Постанова

від 27.08.2014 по справі 910/5594/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2014 р. Справа№ 910/5594/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Сітайло Л.Г.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача не з'явився,

від відповідача не з'явився,

від ВП Міський декоративний розсадник "Теремки" не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд"

на рішення

Господарського суду міста Києва від 14.07.2014

(дата підписання - 18.07.2014)

у справі №910/5594/14 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сван"

до Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд"

в особі Відокремленого підрозділу Міський декоративний розсадник "Теремки"

про стягнення 10926,07 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сван" (далі - позивач) до Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" в особі Відокремленого підрозділу Міський декоративний розсадник "Теремки" (далі - відповідач) про стягнення 10926,07 грн задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 10821,18 грн основного боргу з врахуванням 96,78 грн інфляційних втрат, 104,89 грн 3% річних та 1827,00 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що:

позивач не довів належними доказами факт отримання товару відповідачем, оскільки видаткова накладна від 18.09.2012 №ВПХ 0810-08 оформлена з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

неможливо встановити особу, яка підписала видаткову накладну від 18.09.2012 №ВПХ 0810-08 та акти приймання-передачі товару від 18.09.2012 №1,2;

гарантійний лист від 14.09.2014 №118 не є підставою для проведення оплати за товар;

в акті приймання-передачі майна від 08.07.2013 на накладній повернення постачальнику від 05.07.2013 №1 немає посилань на будь-які договори, що не свідчить про повернення товару, поставленого 18.09.2012.

На думку відповідача, підписавши додаткові угоди від 12.09.2012 №1/91/09/01 (до договору поставки від 07.10.2011 №06-14/1) та №1/91/09/01/1 (до договору поставки від 07.10.2011 №06-15/11), позивач підтвердив, що немає претензій до відповідача щодо сплати будь-яких коштів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 27.08.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказом належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи є поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 04.08.2014) -12.08.2014 та КП ОЗБЕЗН міста "Київзеленбуд" - 07.08.2014. ВП Міський декоративний розсадник "Теремки" поштову кореспонденцію не вручено та повернуто на адресу суду в зв'язку з невірним зазначенням адреси відправлення Однак, адреса вказана згідно матеріалів справи.

У судове засідання 27.08.2014 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін, з метою дотримання вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як вбачається з нотаріально посвідченої видаткової накладної від 18.09.2012 №ВПХ 0810-08 позивач поставив відповідачу 50 одиниць костюмів зимових для захисту від загальних виробничих забруднень на 18485,82 грн (27 одиниць на суму 8323,45 грн та 23 одиниці на суму 7079,40 грн).

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом на видатковій накладній уповноваженої, згідно довіреності від 18.09.2012 №80, особи в графі "Отримав(ла)" (без зауважень та заперечень).

Крім того, на підтвердження отримання товару між сторонами підписано акти від 18.09.2012 №1 та №2 про приймання відповідачем 50 одиниць костюмів зимових для захисту від загальних виробничих забруднень.

Таким чином, позивач, здійснивши поставку товару, виразив оферту на укладання договору.

Відповідач акцептував пропозицію шляхом отримання продукції.

Отже, між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України).

08.07.2013 відповідач повернув частину товару, а саме 21 одиницю костюмів зимових для захисту від загальних виробничих забруднень (9 чоловічих та 12 жіночих) на суму 7761,42 грн, про що складено накладну на повернення постачальнику від 05.07.2013 №1 та акт приймання-передачі майна від 08.07.2013, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, підписи яких скріплено печатками.

В результаті відсутності оплати поставки товару у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 10724,40 грн (18485,82 грн - 7761,82 грн).

Оскільки відповідач не виконував обов'язку по оплаті отриманого товару, позивач звернувся до Міського декоративного розсадника "Теремки" з вимогою від 05.11.2013 №263, в якій просив в семиденний строк з дня отримання вимоги погасити заборгованість в сумі 10724,40 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав, решту суми боргу не сплатив.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно частин 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сторонами не був погоджений строк оплати товару, а тому застосуванню підлягає ст. 692 ЦК України, яка визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття (п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012, постанова Вищого господарського суду України від 17.05.2012 у справі №13/196).

Станом на день розгляду справи в суді апеляційної інстанції в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості перед позивачем в сумі 10724,40 грн.

