річних, 499,38 грн. - витрат від інфляції, 3045 грн. - судового збору.

Розірвано договір надання робочого місця №13-25-94-ВМ від 01.05.2013 року, укладений між Концерном "Військторгсмервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метатрон-Енжел".

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 19.08.2014 року.

19 серпня 2014 року представником позивача подано клопотання про долучення додаткових документів, яке за резолюцією судді зареєстровано у відділі документального забезпечення суду та приєднано до матеріалів справи.

В судове засідання 19.08.2014 року з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п.3.9.1. Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, а також те, що ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за належною адресою, в розумінні ст. 64 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.07.2014 року. Проти розгляду справи у відсутність представника відповідача не заперечував.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01 травня 2013 року між позивачем та ТОВ "Метатрон-Енжел" укладено договір надання робочого місця №13-25-94-ВМ (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору, позивач (балансоутримувач) надає, а відповідач (користувач) приймає за плату, в тимчасове користування, робоче місце для зберігання і торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, оснащене необхідними засобами, в приміщенні, що знаходиться за адресою: 14013, Чернігівська м. Чернігів вул. Шевченка,55. Загальна площа об'єкта становить 951,2 кв.м.

Згідно з п. 3.1 Договору розмір плати за користування об'єктом становить 10,5 грн. за 1 кв.м. на місяць, з урахуванням ПДВ, та перераховуються користувачем до 15 числа кожного місяця на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що вартість комунальних послуг (водо-, енерго-, теплопостачання, а також інші витрати, що пов'язані з утриманням приміщень) відшкодовуються щомісяця користувачем на розрахунковий рахунок балансоутримувача протягом 5 календарних днів з дня отримання рахунку користувачем.

Відповідно до п. 6.1 Договору останній вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії встановлено до 31 грудня 2013 року.

Згідно з п. 6.3 Договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається укладеним на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін в законодавстві на дату продовження договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату в період з січня по травень 2014 року на загальну суму 49938 грн. Відповідач свої зобов'язання щодо плати за користування об'єктом за Договором, належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 49938 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Твердження апелянта щодо неотримання рахунків-фактури, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки позивачем надано копію списків поштових відправлень та поштових відправлень, відповідно до яких направлялись рахунки відповідачу.

Згідно з п. 3.1 Договору розмір плати за користування об'єктом становить 10,5 грн. за 1 кв.м. на місяць, з урахуванням ПДВ, та перераховуються користувачем до 15 числа кожного місяця на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Врахоіуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт неотримання відповідачем рахунків для сплати не звільняє останнього від виконання обов'язку щодо проведення оплати за Договором.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись, згідно з умовами договору, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2 Договору за несвоєчасне або неповне проведення грошових розрахунків, що встановлені в Розділі 3 цього договору, користувач зобов'язаний сплатити балансоутримувачу пеню у розмірі 7% від сплаченої за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача та місцевого господарського суду щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, який складений арифметично правильно, приходить до висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до ст.610, п.1 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Враховуючи, що в даному випадку має місце істотне порушенням відповідачем оплати, встановленої Договором, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що договір про надання робочого місця №13-25-94-ВМ від 01.05.13 підлягає розірванню.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метатрон-Енжел" та скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.07.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метатрон-Енжел" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.07.2014 року по справі №927/673/14 - без змін.

Матеріали справи №927/673/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

О.М. Баранець

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.08.2014 року