Постанова

від 19.08.2014 по справі 910/3894/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2014 р. Справа№ 910/3894/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі : Богатчук К.І.

позивача - не з'явився

відповідача - Ракітін С.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Соло" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2014 року (суддя Марченко О.В.)

за позовом Малого підприємства "Баланс"

до Приватного підприємства "Соло"

про розірвання договору та стягнення збитків у сумі 193802,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2014 року по справі №910/3894/14 позовні вимоги задоволено частково. Розірвано договір від 20.12.2007 № 2012/07 будівельного підряду, укладений між Малим підприємством "Баланс" та Приватним підприємством "Соло". В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, в частині розірвання договору будівельного підряду від 20.12.2007 року №2012/07.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 29.08.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2014 року відкладено розгляд справи до 29.08.2014 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року, в зв'язку з відпусткою судді Калатай Н.Ф., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А.

В судове засідання 19.08.2014 року з'явився представник відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Згідно з п. 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника позивача.

В судовому засіданні 19.08.2014 року представником відповідача подано клопотання про долучення додаткових документів.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2014 року.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

20 грудня 2007 року позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) укладено Договір будівельного підряду №2012/07 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору підрядник зобов'язується на замовлення замовника на свій ризик виконати комплекс робіт, у межах договірної ціни, власними або залученими силами та засобами і здати у встановлений Договором строк об'єкт з виконаними будівельними роботами відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати необхідну документацію, прийняти об'єкт та оплатити виконані роботи на умовах Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору ціна Договору визначається, виходячи з кошторисного розрахунку та фіксується в протоколі погодження договірної ціни, що є невід'ємною частиною Договору (додаток № 1 "Протокол погодження договірної ціни").

Підрядник розпочинає виконання робіт протягом 5 (п'яти) днів з моменту виконання замовником умов, передбачених пунктом 4.4 Договору, але не пізніше 2007 року. Початок виконання робіт фіксується сторонами актом, який складається підрядником, підписується сторонами і вважається датою початку робіт (пункт 4.2 Договору);

Відповідно до п. 4.3 Договору датою закінчення будівництва вважається дата підписання і передачі замовнику акта робочої приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Згідно з п. 4.4 Договору роботи за Договором проводяться відповідно до узгодженого сторонами графіку виконання робіт за Договором, що є невід'ємною частиною Договору (додаток № 2 "Графік виконання робіт").

Остаточні платежі за фактично виконані роботи, на підставі актів виконаних робіт (форми КБ-2в та форми КБ-3), які підписуються уповноваженими представниками сторін, здійснюються щомісячно, не пізніше 5 (п'ятого) числа наступного місяця за звітним (пункт 5.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач перерахував відповідачу 1680000 грн., в якості передоплати (авансу), для виконання будівельно-монтажних робіт. Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, а саме виконав роботи не в повному обсязі, внаслідок чого залишилася невикористана частина передоплати в сумі 193802,77 грн.

Обґрунтовуючи вимоги щодо розірвання Договору позивач зазначив, що відповідач істотно порушив умови Договору, а саме не виконав роботи в обсязі та в строк, передбачені Договором.

Як вбачається з п. 4.1. Договору загальний строк будівництва об'єкту становить 11 місяців з дати початку робіт підрядником, згідно з пунктом 4.3 Договору, до дати закінчення будівництва.

Згідно з додатком № 2 до Договору завершення виконання робіт встановлено до 20.11.2008 року.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач приступив до виконання робіт, передбачених Договором в березні 2008 року. Відтак, строком завершення виконання робіт, згідно з п. 4.1. Договору, є лютий 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2011 року позивач, внаслідок не завершення відповідачем робіт за Договором, направив останньому претензію про повернення грошових коштів в сумі 193802,77 грн.

Пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 206 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Твердження апелянта щодо застосування строків позовної давності, колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 21.1 Договору встановлено, що останній вважається укладеним та набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань, що з нього випливають, в повному обсязі.

З огляду на те, що строк дії Договору не завершений, колегія суддів не вбачає підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених ст. 267 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги істотне порушення умов Договору з боку відповідача, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду що Договір будівельного підряду №2012/07 від 20.12.2007 року підлягає розірванню.

Щодо вимоги позивача про стягнення збитків, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Обов'язковою умовою для покладення відповідальності повинна бути сукупність чотирьох умов: вчинення правопорушення, наявність реальної шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою (вчиненням правопорушення) і збитками, вина відповідача. За відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги що кошти, сплачені за виконання робіт, є попередньою оплатою та не підпадають під визначення збитків, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вимоги позивача, в частині стягнення 193802,77 грн., не підлягають задоволенню.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства "Соло" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Соло" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2014 року по справі №910/3894/14 - без змін.

Матеріали справи №910/3894/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.08.2014 року