З огляду на викладене вище, порушення відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого товару позивачем належним чином доведено, підтверджено матеріалами справи та відповідачем не спростовано, тому судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача 10724,40 грн основного боргу.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Позивач наводить розрахунок та просить стягнути 96,78 грн інфляційних втрат за період з листопада 2013 року по березень 2014 року та 104,89 грн 3% річних за період з 05.11.2013 по 03.03.2014.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо доводів апеляційної скарги.

Відповідач в апеляційній скарзі ставить під сумнів дійсність наданих позивачем документів на підтвердження здійснення поставки та отримання товару.

Однак, відповідно до ст.36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Позивачем для долучення до матеріалів справи надано нотаріально засвідчені копії видаткової накладної від 18.09.2014 №ВПХ 0810-08, актів від 18.09.2012 №1 та №2, довіреності від 18.09.2012 №80 на особу, яка отримала товар від позивача, накладну на повернення постачальнику від 05.07.2013 №1, акт приймання-передачі майна від 08.07.20163 та гарантійний лист відповідача від 14.09.2012 №118, в якому вказано, що МДР "Теремки" зобов'язується провести оплату за робочий спецодяг при наявності коштів або до 01.02.2013.

Оскільки копії вказаних документів засвідчені нотаріусом в порядку, встановленим чинним законодавством, у суду немає підстав вважати їх такими, що не відповідають оригіналу та ставити під сумнів їх автентичність.

Відповідач також заперечує проти факту отримання товару за видатковою накладною від 18.09.2013 №ВПХ 0810-08 в зв'язку з її невірним оформленням та вказує, що акти приймання-передачі від 18.09.2012 №1 та №2 не породжують обов'язку оплати.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Видаткові накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а відтак є підставою для проведенню розрахунків за отриманий товар.

Відповідачем не надано суду доказів відмови від приймання товару за накладною в зв'язку з невірним її оформленням. Будь-яких письмових заперечень позивачу відповідачем не надано. Технічні помилки в оформленні видаткової накладної не звільняють відповідача від обов'язку сплатити за отриманий товар в порядку ст.692 ЦК України, оскільки він був обізнаний про існування дебіторської заборгованості перед позивачем.

Крім того, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар (п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012).

Акти приймання-передачі від 18.09.2012 №1 та №2 не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а є лише допоміжними документами, в яких зафіксовано факт приймання-передачі товару.

Стосовно тверджень в апеляційній скарзі щодо неможливості встановити особу, яка підписала видаткову накладну від 18.09.2012 №ВПХ 0810-08 та акти приймання-передачі товару від 18.09.2012 №1, №2, колегія суддів зазначає наступне.

Довіреність є первинним документом, яким фіксується надане уповноваженою особою (керівником) право на одержання цінностей.

Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства. Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства (п.п.4,5 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99).

Довіреність від 18.09.2012 №80 на Назаренка І.І. оформлена згідно вимог до неї, із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, підписана керівником та головним бухгалтером Міського декоративного розсадника "Теремки", підписи яких скріплено печаткою Міського декоративного розсадника.

Відповідальність за оформлення довіреності покладається на посадових осіб підприємства-покупця, тому повнота інформації про отриманий товар залежить від підприємства-покупця.

Таким чином, довіреність від 18.09.2012 №80 на отримання товару від позивача, підписана уповноваженою особою Міського декоративного розсадника "Теремки" засвідчує факт прийняття товару відповідачем.

Твердження відповідача про те, що в первинних документах немає посилань на договір спростовується укладенням договору поставки у спрощений спосіб, що не суперечить ст.181 Господарського кодексу України, відповідно до якої допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

На думку відповідача, підписавши додаткові угоди від 12.09.2012 №1/91/09/01 (до договору поставки №06-14/1) та №1/91/09/01/1 (до договору поставки №06-15/11), позивач підтвердив, що немає претензій до відповідача щодо сплати будь-яких коштів.

Однак, ознайомившись з п.2 вказаних вище додаткових угод, судом апеляційної інстанції встановлено, що сторони досягли згоди про припинення всіх зобов'язань, які випливають саме з договорів поставки від 07.10.2011 №06-14/1 та №06-15/11, що не має відношення до даного спору, оскільки відносини між сторонами даного спору виникли на підставі договору поставки у спрощений спосіб.

Будь-яких доказів того, що поставка 18.09.2012 відбулась на виконання договорів поставки від 07.10.2011 відповідачем не надано.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, які будуються на припущеннях та домислах, спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 у справі №910/5594/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/5594/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.Г. Сітайло

Л.М. Ропій